Рішення № 79463126, 24.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року № 320/6305/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Синюк Н.В.,

представника третьої особи-1: не з'явився,

представника третьої особи-2: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_3 доКомісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністраціїтреті особиУправління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду Українипровизнання протиправними дій та скасування рішення

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, треті особи - Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії щодо визнання посвідчення категорії 4 серії В (дублікат) НОМЕР_2 від 20.06.2008 таким, що видане безпідставно та щодо вилучення цього посвідчення;

- скасувати рішення, оформлене протоколом від 26.07.2018 про визнання посвідчення категорії 4 серії В (дублікат) НОМЕР_2 від 20.06.2008 таким, що видане безпідставно.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач дійшов необґрунтованих висновків про безпідставність видачі йому посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Позивач стверджує, що у період з 26.04.1986 по 16.10.1992, тобто понад шість років, проживав у с. Владиславка Миронівського району Київської області, яке було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується довідками встановленого зразка, виданими Владиславською сільською радою та Миронівською районною державною адміністрацією.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що правомірно отримав статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у рамках ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Північним офісом Держаудитслужби були здобуті докази, які вказували на те, що позивач не проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на січень 1993 року понад чотири роки.

Зокрема, на запити Північного офісу Держаудитслужби Владиславська сільська рада Миронівського району Київської області надала інформацію, відповідно до якої позивач на території Владиславської сільської ради зареєстрований не був.

У свою чергу Яхнівська сільська рада з посиланням на господарські книги зазначила, що у період з з 26.04.1986 по 16.10.1992 позивач був зареєстрований у с. Яхни Миронівського району Київської області, яке до зони посиленого радіоекологічного контролю не відноситься.

Беручи до уваги зміст зазначених довідок відповідач вважає, що мав підстави для висновку про необґрунтованість видачі позивачеві посвідчення категорії 4 та мав підстави для його вилучення.

Треті особи процесуальним правом подати пояснення по суті позовних вимог не скористались.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/6305/18 та призначено справу до судового розгляду. Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про виклик свідків.

У судовому засіданні 17.12.2018 судом за клопотання позивача допитані свідки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4.

У судовому засіданні 24.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений 29.01.2019.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23 жовтня 1993 року Київською обласною державною адміністрацією позивачеві було видане посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_3 (а.а. 16).

Постановою Миронівського районного суду Київської області від 26.04.2007 у справі №2а-28/2007 рік змінено прізвище позивача з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с. 18).

20 червня 2008 року Київською обласною державною адміністрацією позивачеві виданий дублікат посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 17).

Судом з'ясовано, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 позивачеві був встановлений на підставі довідки Миронівської районної державної адміністрації за №1542, дублікат якої міститься у матеріалах справи (а.с. 124) та довідки Владиславської сільської ради від 28.05.2008 №489 (а.с. 23) відповідно до яких ОСОБА_7 у період з 26.04.1986 по 16.10.1992 проживав в селі Владиславка Миронівського району Київської області.

14 вересня 2011 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку як особі, потерпілій від Чорнобильської катастрофи.

До заяви про призначення пенсії позивачем було надано дублікат посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 та довідку Миронівської міської ради від 18.05.2011 №1414, відповідно до якої ОСОБА_3 у період з 23.10.1986 по 29.02.1998 працював на території міста Миронівка Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

На підставі вказаних документів у вересні 2011 року позивачеві призначено пенсію за віком із зниженням пенсійного віку.

За результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Північним офісом Держаудитслужби були виявлені обставини, що свідчать про необґрунтовану видачу позивачеві посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2.

Матеріали, що свідчать про необґрунтовану видачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2, Держаудитслужбою були передані на розгляд Комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Розглянувши матеріали, отримані від територіального органу Держаудитслужби, а також матеріали, що містились в особовій справі ОСОБА_3 та слугували підставою для встановлення йому статусу особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, відповідач дійшов висновку, що посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 видано безпідставно.

Рішенням Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.09.2018 №21 на підставі рішення відповідача з позивача вирішено утримати 109982,68 грн. пенсійних виплат, одержаних за період з 14.09.2011 по 30.06.2018.

Досліджуючи зміст матеріалів, за наслідками аналізу яких відповідач дійшов висновку про безпідставність видачі позивачеві посвідчення особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, категорії 4, судом встановлено наступне.

Як вбачається з довідки Яхнівської сільської ради від 17.04.2008 №186, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с 23).

Як вбачається з довідки Владиславської сільської ради від 28.05.2008 року №489, у період з 26.04.1986 по 16.10.1992 ОСОБА_3 проживав в селі Владиславка Миронівського району, Київської області (а.с. 23).

Як вбачається з дублікату довідки Миронівської районної державної адміністрації від 14.05.2018 №1542, ОСОБА_3 у період з 26.04.1986 по 16.10.1992 проживав у с. Владиславка Миронівського району Київської області (а.с. 124).

Як вбачається з листа Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області від 25.05.2018 №02-31/373, у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 ОСОБА_3, відповідно до записів по господарських книг за 1986-1990 роки проживав та був зареєстрований в с. Яхни (а.с. 24).

