Рішення № 79461159, 29.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2019 р. Справа № 120/4256/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (21037, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1)

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

про: визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-6584-17 в сумі 8448 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю, отримує пенсію по інвалідності, договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, а тому на нього розповсюджується дія ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ухвали суду від 26.11.2018 про відкриття провадження розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення адміністративного позову. Окремо зазначає, що дія ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на позивача не поширюється, оскільки він отримує пенсію за вислугу років.

Одночасно до відзиву представником відповідача надано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що характер спірних правовідносини та предмет доказування даної справи не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення справи до розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку, та обрав спрощену систему оподаткування.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію з 2005 року за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 9 квітня 1992 року, що підтверджується пенсійним посвідченням № 386497.

Крім того, відповідно до посвідчення № 032106 позивач є інвалідом другої групи.

Згідно довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 000814 з 01.04.2008 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 053140 позивачу не встановлено потребу у додаткових видах допомоги.

Контролюючим органом на підставі положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 8 липня 2010 року та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивачу винесено вимогу №Ф-6584-17 від 13.11.2018, якою нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448 грн, яка виникла у зв'язку з несплатою позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з лютого по квітень 2018 року. Дана вимога одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктами 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Згідно ч. ч. 8, 11 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вищевказаними нормами законодавства чітко визначено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.04.2018 справа №826/28012/15 (адміністративне провадження №К/9901/26052/18).

Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших категорій громадян", що підтверджується посвідченням № 386497.

Відповідно до посвідчення № 032106 позивач є інвалідом другої групи, а згідно довідки Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 000814 з 01.04.2008 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 053140 позивачу не встановлено потребу у додаткових видах допомоги.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що на нього поширюються положення статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування».

При цьому позивачем не надано доказів про зміну виду пенсії, а також звільнення його за віком зі служби з органів внутрішніх справ, а також доказів про отримання ним соціальної допомоги, у зв'язку з інвалідністю.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є пенсіонером за віком та не отримує пенсію та/або допомогу у зв'язку з інвалідністю, а тому на нього не поширюються передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" пільги щодо сплати єдиного внеску.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-6584-17 контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.

Згідно статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (21037, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165) про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович