Рішення № 79463488, 22.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 р. № 820/3246/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Жолонко О.В.,

представників відповідача - Діанової С.Ю., Мазур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки";

- визнати незаконним та скасувати акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів ТОВ "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" № 23070/20-40-40-01-10/38614911 від 01.12.2017 у повному обсязі;

- скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № 51781-17 від 26 березня 2018року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірний наказ № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки" є протиправним та незаконним, оскільки оформлений з порушеннями п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а отже, не може бути підставою для проведення фактичної перевірки. У зв'язку із чим акт і вимога, складені за її результатами є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 р. зупинено провадження по справі № 820/3246/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення до набрання чинності рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2040/6386/18.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 р. поновлено провадження в адміністративній справі № 820/3246/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 р. закрито провадження у справі №820/3246/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту (довідки) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів ТОВ "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" № 23070/20-40-40-01-10/38614911 від 01.12.2017 у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуваний в даній справі наказ № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки" винесений на підставі та у межах діючого законодавства України, порушення встановлені у ході перевірки належним чином зафіксовані у акті перевірки. Підстав для скасування наказу та вимоги немає, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сфері роздрібної торгівлі та оптової торгівлі винесено наказ № 6851 "Про проведення фактичної перевірки".

Згідно наказу №6851 від 17.11.2017 р. вказано працівникам Головного управління ДФС у Харківській області провести з 21.11.2017 фактичну перевірку торгівельного павільйону, розташованого за адресою: вул. Полтавська, торгівельний павільйон "Домашній смак", м. Красноград, Харківська область, господарську діяльність в якому організувало та здійснює ТОВ "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини", за період з 01.01.2016 по день закінчення перевірки, тривалістю не більше 10 діб.

Судом встановлено, у період з 22.11.2017 по 30.12.2017 на підставі наказу № 6851 від 17.11.2017 та направлень № 2134 та № 2135 від 17.11.2017, заступником начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів - Мазуром Валерієм Сергійовичем та головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів - Кєрімовою Арзу Раміх гизи проведена фактична перевірка в торгівельному павільйоні "Домашній смак", який розташований за адресою: вул. Полтавська, м. Красноград, Харківська обл., що належить ТОВ "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини".

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів від 01.12.2017 № 23070/20-40-40-01-10/38614911.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що в акті про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" від 01.12.2017 № 23070/20-40-40-01-10/38614911 зазначено, що перевірку розпочато 23.11.2017 р., що є технічною опискою, оскільки контрольно-перевірочні заходи було розпочато 22.11.2017 р. (а.с.142).

Перевіркою встановлено порушення вимог ст. 11, ст. 15 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України, постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Не погоджуючись із спірним наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Контролюючі органи виконують функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. (п.п.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України).

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Головного управління ДФС у Харківській області, як податкового органу.

Відповідно до п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями ст.80 Податкового кодексу України.

Тобто, фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.

Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається зі змісту спірного наказу № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки", контролюючим органом в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред'явлення таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Представник позивача в позовній заяві та в судових засіданнях зазначав, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки" складений з порушенням норм Податкового кодексу України, оскільки він містить лише одну із двох підстав, за наявності яких можливо здійснити фактичну перевірку на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме, у спірному наказі не зазначено про наявність або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства підприємством позивача.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Як встановлено судом, наказ заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки" відповідає вимогам, які встановлені до їх змісту згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, зокрема, Головним управління ДФС у Харківській області у вказаному наказі зазначено мету - здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сфері роздрібної торгівлі та оптової торгівлі та, підстави для проведення перевірки - п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п.п.19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п.19-1 ст.19-1 Податкового кодексу України.

Таким чином, спірний наказ № 6851 від 17.11.2017 відповідає вимогам Податкового Кодексу України, оскільки Головне управління ДФС у Харківській області має право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 20 березня 2018 року по справі №820/4766/17 (адміністративне провадження №К/9901/3667/18), згідно з якою контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки платників на підставі здійснення контролюючим органом функцій відповідно до положень п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України.

Щодо посилань представника позивача на ту обставину, що з оскаржуваним наказом його не ознайомлено до початку проведення перевірки та в направленні на перевірку ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_6 не розписувалися, суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з направлень на перевірку №2134 та №2135 від 17.11.2017 року, в останніх міститься розписка представника позивача, ОСОБА_6, начальника юридичного відділу, з особистим підписом про ознайомлення 22.11.2017 р. зі службовим посвідченням та направленням на перевірку та отриманням 22.11.2017 р. копії наказу від 17.11.2017 р. №6851.

