Рішення № 79463725, 28.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 522/12083/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

представник позивача - Охотник О.А. (за довіреністю),

відповідач - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

З адміністративним позовом звернулось Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_2, в якому просить суд:

- Зобов'язати ОСОБА_2 привести до первинного стану 37/1000 часток домоволодіння (стану домоволодіння до проведення реконструкції) відповідно до договору дарування від 31.07.2013 року за р.№ 2074, посвідченого Петрушенко Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за адресою: АДРЕСА_4.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_2 виконала будівельні роботи з реконструкції житлових приміщень шляхом збільшення загальної площі та з виділом в окрему одиницю без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами позапланової перевірки на підставі перевірки виконання ОСОБА_2 вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.02.2017 року, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, стосовно проведення самовільної реконструкції квартири № 5, за адресою: АДРЕСА_4 встановлено, що ОСОБА_2 не виконала вимоги припису від 28.02.2017 року, термін виконання якого було встановлено до 25.03.2017 року та наголошено про обов'язкову умову повідомити про це Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до 27.03.2018 року, цим самим нею порушено вимоги абз. З п. 14 Порядку :дійснення державною архітектурно-будівельною контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 533.

Позивачем було складено відповідний акт та протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до постанови № 260/17 від 08.06.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, відповідач ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням до розгляду.

05.12.2018 року від ОСОБА_2, надійшов відзив на адміністративний позов та 14.12.2018 року доповнення до відзиву на адміністративний позов (а.с. 88-90, 103-111). В обґрунтування зазначено, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки позов є безпідставним та необґрунтованим з урахуванням доказів, які надані Відповідачем до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, наведених у позові (а.с. 2-8).

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов та доповненнях до відзиву на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/1ДАБК від 03.01.2017 року та звернення про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства вхід. № 01-8/242-вх від 07.10.2016 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою об'єкта: АДРЕСА_4.

Під час виїзду 28.02.2017 року на місце, будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_1 не виконувалися.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу № 7410505 від 31.07.2013 року, 37/1000 часток домоволодіння за адресою: місто Одеса, провулок Садовий, будинок 7, належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 31.07.2013 року за р.№ 2074, посвідченого Петрушенко Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Під час проведення перевірки гр. ОСОБА_2 були надані наступні документи:

- договір дарування від 31.07.2013 року за р.№ 2074, посвідчений Петрушенко Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу № 7410505 від 31.07.2013 року;

- технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 7 по провулку Садовому від 20.09.2016 року, виготовлений ФОП ОСОБА_5;

- технічний паспорт на квартиру № 5 у житловому будинку № 7 по провулку Садовому від 01.11.2016 року, виготовлений ТОВ «БТІ ЕКСПЕРТ- КОНСАЛТИНГ»;

- паспорт громадянина України на ім'я гр. ОСОБА_2;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків.

За результатами проведеної перевірки Позивачем з'ясовано, що відповідно до договору дарування від 31.07.2013 року за р.№ 2074, посвідченого Петрушенко Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, гр. ОСОБА_2 було прийнято у дар 37/1000 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_4 та в цілому складається з житлових будинків: літ. «А», «А1», «А2», «А3», «Б», «Е», «З», «Д», гаражів літ. «Г», «Q», «Ч», «О», «М2», «У», навісів літ. «Z», «Д1», сараїв літ «В», «Я», «К», «Ж», «Щ1», огорожі № 1-21, вимощення I-VIII, житловою площею - 609,2 кв.м, загальною площею - 1160 кв.м, за фактичним користуванням, 37/1000 частин домоволодіння, що відчужуються за договором, складаються з: 5-1 житлова 14,2 кв.м, 5-2 кухня 4,4 кв.м, 5-4 житлова 11.7 кв.м, 5-5 коридор 8,9 кв.м, 5-56 коридор 7 кв.м., всі вказані 5 приміщень розташовані на першому поверсі.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 7 по провулку Садовому від 20.09.2016 року, виготовлений ФОП ОСОБА_5, приміщення ОСОБА_2 складаються з приміщень: 5-1 площею 14,2 кв.м, 5-2 площею 4,4 кв.м, 5-4 площею кв.м, 5-5 площею 8,9 кв.м, 5-56 площею 7 кв.м, 5-6 площею 6 кв.м, 5-7 площею 15 кв.м, 5-8 площею 8 кв.м, 5-9 площею 8,6 кв.м. Зазначені 9 приміщень всупереч договору дарування від 31.07.2013 року р.№ 2074, розташовані на двох рівнях, а фактична кількість приміщень збільшена з 5 до 9, загальна площа об'єкту збільшена з 46,2 кв.м відповідно договору дарування до 87,6 кв.м відповідно до технічного паспорту.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру № 5 у житловому будинку № 7 по провулку Садовому від 01.11.2016 року, виготовлений ТОВ «БТІЕКСПЕРТ- КОНСАЛТИНГ» приміщення гр. ОСОБА_2 складаються з приміщень першого поверху: 1 площею 14,2 кв.м, 2 площею 4,4 кв.м, 3 площею 8,9 кв.м, 4 площею 11,7 кв.м, 5 площею 7 кв.м та приміщень другого поверху: 6 площею 6 кв.м, 7 площею 15 кв.м, 8 площею 8 кв.м, 9 площею 8,6 кв.м.

