Рішення № 79463520, 23.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23.01.2019р. справа №520/8964/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - Волкової Н.О., відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю до ОСОБА_2 про1) зобов'язання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1), власними силами або за власний рахунок знести самочинно побудовані житловий будинок літ "А-2", площею 228 кв.м., веранду літ "а", веранду літ "а2", гараж літ "Б" по АДРЕСА_2 2) стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь Харківської міської ради, -

встановив:

Позивач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (далі за текстом - Інспекція) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) зобов'язання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1), власними силами або за власний рахунок знести самочинно побудовані житловий будинок літ "А-2", площею 228 кв. м., веранду літ "а", веранду літ "а2", гараж літ "Б" по АДРЕСА_2 2) стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь Харківської міської ради.

Підставами позову є доводи про те, що зазначений об'єкт є самочинним будівництвом, споруджений без отримання дозвільних документів у зв'язку з чим підлягає знесенню.

Відповідач, ОСОБА_2, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що будівництво проведено на власній земельній ділянці, а рішенням виконавчого органу селищної ради надано дозвіл на збереження будинку.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі направлення для проведення позапланового заходу державного контролю від 19.04.2018 року № 370-н та звернення ОСОБА_2 від 16.04.2018, працівниками Інспекції проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої складено акт № 370-А.

Під час перевірки інспекцією встановлено наявність самочинно збудованих ОСОБА_2 об'єктів: будинок "А-2" площею 228 м.кв.м, веранда "а", веранда "а1", веранда "а2", гараж "Б" без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням п.1 ч.1 ст.34, ч.1, 2 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз.2 п.5, п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 № 466.

Виявлені обставини були кваліфіковані Інспекцією як порушення та підстави для видання припису №370-ПР-У від 08.05.2018 року, згідно з яким вимагалось у термін до 08.07.2018 року усунути факт самочинного будівництва.

Під час виходу працівниками Інспекції на об'єкт: "Домоволодіння по Звенигородському 2-му проїзду,13 у м. Харкові" (направлення для проведення планового (позапланового ) заходу строком дії з 18.07.2018 по 31.07.2018 ) з приводу перевірки виконання вимог припису №370-ПР-У від 08.05.2018 року було виявлено відсутність суб'єкта містобудування (котрий має відношення до даного об'єкта), про складено доповідну записку від 31.07.2018 р. на ім'я Начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гоцуляк К.О.

Як з'ясовано судом із змісту названої доповідної записки, що у зв'язку із відсутністю суб'єкта містобудування (уповноважених представників) не вдалося за можливе провести перевірку у відповідності до вимог п.9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (затверджений постановою КМУ від 23.05.2011р. №553; далі за текстом - Порядок №553).

22.08.2018р. Начальником Інспекції на ім'я Заступника директора - начальника відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було подано службову записку, в якій викладено хронологію перебігу подій з перевірки домоволодіння відповідача, констатацією порушень законодавства з питань містобудування та пропозицією звернення до суду з вимогою про знесення об'єкту самочинного будівництва.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об'єкта самочинного будівництва унормовані приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, за визначенням ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону витікає, що під об'єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об'єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об'єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об'єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Водночас із цим, суд зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна як об'єкта самочинного будівництва не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об'єкта.

Так, за правилом ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Продовжуючи розгляду справи, суд зазначає, що за приписами ч.4 ст.376 ЦК України об'єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об'єкта) порушує права інших осіб.

Окрім того, за приписами ч.7 ст.376 ЦК України об'єкт самочинного будівництва (за умови неможливості перебудови чи відмови особи від проведення перебудови) підлягає знесенню також і у разі: 1) істотного відхилення від проекту, обтяженого суперечністю суспільним інтересам або порушенням прав інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання, що будинок зведений на належній відповідачу на праві власності земельній ділянці, спорудження будинку узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки.

Таким чином, за критерієм наявності у особи речового права на земельну ділянку заявлена владним суб'єктом вимога до задоволення не підлягає.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу реалізації особою права власності унормовані приписами ст.ст. 13, 14, 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316-394 Цивільного кодексу України, а правовідносини з приводу видачі документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентуються приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписами Закону України "Про основи містобудування" та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою КМУ від 13.04.2011р. №466; далі за текстом - Порядок №466).

