Рішення № 79464118, 26.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 2340/4585/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області пов’язаної з невиплатною заробітної плати у відносинах публічної служби начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2018;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити начальнику управління Пенсійного фонду України в Тальнівського району Черкаській області ОСОБА_1 заробітну плату (оклад, ранг, вислуга) у відносинах публічної служби за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 в сумі 11100 грн. без урахування обов’язкових податків та зборів;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах стягнення за один місяць в сумі 11100 без урахування обов’язкових податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 у сумі 11100 грн.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що фактично позивач у трудових відносинах із відповідачем у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 не перебував.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Пенсійним фондом України прийнято наказ №213-о від 29.03.2017 «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області».

30 березня 2017 року головою комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, заступником начальника управління ОСОБА_2 видано наказ від 30.03.2017 №17-о «Про оголошення п.4. наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області»», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» .

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №823/653/17 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасувано наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о «Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017; стягнуто зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630 грн без урахування обов'язкових податків та зборів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Крім того, вказаним рішенням Київський окружний адміністративний суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017, та звернув до негайного виконання рішення суду в частині стягнення зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488 грн. 75 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №823/653/17 залишено без змін.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17 позивача поновлено на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 наказом Пенсійного фонду України від 24.04.2018 №183-о.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.05.2018 № 212-о оголошено наказ Пенсійного фонду України від 24.04.2018 №183-о про поновлення позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017.

У подальшому, за даними з офіційного порталу Пенсійного фонду України позивач з'ясував, що йому не нараховано та не виплачено заробітну плату за період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

Не погоджуючись з останнім, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

Судом встановлено, що наказ про поновлення позивача на посаді на виконання рішення суду Пенсійним фондом України винесено 24.04.2018, а тому враховуючи підстави та предмет даного спору суд вважає, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

З розрахунку середньоденної заробітної плати, яка застосована у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №823/653/17 середньоденна заробітна плата позивача становить 427 грн 50 коп.

Отже, враховуючи обов’язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 01.03.2018 по 31.03.2018.

Суд бере до уваги, що за період невиконання рішення суду від 07.02.2018 у справі №823/653/17 з 01.03.2018 по 31.03.2018 передбачався 21 робочий день, а тому середній заробіток за час затримки виконання рішення за вказаний період становить 8977 грн 50 коп. (427 грн 50 коп. х 21 днів).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, без урахування обов'язкових податків та зборів, суд зазначає, про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на підстави та предмет спору.

Предметом судового розгляду у даній справі є несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді, а тому враховуючи правові наслідки передбачені ст. 236 КЗпП України за таку бездіяльність з боку відповідача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві середнього заробітку за час затримки у поновленні на посаді за період із 01.03.2018 по 31.03.2018.

Разом з цим, п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а тому, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цього клопотання позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є правом суду та з огляду на обставини справи, за відсутності підстав, які б свідчили про можливість не виконання даного рішення відповідачем, суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення.

Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направлення її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України, а також клопотання про постановлення окремої ухвали суду, якою зобов'язати Правління Пенсійного фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаних вище клопотань позивач посилається на протиправність дій відповідача при виконанні постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №823/351/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Водночас, предметом дослідження у даній справі є протиправність дій відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі № 823/653/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду у разі необхідності постановити окрему ухвалу та не є обов'язковою для суду.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремих ухвал та як наслідок відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про постановлення окремих ухвал.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2 ,6, 9, 14, 19,76, 77,139, 241-246, 255, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (20423, Черкаська область, Тальнівський район, с. Соколівочка, вул. Коцюбинського, 2, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки у поновленні на посаді за період із 01.03.2018 по 31.03.2018 у сумі 8977 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя В.В. Гаращенко