Рішення № 79463007, 29.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6339/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДМС України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_5 до Головного управління ДМС в Одеській області (далі - ГУ ДМС), в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДМС України в Одеській області №227 від 27.11.2018 року про відмову йому - ОСОБА_5 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та зобов'язати відповідача у відповідності з процедурою ст.8 Закону, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту щодо нього - ОСОБА_5.

Позивач зазначив, що 30.11.2018 року ним отримано Повідомлення №5/1-775 від 27.11.2018 року про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу №227 від 27.11.2018 року у відповідності з яким на підставі п.6 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» № 3671-VI від 08.07.2011 року (далі - Закону України №3671-VI) йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що його заява не належить до жодного визначення переліченого в п.6 ст.8 Закону України № 3671-VI, оскільки його заява не носить характеру зловживання в розумінні п.6 ст.8 Закону України № 3671-VI, не є очевидно необґрунтованою.

Крім того, на території Афганістану продовжується внутрішній збройний конфлікт, а тому з урахуванням обставин щодо погроз на його адресу, викладених у заяві, він має об'єктивні побоювання за своє життя та здоров'я.

На думку позивача, без прийняття його заяви до розгляду та перевірки за повною процедурою відповідач не мав можливості прийняти обґрунтоване та правомірне рішення щодо його заяви.

Ухвалою суду від 06.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Зобов'язано відповідача ГУ ДМС надати належним чином завірені копії оскаржуваного наказу №227 від 27.11.2018 року та всіх матеріалів, які стали підставою для його прийняття.

Представником відповідача 22.12.2018 року було подано відзив та копії матеріалів особової справи позивача.

У відзиві (а.с.33-46) представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що оскаржуваний наказ приймався з урахуванням та дослідженням усіх обставин справи, у позивача відсутні обґрунтовані побоювання зазнати смертної кари, тортур, нелюдського, або такого що принижує людську гідність поводження або покарання. За матеріалами особової справи шукача захисту відсутня інформація причетності особи та його близьких родичів на території країни громадської належності до насильницьких зникнень або насильницьких викрадень з метою викупу, ніколи не виникало проблем із цивільним населенням Афганістану, соціальними зв'язками під час проживання на Батьківщині. Близькі родичі позивача під час проживання мали той самий обсяг прав та обов'язків, що й інші громадяни Афганістану, представники угрупування «Талібан» ніколи не погрожували близьким родичам позивача на території Афганістану. Позивач ніколи не був причетний до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, яке пов'язано з расовою, національною, релігійною належністю або політичними поглядами в Афганістані, до нього не застосовувались адміністративні заходи (арешт, затримання), до того ж не притягався до кримінальної відповідальності.

Крім того, в період з 28.08.2018 року по 01.11.2018 року позивач перебував на території Російської Федерації, мав можливість звернутись за міжнародним захистом в РФ, водночас не скористався даною можливістю, що, на думку представника відповідача, додатково свідчить про відсутність потреби у міжнародному захисті, про відсутність будь-яких проблем або переслідувань по Конвенції та елементам або критеріям додаткового захисту. Відсутність звернення за міжнародним захистом на території РФ, подальший виїзд до України був обумовлений лише його особистим рішенням та свідчить про зловживання з його боку встановленою процедурою міжнародного захисту.

Представник відповідача зазначив, що соціально-політична ситуація, яка виникла внаслідок проведення протистояння між окремими групами на території Афганістану, є загальновідомою обставиною, проте вищезазначена обставина не слугує автоматичною підставою для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Виїзд позивача з Афганістану до України та звернення до територіального підрозділу ДМС обумовлені суто особистими мотивами та потребою у легалізації.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Афганістану, за національністю пуштун, віросповідання мусульманин (суніт), неодружений, рідна мова пушту, володіє мовами дарі та урду, невійськовозобов'язаний, має повну середню освіту, рентгенолог.

Країну постійного проживання покинув 28.08.2018 року легально, на підставі оригіналу паспортного документу та візи, до Російської Федерації через м. Камбул (Афганістан) - м. Москва (РФ), у транзитних пунктах не затримувався. В інших країнах за наданням притулку або за наданням статусу біженця не звертався.

01.11.2018 року перетнув нелегально Державний кордон з Україною на легковому автомобілі та в Україні перебував нелегально.

12.11.2018 року позивач звернувся до ГУ ДМС с заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. У заяві позивач вказав, що країну громадянської належності покинув через військові дії, вбивства, численні вибухи, теракти, та погрози угрупування «Талібан» у зв'язку з професійною діяльністю.

Згідно з Анкетою особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 15.11.2018 року причиною виїзду з країни постійного проживання стало те, що позивач працював рентгенологомта за посадовими обов'язками виїжджав до в'язниць з метою терапевтичних, лабораторних та рентгенологічних обстежень ув'язнених, більшість яких були політичними. Неодноразово ув'язнені просили передавати листи. Коли він відмовився найти людину на ім'я ОСОБА_2, який перебував у в'язниці, почались погрози з боку невідомих осіб. Він звернувся за допомогою до головного лікаря та правоохоронних органів, але жодної допомоги та захисту йому надано не було.

З позивачем було проведено дві співбесіди, які відображені в протоколі співбесіди від 21.11.2018 року та у додатковому протоколі співбесіди від 27.11.2018 року.

27.11.2018 року головним спеціалістом відділу соціальної інтеграції управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС Лємєшовою М.Ю. сфрмований висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (а.с.137-148).

Наказом №227 Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління ДМС в Одеській області від 27.11.2018 року відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Афганістану на установчі дані ОСОБА_5 (а.с.130).