Так, згідно з ст.14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У силу ч.1 ст.35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об'єкта класу наслідків "СС1" набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб'єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі за текстом - Єдиний реєстр).

Правильність вказаного тлумачення підтверджується змістом ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб'єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно 1) об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) наслідками, 2) об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з значними (СС3) наслідками, 3) об'єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", 4) підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

За правилами ч.5 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч.6 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об'єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Розв'язуючи спір, суд бер до уваги, що обставина належності будівлі у домоволодінні відповідача до об'єкту класу наслідків "СС1" сторонами не заперечується.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Продовжуючи розгляд справи, суд враховує наведене у п.2 Порядку №466 визначення будівельних робіт як 1) робіт з нового будівництва, 2) реконструкції, 3) реставрації, 4) капітального ремонту.

Відповідно до п. 5 Порядку №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

За приписами п.15 Порядку №466 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналізуючи положення наведених вище норм права, суд доходить висновку, що право особи на проведення будівельних робіт відносно об'єкту класу наслідків "СС1" спочатку виникає у безумовному порядку за подією подання повідомлення про початок робіт (або одержання паспорту забудови) та безвідносно до внесення будь-якої інформації до Єдиного реєстру документів, а у подальшому може бути припинене за письмовим рішенням владного суб'єкта у випадку зазначення у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом з підстав: 1) ведення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, 2) ведення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, 3) ведення будівництва без належно затвердженого проекту, 4) ведення будівництва без будівельного паспорта, 5) скасування містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, стверджуючи про неодержання відповідачем як власником земельної ділянки документа про право на початок будівництва, позивач - Інспекція, поміж тим, не з'ясував достеменно дати початку спорудження будинку.

У той же час, застосування до спірних правовідносин положень Порядку №466 та юридичних наслідків неодержання особою дозволу на початок будівництва можливо лише у тому випадку, коли будівництво було розпочато після дати набрання чинності згаданою постановою Уряду України.

Таким чином, за критерієм наявності у особи дозволу на початок будівництва заявлена Інспекцією вимога до задоволення не підлягає.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Між тим, до матеріалів справи позивачем не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спорудження будинку з істотним недотриманням будівельних норм.

Таким чином, за критерієм наявності істотних порушень будівельних норм і правил заявлена Інспекцією вимога до задоволення не підлягає.

Доказів порушення зведеним будинком суспільних інтересів або прав інших осіб матеріали справи також не містять.

Натомість з рішення Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області XXXIV сесії V скликання від 03.09.2010р. чітко і безумовно витікає, що продовження існування об'єкта будівництва у домоволодінні відповідача не порушує інтересів територіальної громади.

Дане рішення органу місцевого самоврядування не втратило юридичної дії.

Отже, Інспекцією у порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено існування у спірних правовідносинах обставин, з якими закон пов'язує виникнення обов'язку по знесенню об'єкту будівництва.

Вирішуючи спір, суд звертає також увагу Інспекції як органу управління і на приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, котра за своїм змістом, суттю та призначенням є нормою матеріального права (хоча і включена до тексту процесуального закону), котра зобов'язує владного суб'єкта при реалізації управлінської функції забезпечити пропорційність, тобто справедливий баланс інтересів.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах інтерес фізичної особи - громадянина на використання належної на праві приватної власності земельної ділянки та розміщеної на ній житлової будівлі не виключається з-під охорони за ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) та ст.1 Протоколу Першого до Конвенції.

Такий інтерес особи у даному випадку (збереження об'єкту будівництва) є конкретним, чітко сформульованим і має з достатньою визначеністю окреслені у часі параметри.

Заявлена ж Інспекцією вимога спрямована на припинення фізичного існування речі матеріального світу - житлового будинку, тобто на знищення будинку як такого.

За умови недоведеності Інспекцією виникнення реальної загрози від об'єкту будівництва правам та інтересам інших осіб, Державі або суспільства у цілому заявлена вимога не забезпечує дотримання згаданого вище балансу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом виявлено факт порушення заявленою владним суб'єктом вимогою прав та інтересів громадянина у сфері публічно-правових відносин у галузі будівельної справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 29.01.2019 року.

Суддя О.В. Старосєльцева