Тобто, копія рішення заступника керівника контролюючого органу, оформленого наказом, була вручена уповноваженому представнику під розписку перед початком проведення зазначеної перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Отже, чинним законодавством України не закріплено обов'язок податкового органу ознайомлювати платника податку про здійснення фактичної перевірки до її проведення.

Таким чином, доводи позивача про невручення направлення та наказу на проведення перевірки не приймаються судом до уваги та спростовуються зібраними доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Харківській області мало право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу, а наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 6851 від 17.11.2017 "Про проведення фактичної перевірки" відповідає вимогам встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави для її проведення.

Стосовно позовної вимоги про скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Харківській області № 51781-17 від 26 березня 2018 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, що відповідачем сформовано податкову вимогу № 51781-17 від 26.03.2018 року за узгодженим грошовим зобов'язанням в розмірі 135443,29 грн. внаслідок несплати у встановлений строк сум фінансових санкцій, застосованих рішеннями Головного управління ДФС у Харківській області від 15.01.2018 р. №0000324001 на суму 10000,00 грн., №0000334001 на суму 10000,00 грн., №0000344001 на суму 17000,00 грн., №0000354001 на суму 10000,00 грн., №0000364001 на суму 17000,00 грн., №0000374001 на суму 17000,00 грн., №0000384001 на суму 17000,00 грн., №0000394001 на суму 10000,00 грн., №0000404001 на суму 17000,00 грн., №0000414001 на суму 10000,00 грн.

Зазначені рішення про застосування фінансових санкцій прийняті на підставі актів про результати фактичної перевірки від 01.12.2017 №23069/20-40-40-01-10/38614911 та №23070/20-40-40-01-10/38614911.

Не погодившись з податковою вимогою № 51781-17 від 26.03.2018 року, складеної на підставі вказаних узгоджених грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам діючого законодавства України, суд зазначає наступне.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом розділу ІІ, ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 59 Податкового кодексу України, визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, податковий борг позивача виник на підставі рішень Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.01.2018 р. №0000324001, №0000334001, №0000344001, №0000354001, №0000364001, №0000374001, №0000384001, №0000394001, №0000404001, №0000414001.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

15.01.2018 року вищевказані рішення Головним управлінням ДФС у Харківській області були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" вул. Комарова, буд. 4-а, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте поштове відправлення не було вручено позивачу та повернулось до контролюючого органу з відміткою про невручення з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідно до абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ст.58 Податкового кодексу України, оскільки рішення про застосування фінансових санкцій повернулось на адресу відповідача та не було вручено з інших причин, вказані рішення вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме, 21.02.2018 р. (а.с.119).

Таким чином, із врахуванням вищезазначеного, твердження позивача, що податкова вимога сформована всупереч чинному законодавству України, оскільки позивач не отримував рішень про застосування фінансових санкцій, у встановлені чинним законодавством строки, суд до уваги не бере, за недоведеністю.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що рішеннями про застосування фінансових санкцій Головного управління ДФС у Харківській області від 15.01.2018 р. №0000324001, №0000334001, №0000344001, №0000354001, №0000364001, №0000374001, №0000384001, №0000394001, №0000404001, №0000414001 ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувались.

Рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДФС у Харківській області №0000344001 від 15.01.2018 р. було оскаржено в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11.12.2018 р., адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення залишено без задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що правомірність винесених рішень про застосування фінансових санкцій не є предметом розгляду у цій адміністративній справі.

Як встановлено судом, позивачем не сплачено податковий борг згідно зазначених рішень, вказаний борг набув статусу узгодженого, та контролюючим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 51781-17 від 26 березня 2018року, яку було отримано ТОВ "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" 12.04.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.75).

З огляду на викладене, та враховуючи те, що рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДФС у Харківській області на підставі яких виник податковий борг не скасовані та є чинними, податкова вимога № 51781-17 від 26.03.2018 року прийнята на підставі визначеного контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Докучаєвські чорноземи Карлівщини" (вул. Комарова, буд. 4-а, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, код 38614911) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29 січня 2019 року.

Суддя Д.А. Волошин