Рішення № 79464287, 21.01.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м. Рівне №817/1338/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув,

відповідача: представник ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доГоловного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - ГТУЮ у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування наказу ГТУЮ у Рівненській області № 220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_2Ю.» від 13.05.2017 та наказу ГТУЮ у Рівненській області № 277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2Ю.» від 07.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки позивача було фактично відсторонено від посади, а не роботи. ОСОБА_2 фактично з’являлася на роботу та виконувала свою трудову функцію, що відповідно до Закону України «Про державну службу» зобов’язує відповідача виплачувати їй заробітну плату. Також зазначає, що відповідач на час відсторонення, був вправі вирішувати питання щодо не виплати виключно заохочувальних виплат, однак не вправі був не виплачувати заробітну плату та складові, що передбачені ст. 50 Закону України «Про державну службу».

Ухвалою суду від 30.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву (відзив).

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10.05.2017 “Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2Ю.” відсторонено ОСОБА_2 від виконання своїх посадових обов’язків на період здійснення дисциплінарного провадження. У зв’язку з відстороненням ОСОБА_2 від виконання посадових обов’язків та на підставі частини 4 статті 72 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII ГТУЮ у Рівненській області прийнято накази від 13.05.2017 №220/04/к “Про оплату праці ОСОБА_2Ю.” та від 07.06.2017 № 277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2Ю.», якими визначено не виплачувати ОСОБА_2 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов’язків з 11.05.2017. За наслідком дисциплінарного провадження наказом ГТУЮ у Рівненській області №49/03 від 08.02.2018 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Таким чином, відповідач зазначає, що факт притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани сам по собі виключає факт закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, з огляду на це відповідачем правомірно не було нараховано заробітну плату позивачу на період відсторонення від виконання посадових обов’язків. Враховуючи наведене ГТУЮ у Рівненській область просило у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем у строк встановлений судом не подано відповіді на відзив.

Відповідач у поданих суду запереченнях підтримав позицію, викладену у відзиві.

Ухвалою суду від 28.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2018.

19.12.2018 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням головуючого у додатковій оплачуваній відпустці. Розгляд справи було відкладено до 21.01.2019.

В судовому засіданні 21.01.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в судове засідання призначене на 21.01.2019, не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, надавши пояснення тотожні відзиву. Зокрема, вказала, що наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10.05.2017 “Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2Ю.” відсторонено ОСОБА_2 від виконання своїх посадових обов’язків на період здійснення дисциплінарного провадження. У зв’язку з відстороненням ОСОБА_2 від виконання посадових обов’язків та на підставі частини 4 статті 72 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII ГТУЮ у Рівненській області прийнято накази від 13.05.2017 №220/04/к “Про оплату праці ОСОБА_2Ю.” та від 07.06.2017 № 277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2Ю.», якими визначено не виплачувати ОСОБА_2 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов’язків з 11.05.2017. За наслідком дисциплінарного провадження наказом ГТУЮ у Рівненській області №49/03 від 08.02.2018 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани. Оскільки факт притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани сам по собі виключає факт закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, то відповідачем правомірно не було нараховано заробітну плату позивачу на період відсторонення від виконання посадових обов’язків. Враховуючи наведене представник ГТУЮ у Рівненській область просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, наказом ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10.05.2017 “Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2Ю.” відкрито дисциплінарне провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_2 з 11.05.2017 від виконання своїх посадових обов’язків на період здійснення дисциплінарного провадження (а.с. 155-157).

Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 13.05.2017 № 220/04/к “Про оплату праці ОСОБА_2Ю.” наказано не виплачувати ОСОБА_2, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов’язків з 11.05.2017 по 07.06.2017 (а.с. 158).

Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 07.06.2017 № 277/04/к “Про невиплату заробітної плати ОСОБА_2Ю.” наказано продовжити з 08.06.2017 не виплачувати ОСОБА_2, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов’язків (а.с. 159).

Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 08.02.2018 № 49/03 “Про накладення дисциплінарного стягнення” ОСОБА_2, начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (а.с. 160-164).

Вважаючи оспорювані накази протиправними, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу” №889-VIII.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України “Про державну службу” державний службовець – це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про державну службу» передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Зі змісту вказаної норми суд дійшов висновку, що у разі професійного виконання державним службовцем посадових обов’язків, держава забезпечує йому достатній рівень оплати праці.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України “Про державну службу” на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків.

Згідно ч. 5 ст. 72 Закону України “Про державну службу” під час відсторонення від виконання посадових обов’язків державний службовець зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 (далі – Порядок № 950) визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Згідно п. 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.

Із матеріалів справи видно, що наказом ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10.05.2017 року “Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2Ю.” визначено підстави відкриття дисциплінарного провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_2 з 11.05.2017 року від виконання своїх посадових обов’язків на період здійснення дисциплінарного провадження.

Частиною 4 ст. 72 Закону України “Про державну службу” передбачено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов’язків в установленому порядку.

З системного аналізу зазначених вище норм права, судом встановлено, що у разі прийняття рішення про відсторонення працівника від виконання посадових обов’язків на час розгляду дисциплінарного провадження, заробітна плата за період відсторонення, тобто не виконання посадових обов’язків, державному службовцю не виплачується, а у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення до дисциплінарної відповідальності йому виплачується середній заробіток, в протилежному випадку – така оплата праці не здійснюється.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 було відсторонено від виконання посадових обов’язків з 11.05.2017, то враховуючи наведене вище та вимоги ч. 4 ст. 72 Закону України “Про державну службу”, суд дійшов висновку, що ГТУЮ у Рівненській області було правомірно прийнято накази № 220/04/к “Про оплату праці ОСОБА_2Ю.” від 13.05.2017, яким визначено не виплачувати ОСОБА_2 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов’язків з 11 травня по 07 червня 2017 року та № 277/04/к від 07.06.2017, яким продовжено строк невиплати заробітної плати ОСОБА_2 на період відсторонення від виконання посадових обов’язків.

Твердження позивача, що підставою для виплати заробітної плати є фактичне перебування ОСОБА_2 на роботі та виконання своєї трудової функції, відхиляється судом, оскільки спростовується наказом ГТУЮ у Рівненській області № 210/04/К від 10.05.2017 року “Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_2Ю.”, яким її було відсторонено від виконання посадових обов'язків та вимогами ч. 5 ст. 72 Закону України “Про державну службу”, яка зобов'язує державного службовця під час відсторонення від виконання посадових обов’язків перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку для сприяння здійсненню дисциплінарного провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача не правомірні, не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. С. Крушельницької, 52-А/55, м. Рівне, 33023) до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (код ЄДРПОУ 34922678, вул. Замкова, 26, м. Рівне, 33028) про визнання протиправними та скасування наказів № 220/04/к від 13.05.2017 та № 227/04/к від 07.06.2017 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 січня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.