Як вбачається з довідки Владиславської сільської ради Миронівського району Київської області від 02.07.2018 №02-42/478, ОСОБА_3 на території Владиславської сільської ради зареєстрований не був та не проживав.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 у період з 23.10.1986 по 15.10.1992 ОСОБА_3 обіймав посаду голови виконавчого комітету Яхнівської сільської ради.

V. Норми права, які застосував суд

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до четвертої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 4 цієї ж статті, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 №51 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок №51)

Пунктом 6 Порядку №51 передбачено, що особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до пункту 10 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка.

VI. Оцінка суду

Особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, є у розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» постраждалими від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Статус особи, постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 підтверджується посвідченням коричневого кольору, серії В, яке дає право на пільги, передбачені вказаним законом.

Підставою для встановлення особі статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 є довідка місцевої районної державної адміністрації за місцем проживання особи, що містить відомості про період проживання, роботи або навчання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Особливістю цієї справи є те, що в особовій справі позивача наявні однакові за юридичним значенням довідки про місце проживання позивача у період з 26.04.1986 по 01.01.1993, які, однак, містять протилежні відомості: щодо проживання позивача у с. Владиславка Миронівського району Київської області , яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю, та щодо проживання позивача в с. Яхни, Миронівського району Київської області, яке до зазначеної зони не відноситься.

Так, судом встановлено, що довідкою Владиславської сільської ради від 28.05.2008 №489 та дублікатом довідки Миронівської районної державної адміністрації від 14.05.2018 №1542 підтверджується, що у період з 26.04.1986 по 16.10.1992 (6 шість років 5 місяців і 20 днів) позивач проживав у с. Владиславка Миронівського району Київської області.

Заперчуюючи проти достовірності відомостей про період проживання позивача в с. Владиславка Миронівського району Київської області відповідач посилається на довідку Владиславської сільської ради Миронівського району Київської області від 02.07.2018 №02-42/478, відповідно до якої ОСОБА_3 на території Владиславської сільської ради зареєстрований не був та не проживав (а.с. 25).

Крім того відповідач зазначає, що відповідно до відомостей, що надані Яхнівською сільською радою Миронівського району Київської області, ОСОБА_7 у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 проживав та був зареєстрований в с. Яхни, що також підтверджується записами у господарській книзі за 1986-1990 роки (а.с. 24).

У судовому засіданні судом було досліджено зміст господарської книги №4 за 1986-1990 роки, особовий рахунок №286 та №3 за 1991-1995 роки, особовий рахунок №264, з якої судом встановлено, що позивач був зареєстрований у домоволодінні, що розташоване у с. Яхни, Миронівського району Київської області.

З'ясовуючи фактичне місце проживання позивача в аспекті зазначених відомостей, судом було встановлено, що 15.08.1984 між позивачем та колгоспом імені Куйбишева був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого колгосп імені Куйбишева продав, а ОСОБА_3 придбав будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Яхни, Миронівського району, Київської області (а.с. 72). Пунктом 2 договору від 15.08.1984 передбачено, що продаж вчинено за 8000,00 крб.

Разом з цим, судом встановлено, що вказане домоволодіння на момент переходу до позивача речових прав на нього було непридатним для проживання, що підтверджується наступним.

17 травня 1984 року комісією колгоспу імені Куйбишева у складі голови ревізійної комісії ОСОБА_8, члена правління ОСОБА_9, головного бухгалтера ОСОБА_10, бригадира будівельної бригади ОСОБА_11 було обстежено будинок, який знаходиться на балансі колгоспу, вартість якого складає 11966,00 крб, за наслідками якого встановлено, що будинок має конструктивні та інші недоліки, що полягають у:

- необхідності повної реконструкції веранди;

- непридатності до використання за призначенням сараю і необхідності його зносу;

- аварійному стані погребу;

- відсутності у будинку дверей, підлоги, віконних рам та вікон.

Рішенням правління колгоспу ім. Куйбишева, оформленим протоколом від 26.05.1984 №5, на підставі акту огляду домоволодіння вирішено зменшити його балансову вартість до 8966,00 крб. (а.с. 48-71).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що будинок, у якому у спірний період був зареєстрований позивач, містив пошкодження, що об'єктивно не дозволяли проживати у ньому.

Беручи до уваги наявність документально підтверджених недоліків домоволодіння позивача, що розташоване у с. Яхни Миронівського району, Київської області, суд вважає, що сама по собі реєстрація позивача у вказаному домоволодінні за даними господарських книг не може слугувати підставою, що спростовує засвідчений у довідках від 28.05.2008 №489 та від 14.05.2018 №1542 факт проживання позивача у період з 26.04.1986 по 16.10.1992 у с. Владиславка Миронівського району Київської області.

У судовому засіданні 17.12.2018 судом за письмовим клопотання позивача були допитані свідки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4.

ОСОБА_6 пояснив суду, що у 1980-ті роки працював машиністом екскаватора в колгоспі у с. Владиславка.

З позивачем свідка познайомив заступник голови колгоспу, в якому працював свідок з 1981 року.

