Рішення № 79463252, 24.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3871/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Шеховцової А.С.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 360/3871/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області), з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача, який віднесений до 1-ї категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особі, віднесеної до 1-ої категорії, інваліду ІІ групи в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.11.2011.

Ухвалою суду від 30.11.2018 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у 1993 році набув право на отримання пенсії як інвалід 2 групи віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська Луганської області. Стверджував, що на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 по справі № 2а-4509/08 пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі від 75 % мінімальної пенсії виплачувалась позивачеві до 01.11.2011, після чого нарахування та виплату пенсії у зазначеному розмірі було безпідставно припинено. В 2015 році став на облік як тимчасово переміщена особа до відповідача.

Вказує, що 05.06.2018 адвокатом ОСОБА_2 було направлено відповідачеві адвокатський запит № 2191/01-03.1 на отримання інформації щодо підстав не нарахування та не виплати пенсії за віком у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі від 75 % мінімальної пенсії, а також з вимогою здійснити нарахування та виплатити позивачеві, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, пенсію за віком у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі від 75 % мінімальної пенсії, за весь період з моменту припинення такого нарахування та виплати по теперішній час. На запит представника позивача, відповідач листом від 08.06.2018 № 1010/031 повідомив про неможливість здійснити нарахування та виплатити пенсію в вище зазначеному розмірі, при цьому, на думку позивача, необгрунтовуючи належним чином підстави такої неможливості.

Позивач вважає таку відмову незаконною.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на адміністративний позов (а.с. 37-38).

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 08.06.2018 надана відповідь на адвокатський запит № 10109/03.1, в якій сказано, що відповідач не є відповідачем за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 у справі 2а-4509/08 за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська та не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська. Вказав, що у зв'язку із зазначеним, не має можливості надати інформацію про здійснення виплат за період з 2007 по 2014 року із зазначенням розміру нарахованих і сплачених сум та про причини нездійснення виплати пенсії у розмірі 8 місячних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії. У електронній пенсійній справі таких відомостей немає. Послався, що станом на день надання відзиву, паперова пенсійна справа із матеріалами, що підтвердили б періоди виплати пенсії на виконання рішення суду, до відповідача не надходила. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська знаходиться на непідконтрольній українській владі території. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська правонаступників не має, не функціонує підконтрольній українській владі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 28 грудня 2018 року вирішено перейти із розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2019 року (а.с. 25).

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 59, 62-63), відповідач у відзиві серед іншого просив розглянути справу без його участі (а.с. 28-29).

14.01.2019 поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу позивача, повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 63). Відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) є пенсіонером та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інвалідом другої групи, що підтверджується інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України (а.с. 6-7), довідці про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 7зв.), пенсійному посвідченні № НОМЕР_5(а.с. 18), посвідченні від 20.04.1995 серії НОМЕР_3 (а.с. 18 зв.), посвідченні серії НОМЕР_4 (а.с. 18).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року, які залишена в силі Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.06.2008, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій посадових осіб незаконними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії. Визнано незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська зробити перерахунок пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії з 01 листопада 2007 року (а.с. 8-12).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2009 касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року залишити без змін (а.с. 13-15).

Позивач як пенсіонер перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до 01.10.2017, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Згідно з інформацією, зазначеною в розпорядженні від 19.07.2018 № 127, позивача з 01.10.2017 взято на облік до відповідача (а.с. 31 зв.).

31 травня 2018 року адвокатом ОСОБА_2 було направлено до відповідача адвокатський запит № 2191/01-03.1 в інтересах позивача, який зареєстрований у відповідача 05.06.2018 № 2191/01-031 (а.с. 65).

У запиті адвокат ОСОБА_2 просив:

1) надати інформацію щодо здійснення виплати пенсії за 2-ю групою інвалідності на користь позивача за період часу з 2007 року по 2014 рік та розміри нарахованих і сплачених сум таких виплат по місяцях за вказаний період;

2) надати інформацію щодо законної підстави нездійснення виплати пенсії за 2-ю групою інвалідності позивачу у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії;

3) здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії.

Відповідач відповіддю від 08.06.2018 № 10109/031 на адвокатський запит повідомив, що відповідач не є відповідачем за постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2008 у справі 2а-4509/08 за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська та не є правонаступником управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (копія додається). У зв'язку із зазначеним, не має можливості надати інформацію про здійснення виплат за період з 2007 по 2014 року із зазначенням розміру нарахованих і сплачених сум та про причини нездійснення виплати пенсії у розмірі 8 місячних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії. Здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії управління не може (а.с. 53-54).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745), яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір додаткової пенсії особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови № 745.

Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм пенсійного законодавства після 23 липня 2011 року висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 червня 2015 року у справі № 21-317а15.

Суд зазначає, що відсутність у постанові Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року кінцевої дати перерахунку пенсії не породжує у відповідача обов'язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням.

Такий обов'язок відповідача припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність. Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини після зміни правового регулювання, оскільки це б призвело до порушення положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року не зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська проводити виплати у певних визначених розмірах. Натомість, зобов'язано перерахувати і виплачувати основну та додаткову пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Отже у разі зміни редакції статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, відповідач зобов'язаний діяти відповідно до запроваджених змін.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №522/5744/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 КАС України).

Окрім того, як вже зазначалось судом, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною першого зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Згідно пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі, регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», заява № 43331/12, ухвала від 03 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, механізм реалізації права позивача на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено державою.

Враховуючи вищевикладене, виплачуючи з 1 листопада 2011 позивачу пенсію у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України Управління Пенсійного фонду України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для проведення перерахунку та виплати ОСОБА_4 з 01.11.2011 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та державної пенсії, як інваліду ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку з їх відсутністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: місце знаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35-А, код ЄДРПОУ: 41245565) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 січня 2019 року.

Суддя С.М. Чиркін