Територіальним органом ДМС було направлено повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 27.11.2018 року №5/1-775, яке отримано позивачем 30.11.2018 року (а.с.131-136).

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5. При цьому суд виходить з наступного.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України №3671-VI, відповідно до п.п.1, 13 ч.1 ст.1 якого біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Порядок подання та розгляду заяв про визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, регламентований Законом України №3671-VI та Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року за № 1146/19884 (далі - Правила №649.

Відповідно до ч.1,7 ст.7 Закону України №3671-VI така заява подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно з ч.12 ст.7 Закону України №3671-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також, зокрема, проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву; заповнює реєстраційний листок та інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №3671-VI орган, який прийняв до розгляду заяву, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Розділом ІV Правил №649 встановлено порядок попереднього розгляду заяв.

Згідно з п.4.1. розділу ІV Правил №649 під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви: - проводить співбесіду із заявником, результати якої оформлюються відповідним протоколом; - розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).

У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

Згідно з ч.4 ст.8 Закону України №3671-VI рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Частинами 6,7 ст.8 Закону України №3671-VI встановлено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

Суд вважає, що посилання у висновку на те, що позивач не одразу звернувся із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (прибув на територію України 01.11.2018 року, звернувся 12.11.2018 року) не є безумовною підставою для визнання його заяви очевидно необґрунтованою. Відповідач повинен був з'ясувати, чи має позивач суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідувань, та чи є ці побоювання цілком обґрунтованими.

Свідчення особи, яка бажає отримати статус біженця, і докази, що їх підтверджують відносно загрози переслідування, повинні задовольняти тому, що є прийнятним вважати "можливим у розумних межах" або правдоподібним, тобто заявник не повинен обґрунтовувати кожну обставину своєї справи беззаперечними матеріальними доказами і має доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів, на яких ґрунтується заява про надання статусу біженця.

Крім того, ненадання документального доказу усних тверджень не повинно перешкоджати в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо такі твердження співпадають із відомими фактами, та загальна правдоподібність яких є достатньою. Правдоподібність встановлюється, якщо заявник подав заяву, яка є логічно послідовною, правдоподібною та не суперечить загальновідомим фактам і, отже, викликає довіру. "Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідування" є лише припущенням, яке має об'єктивні підстави, але перевірити його без ризику для життя чи особистої свободи людини майже неможливо.

Оцінка побоювань позивача повинна надаватися з урахуванням аналізу інформації по країні походження щодо ситуації на момент звернення із заявою за захистом. Ситуація в країні походження при визначенні наявності підстав для надання міжнародного захисту може бути доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими.

Висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 27.11.2018 року відносно позивача містить інформацію про країну походження позивача, але в основному позитивну. Між тим, наявна інша загальновідома інформація про країну походження позивача та м. Кабул.

Інформація ІКП від:

- 06.09.2018 року в результаті вибуху під час змагань в одному зі спортивних клубів Кабула загинули 20 осіб, ще 70 осіб отримали поранення. Вибуховий пристрій привів у дію терорист-смертник (повний текст: ІНФОРМАЦІЯ_5);

- 20.11.2018 року під час релігійного заходу в Кабулі стався вибух, влаштований смертником. Унаслідок надзвичайної події загинуло щонайменше 50 людей, ще 80 осіб отримали поранення (повний текст: ІНФОРМАЦІЯ_6);

- 12.12.2018 року у результаті вибуху замінованого авто, яке мало намір протаранити конвой сил безпеки в західному передмісті афганської столиці Кабула, загинули 12 осіб. Про це повідомив місцевий ресурс Tolo News. Серед загиблих - чотири правоохоронці і вісім цивільних осіб, в тому числі дві жінки і двоє дітей. Також повідомляється про 12 поранених. Відповідальність за теракт взяли на себе терористи з Талібану. Раніше в ході сутичок в провінції на північному заході Афганістану Фар'яб загинули 23 людини. До цього бойовики руху Талібан напали на два сторожові пости афганської армії в провінції Герат - загинули 14 військових, ще 21 було захоплено в полон (повний текст: ІНФОРМАЦІЯ_3);.

- 14.01.2019 року в столиці Афганістану Кабулі пролунав потужний вибух, в результаті якого загинули 4 людини, постраждали близько 44, включаючи 10 дітей. Згідно з повідомленням вибух стався в районі, де розташовані офіси зарубіжних громадських організацій, а також проживають іноземці. За попередніми даними, вибуховий пристрій був встановлений на вантажівці, в результаті вибуху пошкоджено декілька житлових будинків (повний текст: ІНФОРМАЦІЯ_4);

- 20.01.2019 року в Афганістані підклали бомбу в автомобіль губернатора провінції Логар ОСОБА_3. Через вибух загинуло 8 людей. Відповідальність за напад взяло на себе злочине угрупування «Талібан» (повний текст: ІНФОРМАЦІЯ_2).

З урахуванням зазначеного та дослідивши висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно позивача, суд вважає, що він не містить достатніх та переконливих підстав для відмови позивачу в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з підстав того, що його заява є очевидно необґрунтованою. Суд вважає, що відповідач повинен прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Афганістану ОСОБА_5, та провести процедуру перевірки заяви позивача для прийняття рішення на підставі повного, ретельного, об'єктивного дослідження всіх обставин, які стали підставою для звернення позивача за міжнародним захистом.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не мав можливості та реалізацію встановлених Законом повноважень на повне, об'єктивне дослідження всіх обставин щодо заяви позивача, у тому числі щодо твердження позивача про можливість загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення.

Частиною 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності свого рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,5,6,7,9,139,242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) до Головного управління ДМС України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №134 від 17.07.2018 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Афганістану ОСОБА_5.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Афганістану ОСОБА_5.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.