Свідок зазначив, що у період з 1981 року по 1992 рік позивач проживав у його квартирі, що була розташована за адресою: с. Владиславка, Миронівського району, Київської області. При цьому свідок підтвердив, що йому було відомо про наявність у нього будинку в с. Яхнки, разом з цим зазначив, що вказаний будинок був непридатним для проваживання та у ньому велись будівельні роботи.

Свідок також зазначив, що сім'я позивача проживала у Рокитнянському районі Київської області, оскільки будинок в с. Яхни був непридатним до проживання.

ОСОБА_5 пояснив, що з травня 1985 року по січень 1988 року він проживав у м. Миронівка та працював директором школи у с. Яхни. Свідок зазначив, що школа, у якій він працював, була у віданні колгоспу ім. Куйбишева, де позивач обіймав посаду головного зоотехніка.

Свідок підтвердив, що у період з травня 1985 року по січень 1988 року він регулярно підвозив позивача по дорозі з с. Владиславка на роботу до с. Яхни.

На уточнюючі запитання суду про місце реєстрації позивача свідок зазначив, що про факт реєстрації позивача йому не відомо, разом з цим зазначив, що у позивача був будинок у с. Яхни, але він був непридатним для проживання, у зв'язку з чим позивач жив у с. Владиславка.

При оцінці показань свідків, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суд враховує, що зазначені показання є послідовними, між ними відсутні будь-які суперечності, а тому у суду відсутні підстави не брати їх до уваги.

Таким чином, показаннями свідків підтверджується, що період з 26.04.1986 по 16.10.1992 позивач проживав у с. Владиславка Миронівського району Київської області.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність довідок Яхнівської сільської ради Миронівського району Київської області від 25.05.2018 №02-31/373 та Владиславської сільської ради Миронівського району Київської області від 02.07.2018 №02-42/478 як доказів, що спростовують факти проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю (с. Владиславка), суд виходить з того, що зазначені довідки стосуються подій (періоду), які мали місце більш ніж 25 років тому.

Беручи до уваги значний проміжок часу між періодом, події якого стосуються предмету доказування, та періодом, у якому відповідач здобув відповідні докази, суд враховує велику ймовірність втрати або знищення документів, які б могли підтвердити або спростувати відомості, що були зазначені у довідці Владиславської сільської ради від 28.05.2008 №489, яка свого часу (у 2008 році) слугувала підставою для повторного визначення позивачеві статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_2.

Суд зазначає, що права особи, не можуть ставитись в залежність від існування конкретного документу. Збереження будь-яких відомостей, якщо такого обов'язку прямо не покладено на особу, не залежить від її волі, а значить така особа не може зазнавати будь-яких негативних наслідків, якщо відомості, що пов'язані з реалізацією певних прав у зв'язку з значним проміжком часу не збереглись.

Суд також враховує, що питання обґрунтованості видачі посвідчення категорії 4 позивачеві досліджувалось відповідною комісією при Київській обласній державній адміністрації двічі: уперше у 1993 році під час видачі посвідчення серії НОМЕР_3, вдруге - у 2008 році під час видачі дублікату посвідчення серії НОМЕР_2, і в обох випадках у комісії були відсутні будь-які зауваження щодо змісту поданих позивачем документів.

У пункті 74 Рішення у справі «Лелас проти Хорватії» і пункті 70 Рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і відповідач зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення соціальних зобов'язань, або навпаки, у зв'язку з покладенням на особу додаткового обов'язку відшкодувати ті пільги, що були отримані нею у зв'язку з встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, через несвоєчасність вжиття заходів, спрямованих на перевірку обставин, які мали значення для надання або відмови у наданні зазначеного статусу, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, добросовісність якої не спростована належними доказами.

VII. Висновок суду

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що наявні в позивача документи, які знаходяться в матеріалах справи, містять достатньо даних, які вказують на додержання позивачем умов, з яким Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов'язує можливість встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, яка з 26.04.1986 постійно проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю і станом на 01.01.1993 прожила у цій зоні не менше чотирьох років.

Отже, рішення відповідача, оформлене протоколом від 26.07.2018 №195, про необґрунтованість видачі позивачеві посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки наявними у матеріалах справи доказами та показами свідків спростовуються висновки відповідача про необґрунтовану видачу йому посвідчення серії В категорії 4, суд дійшов висновку що дії відповідача щодо вилучення посвідчення категорії 4 серії В НОМЕР_2 від 20.06.2018 є протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач під час звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн. Сплачений ним судовий збір підлягає відшкодуванню у повному обсязі рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яке оформлено протоколом від 26.07.2018 №195, про визнання посвідчення категорії 4 серії В (дублікат) НОМЕР_2 від 20.06.2008 таким, що видане безпідставно.

Визнати протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації щодо вилучення посвідчення ОСОБА_3 категорії 4 серії В (дублікат) НОМЕР_2 від 20.06.2008.

Стягнути на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії по вирішенню спірних питань щодо визнання статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження у 1986 році Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Київський окружний адміністративний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення суду - 29.01.2019.

Суддя Леонтович А.М.