Рішення № 79460993, 18.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 р. Справа№0540/7746/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 27.02.2018 року по червень 2018 року та по не нарахуванню та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року.

В обґрунтування позову зазначає, що є пенсіонером за віком з 2009 року та внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк. З березня 2015 року перебуває на обліку відповідача.

Зазначає, що відповідач з серпня 2016 року припинив нарахування пенсії на картковий рахунок без повідомлення причин, умов і обґрунтування незаконних дій відповідача, у зв'язку з чим позивач опинилася у скрутному матеріальному становищі, а тому вважає дії відповідача неправомірними та такими, що порушують її конституційні права.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області № 229/4957/17 від 27.02.2018 року визнано дії відповідача неправомірними. з факту неправомірних дій у позивача виникає право вимагати стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати з серпня 2016 року по червень 2018 року, оскільки пенсія за вказаний період була виплачена у червні 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15 листопада 2018 року. Також ухвалою відстрочено сплату судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 05 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 19 грудня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року прийнято розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 січня 2019 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі позивача (а.с. 6 зв.бік).

Відповідачем надано письмовий відзив (а.с. 43-44). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач як тимчасово переміщена особа відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території проводиться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

На підставі постанови КМУ від 05.11.2014р. № 637 здійснюється призначення та поновлення пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014р. № 509 передбачено, виплата пенсій здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв ПАТ «Державний ощадний банк України.

Зазначає, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 27.02.2018 року встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено з березня 2016 року через відсутність документів, які підтверджують проживання ОСОБА_1 у м. Дружківці та через відсутність рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України. Рахунок у вказаному банку позивачем відкрито лише у травні 2018 року.

Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії ВЕ № 047148 (а.с. 8). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач звернулася до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою від 11.07.2018 року про виплату компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, посилаючись на рішення Дружківського міського суду Донецької області у справі № 229/4957/17 від 27.02.2018 року, яким визнано дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат неправомірними (а.с. 9).

Відомостей про направлення відповіді відповідачем на вказану заяву позивача матеріали справи не містять.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року згідно судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі ст.4 вказаного Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Як зазначено вище, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що не спростовується сторонами.

В силу форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції у Донецькій області) виплата пенсії позивачеві відповідачем була припинена з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, а відтак, суми невиплаченої заборгованості слід вважати боргом, який виник не з вини позивача.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 27.02.2018 року у справі № 229/4957/17 (провадження № 2-а/229/25/2018) визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області, яке є правонаступником відповідача, щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 березня 2016 року та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» з 01 березня 2016 року, сплативши заборгованість.

Вказане рішення відповідачем не оскаржувалося та набрало законної сили 30.03.2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На день розгляду справи окремий порядок Кабінетом Міністрів України не прийнятий. Проте, як зазначає позивач, судове рішення відповідачем виконане у червні 2018 року та заборгованість з серпня 2016 року по червень 2018 року сплачена також у червні 2018 року.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

При цьому, статтею 2 Закону України № 2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Тобто, саме згідно з законом, а не з постановою Кабінету Міністрів України виплачується борг отримувачам пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З зазначених підстав, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України, які мають підзаконну силу.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Крім того, суд зазначає, що за змістом конституційних норм (ст.ст. 113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

З зазначених підстав судом не приймаються заперечення відповідача в частині порушення позивачем приписів постанов Кабінету Міністрів України № 167 від 14.03.2016р., № 509 від 01.10.2014р.

Крім того, суд бере до уваги рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27.02.2018 року у справі № 229/4957/17 (провадження № 2-а/229/25/2018), яким визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 березня 2016 року та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк» з 01 березня 2016 року, сплативши заборгованість.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що дії позивача щодо невиплати за минулий період сум заборгованості з пенсії та по не нарахуванню та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати є протиправними, а вимога позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України У виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ, ст.ст. ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: 83112, АДРЕСА_1; поштова адреса зазначена у позовній заяві: 03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, 121А/169, РНОКПП НОМЕР_1) до Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85113, Доненька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 27.02.2018 року по червень 2018 року та по не нарахуванню та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період від дати винесення рішення у справі № 229/4957/17 від 27.02.2018 року по червень 2018 року та по не нарахуванню та невиплаті компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року.

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судові витрати з судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.