Рішення № 79464031, 25.01.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2916/18

Провадження № 2/0182/59/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2019 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.04.2018 року звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнював (а.с.3-5,40-42), посилаючись на наступні обставини.

Згідно договору № DNH4КР31570886 від 20.07.2006 року ОСОБА_9 отримала кредит у розмірі 4803 грн. 50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.01.2010 року.

31.01.2011 року позичальник ОСОБА_9 померла, за життя зобов’язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала. Заборгованість ОСОБА_9 за кредитним договором станом на день смерті позичальника становить – 26729 грн. 86 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 4803,50 грн., заборгованість за відсотками 11034,93 грн., заборгованість за пенею 10891,43 грн.

Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивачем 03.09.2017 року до нотаріальної контори була направлена претензія кредитора. 13.10.2017 року позивачем було отримано відповідь нотаріальної контори, згідно якої спадкоємці померлої ОСОБА_9 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа заведена на підставі претензії банку.

Відповідачі, на думку позивача, вважаються такими, що прийняли спадщину до складу якої входять у тому числі і кредитні зобов’язання померлого позичальника.

28.12.2017 року до спадкоємців було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред’явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Враховуючи те, що боржник за кредитним договором помер, а спадкоємцями останньої є відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 26729 грн. 86 коп. за спірним кредитним договором.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі за даним позовом, почато підготовче провадження, призначено проведення підготовчого засідання (а.с.54,55).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 року замінено позивача ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК»; закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.69,70).

Позивачем разом з позовною заявою до суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с.1), в якому зазначено, що позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, клопотання та заяви з боку позивача відсутні. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за місцем реєстрації (а.с.49).До суду повернувся конверт з судовою повісткою з викликом на 25.01.2019 року об 11.00 год., як не вручений у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с.86). Судова повістка у відповідності до п.2 ч.7 ст.128, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученою.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином за місцем реєстрації (а.с.50). До суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.83). Судова повістка вручена відповідно до п.1 ч.8 ст. 128 ЦПК України. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за місцем реєстрації (а.с.51). До суду повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.82). Судова повістка вручена відповідно до п.1 ч.8 ст. 128 ЦПК України. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за місцем реєстрації (а.с.52). До суду повернувся конверт з судовою повісткою з викликом на 25.01.2019 року об 11.00 год., як не вручений у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с.85). Судова повістка у відповідності до п.2 ч.7 ст.128, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученою.

Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не з’явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином за місцем реєстрації (а.с.53). До суду повернувся конверт з судовою повісткою з викликом на 25.01.2019 року об 11.00 год., як не вручений у зв’язку з закінченням терміну зберігання (а.с.84). Судова повістка у відповідності до п.2 ч.7 ст.128, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученою.

Від відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відзив не надійшов.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд на підставі ст.280 ЦПК України розглянув справу заочно.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_9 та банком укладено кредитний договір № DNH4КР31570886 від 20.07.2006 року, позичальником ОСОБА_9 підписана Заява Позичальника, отримано строковий кредит в сумі 4803,50 грн. строком на 42 місяці, відсоткова ставка 2,09% в місяць, ціль кредитування – купівля ТНС та сплата комісії банку та Компанії (а.с.8,8-на звороті).

Кредитно-заставний договір складається з заяви ОСОБА_9, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифів (а.с.8-на звороті,9-12).

У порушення умов договору ОСОБА_9 зобов’язання належним чином не виконала.

31.01.2011 року ОСОБА_9 померла (а.с.20).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.6,7), заборгованість ОСОБА_9 за спірним договором станом на 10.01.2018 року визначена позивачем в розмірі 26729 грн. 86 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4803,50 грн., заборгованості за відсотками 11034,93 грн., заборгованості за пенею 10891,43 грн.

Позивач 12.08.2017 року направив претензію кредитора до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори (а.с.21,22,23), в якій просив повідомити чи заводилась спадкова справа після померлого боржника ОСОБА_9, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості, повідомити інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщини після смерті боржника, а також щодо осіб, які вже прийняли спадщину.

З листа Першої Нікопольської державної нотаріальної контори №2037/02-14 від 08.09.2017 року (а.с.24) вбачається, що після смерті ОСОБА_9, померлої 31.01.2011 року, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1, 07.09.2017 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою згідно претензії кредитора заведена спадкова справа №398/2017. Вказане також підтверджується матеріалами справи (а.с.60 – Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підстав свідоцтва про право на спадщину від 12.07.2018 № 52583083).

Позивачем було направлено лист-претензія відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за місцем реєстрації (а.с.25,26-28), яка залишена без реагування.

З копії спадкової справи №398/2017, заведеної після смерті 31.01.2011 року ОСОБА_9, яка на момент смерті мешкала за адресою: АДРЕСА_1, що надійшла на запит суду (а.с.58,59-62), вбачається наступне. 07.09.2017 року позивач подав до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори претензію кредитора (а.с.59). Вказане також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № 52583083 від 12.07.2018 року (а.с.60), згідно якої 07.09.2017 року заведено спадкову справу, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Відповідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 52583092 від 12.07.2018 року (а.с.61,62), щодо ОСОБА_9 інформація відсутня.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта ОСОБА_9, РНОКПП – НОМЕР_1, від 16.11.2018 року № 145599643, відомості відсутні (а.с.78).

З копії кредитного договору № DNH4КР31570886 від 20.07.2006 року вбачається, що на момент його укладення ОСОБА_9 проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Відповідачі, згідно адресних довідок, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.49-53).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна (за адресою АДРЕСА_2) від 16.11.2018 року № 145597981, відомості відсутні (а.с.79).

Згідно відповіді №1215 від 22.11.2018 року Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.81), станом на 31.12.2012 року право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_3 - не зареєстровано.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно положень ст.ст. 1218, 1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України.

У ст.1219 ЦК України закріплено, що не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: 5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.608 ЦК України, зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконано іншою особою.

У абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 зазначено наступне. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов’язання фактично не пов’язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно ч.2.ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч.3,4 ст. 1268, ст.1269 ЦК України. Так, згідно з ч.3ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Проте позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є спадкоємцями померлої ОСОБА_9

Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та за життя ОСОБА_9 були зареєстровані за однією адресою, що підтверджується відомостями, що містяться у паспортах ОСОБА_9 та відповідачів.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Крім того, реєстрація відповідачів та позичальника за адресою: АДРЕСА_4, не є безумовним доказом того, що відповідачі проживали разом зі ОСОБА_9 та є особами, які відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідачі проживали разом з позичальником до дня її смерті, а крім того, не надано жодного доказу щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_9 Судом не встановлено наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_9

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8є спадкоємцями померлої ОСОБА_9, позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,259,263-265,268, 280-282,284,354 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_2, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_5), ОСОБА_5 (РНОКПП – НОМЕР_3, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_5), ОСОБА_6 (РНОКПП – НОМЕР_4, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_5), ОСОБА_7 (РНОКПП – НОМЕР_5, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_5), ОСОБА_8 (РНОКПП – НОМЕР_6, місце реєстрації за адресою: 53200, АДРЕСА_5) про стягнення заборгованості - відмовити.

Повне судове рішення складене 29.01.2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_1