Вказані 9 приміщень розташовані на двох рівнях вже окремої квартири № 5, а не на частках домоволодіння.

На підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 81332872 від 27.02.2017 року, ОСОБА_2 04.11.2016 року зареєструвала право власності на 1/1 частку квартири АДРЕСА_2. Підставою виникнення права власності вказано: технічний паспорт, серія та номер: б/н, видавник - ТОВ «БТІ ЕКСПЕРТ- КОНСАЛТИНГ» та висновок, серія та номер: 01/11, виданий 01.11.2016 року ТОВ «БТІ ЕКСПЕРТ-КОНСАЛТИНГ».

Отже, ОСОБА_2 виконала будівельні роботи з реконструкції житлових приміщень, шляхом збільшення загальної площі та з виділом в окрему одиницю.

Позивач вважає, що враховуючи відсутність декларації та зафіксований факт виконаних робіт з реконструкції житлових приміщень з виділом в окрему одиницю, встановлено, що Відповідачем, виконані будівельні роботи без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі вимог чинного законодавства, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, стосовно виявлених порушень, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.02.2017 року; припис про усунення порушень вимог законодавств у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.02.2017 року з вказівкою про необхідність усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 28.03.2017 року; протокол про адміністративне правопорушення від 28.02.2017 року.

Відповідно до постанови № 112/17 від 15.03.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, Відповідач була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабміном України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва, що прямо передбачено п. 9 Порядку № 553. Єдиний виняток, передбачений ч.2 цього пункту для ситуації, в якій неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував певний об'єкт.

Відповідно до п.п. 9, 12, 13 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва, та посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час його здійснення зобов'язані, зокрема, ознайомлювати суб'єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Крім того, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю, подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акту перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, вичерпний перелік підстав припинення права власності.

Так, судом встановлено, що 31.07.2013 року Відповідачем отримано в дар 37/1000 частин домоволодіння, розташованих на земельній ділянці площею 1820 кв.м. за фактичним користуванням, про що свідчить договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу, зареєстрованого в р.№ 2074 (а.с. 94).

31.07.2013 року право власності зареєстровано за Відповідачем згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7410505 (а.с. 30).

Судом встановлено, що Відповідач не змінюючи первинної конструкції будинку, провела ремонт даху та мансардної частини та її переобладнання в житлове приміщення, при цьому не змінюючи розмір стелі мансарди.

20.09.2016 року виготовлено технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок № 7 по провулку Садовому у м. Одесі (а.с. 112-122).

01.11.2016 року виготовлено технічний паспорт на квартиру № 5 житлового будинку № 7 про провулку Садовому у м. Одесі (а.с. 92-93).

04.11.2016 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» зареєстровано право власності на квартиру № 5 житлового будинку № 7 про провулку Садовому у м. Одесі, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Таким чином, починаючи з моменту реєстрації, а саме 04.11.2016 року, коли зареєстровано право власності на квартиру № 5 житлового будинку № 7 про провулку Садовому у м. Одесі , ОСОБА_2 користувалася будинком на законних підставах, право власності на житловий будинок є зареєстрованим у встановленому законом порядку та його реєстрація не оспорюється Позивачем.

Позивач посилається на ст. 376 ЦК України, та зазначає, що нерухоме майно є самочинним будівництвом, оскільки збудоване без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Так, статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п. 17 Постанови ВСУ № 6 від 30.03.2012 року, позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил. Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність».

Положенням ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.

При цьому, у статті 376 ЦК України чітко визначено, що визнання права власності на самочинне будівництво здійснюється у судовому порядку, якщо самочинне будівництво здійснено особою на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети та за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем поданий позов лише з підстави того, що майно збудоване без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. При цьому не надано доказів порушення прав інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, або істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406, затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, а саме:

- Роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).

- Роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції.

Отже, за таких обставин, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_2 привести до первинного стану 37/1000 часток домоволодіння (стану домоволодіння до проведення реконструкції) відповідно до договору дарування від 31.07.2013 року за р.№ 2074, посвідченого Петрушенко Т.А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за адресою: АДРЕСА_4, слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись 6, 9, 72-73, 77, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 28.01.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.