Рішення № 79464083, 25.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року справа № 2340/4738/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538), щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) в прийнятті до обрахунку розміру пенсії довідки № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідки № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідки № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р.;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, Код ЄДРПОУ 21366538) прийняти до обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) довідку № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідку № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідку № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р. та здійснити перерахунок призначеної пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з заявою про врахування при обчисленні розміру пенсії довідки № 3 від 11.01.2017 про розмір заробітної плати за період роботи в 1993-1997 на шахті імені ОСОБА_2, 26.10.2018 позивач подав до Головного управління заяву про долучення до пенсійної справи довідки про заробітну плату № 04/06 від 06.04.2017 та № 04/31 від 12.10.2017 за період роботи в Донецькому науково-дослідному вугільному інституті ДОНВУГІ та просив у даній заяві врахувати інформацію з них при перерахуванні розміру пенсії.

Головне управління розглянуло вказану заяву та повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади не функціонують.

Крім того, Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України“ від 15.04.2014 визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 зазначеного закону, є недійсними і не створює правових наслідків.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними, адже такі дії становлять штучні перешкоди для призначення та отримання пенсії в розмірі, яку він заслужив, працюючи багато років і отримавши відповідний стаж. Неврахування відповідачем поданих довідок призвело до того, що на даний час позивач отримує пенсію в значно меншому розмірі, ніж це передбачено нормами діючого законодавства.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 січня 2018 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з 16.06.2017 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

30 жовтня 2018 року позивач звернувся до управління з заявою, в якій просив долучити до його пенсійної справи довідки про заробітну плату від 06.04.2017 № 04/06 та від 12.10.2017 № 04/31 за період роботи в Донецькому науково-дослідному вугільному інституті та здійснити по них перерахунок пенсії.

Відповідачем заява ОСОБА_1 від 30.10.2018 стосовно врахування довідок розглянута та надано обґрунтовану відповідь з посиланням на законодавство та викладенням мотивів відмови у прийнятті таких довідок, а саме: відповідачем зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не надав копії первинних документів, які підтверджують дані, зазначені в довідках про заробітну плату, врахувати їх для обрахунку пенсії позивачу немає підстав.

Також, відповідач наголосив, що надані позивачем довідки видані організаціями, які знаходяться на непідпорядкованій території України, тому неможливо їх враховувати при перерахунку пенсії за віком.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.01.2017 у справі № 712/13870/17, яке набрало законної сили 14.05.2018, зокрема, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з частиною 2 статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та зобов’язати при нарахуванні ОСОБА_1 пенсії врахувати загальний стаж роботи за період з 20.11.1984 по 07.05.1993.

Рішенням Головного управління ПФУ в Черкаській області (Черкаський відділ обслуговування громадян № 1, № 2, № 3) від 26.09.2018 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку № 1 та враховано до загального стажу період роботи з 20.11.1984 по 07.05.1993.

08 жовтня 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про роз’яснення, чому при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 не були враховані дані про заробітну плату до 2000 року, або виправити помилку та перерахувати розмір пенсій із урахуванням даних про заробітну плату позивача до 2000 року.

Листом № 319/Ш-10 від 22.10.2018 управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 1 Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача, що для призначення пенсії позивач надав довідку про заробітну плату, видану ПАТ “ОСОБА_3 ОСОБА_2” від 11.01.2017 № 3, яка може бути врахована після перевірки первинних документів. На запит відповідача надійшла відповідь, що первинні документи знаходяться на тимчасово не контрольованій Україною території у м. Донецьку, тому перевірку неможливо провести. А рішенням суду не зобов’язано врахувати для призначення пенсії довідку про заробітну плату від 11.01.2017 № 3. Тому заробітна плата для призначення пенсії розрахована за період з 01.07.2000 по 30.04.2017 і становить 1952,97 грн.

26 жовтня 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив долучити до пенсійної справи ОСОБА_1 довідку про заробітну плату № 04/06 від 06.04.2017 та № 04/31 від 12.10.2017 за період роботи в Донецькому науково-дослідному вугільному інституті ДОНВУГІ та враховати інформацію з них при перерахуванні розміру пенсії.

Листом №3 58/Ш-10 від 02.11.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1, що довідки про заробітну плату видані Донецьким науково-дослідним вугільним інститутом Донецької Народної республіки є недійсними і не можуть братися до уваги при перерахунку пенсії позивача, оскільки будь який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 3 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VIII, є недійсним і не створює правових наслідків.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” від 16 вересня 2014 року № 1680-VII (далі - Закон № 1680-VII) згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України “Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей” на строк до 31 грудня 2019 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).

На підставі статей 4, 5 Закону № 1680-VII передбачено, що органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені Законом України “Про засади державної мовної політики”, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створюють можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя.

В окремих районах Донецької та Луганської областей місцеве самоврядування здійснюється відповідно до Конституції та законів України відповідними територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (далі – Закон № 1207-VII).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй (далі - ООН) у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах “Лоізіду проти Туречиини” (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). “Зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.

При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Так, статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 10 вищевказаного Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

У справі, яка розглядається не є спірним те, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці за Списком № 1 у період з 20 листопада 1984 по 07 травня 1993 року, за яким він має право на отримання пільгової пенсії, оскільки таке право позивача визнано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2017 у справі № 712/13870/17.

Проте відповідач не врахував заробітну плату за періоди роботи з 1993р. по 1997р., з 1986 по 1991 р., з1992-1993 р.р. при призначенні пенсії, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнту заробітної плати.

Згідно зі статтею 64 Закону № 1788-ХІІ пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону № 1788-ХІІ визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.

Суд встановив, що позивачем до Головного управління для призначення пенсії подано, зокрема, довідку № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідку № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідку № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р., видані органом, який створений на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_1 працював на ПАТ “Шахта імені ОСОБА_2” в період з 11.05.1993 по 12.05.1993 проходив навчання в навчальному пункті, з 13.05. 1993 по 09.02.1997 працював на гірничих роботах по видобуванню вугілля на посаді підземного електрослюсаря з повним робочим днем. Вказане підтверджується довідкою виданою ПАТ “Шахта імені ОСОБА_2” від 27.02.2017 та довідкою про спуски в шахту № 803 о/к від 27.02.2017.

11.07.1984 позивач був прийнятий на роботу в Донецький науково-дослідний вугільний інститут на посаду інженера лабораторії кріплення та підтримки гірничих виробок відділу проведення та підтримки гірничих виробок, звільнений 07.05.1993 за власним бажанням. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Донецького науково-дослідного вугільного інституту.

Враховуючи викладене суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

За таких обставин, суд погоджується із позицією позивача та вважає дії головного управління щодо не прийняття до обрахунку розміру пенсії довідки № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідки № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідки № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р. протиправними.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в прийнятті до обрахунку розміру пенсії довідки № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідки № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідки № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти до обрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 довідку № 3 від 11.01.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 1993р. по 1997р., довідку № 04/06 від 06.04.2017 року, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 1986 по 1991 р. включно; довідку № 04/31 від 12.10.2017 р., в якій зазначена сума заробітної плати за періоди роботи 1992-1993 р.р. та здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (18034, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.01.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк