Ухвала суду № 79460430, 29.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4071/18

(1-кп/199/68/19)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Воробйова В.Л.

при секретарі - Шахназарян М.А.

за участю прокурора - Бондар Є.А.

захисника - Коваль О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальне провадження №12018040630000946 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Бондар Є.А. заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, проти якого обвинувачений та захисник заперечували, просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії від 06.04.2000» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості над повагою до особистої свободи.

У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи.

ОСОБА_2 є тією особою, яку повідомлено про підозру у вчиненні корисного, умисного кримінального правопорушення середньої тяжкості, скоєне ним за обвинувальним актом через незначний строк після звільнення з місця позбавлення волі та у період іспитового строку призначеного за вироком суду, за яке законом у разі визнання винуватості йому може бути призначено покарання з урахуванням вимог ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимості, на час затримання ніде не працював.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, при продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у з зв'язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст.331,369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Бондар Є.А. задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 та ч.2 ст.185 КК України у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 березня 2019 включно.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання, потерпілим для відома.

Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, а заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя: Воробйов В.Л.