Ухвала суду № 79459497, 28.01.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1287/19

Провадження № 2/161/1193/19

У Х В А Л А

28 січня 2019 року місто ОСОБА_1

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі — Фонд) на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом із позовною вимогою позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв’язку з тим, що на даний час банк віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку та делегування повноважень ліквідатора банку, тому через повне припинення банківської діяльності у позивача відсутня можливість сплатити судовий збір та в короткі терміни вирішити питання про авансування витрат на сплату судового збору.

Суд, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З аналізу змісту даної статті слідує, що підставою для звільнення від сплати судового збору може бути майновий стан сторони. Вказана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Виходячи зі змісту статті 136 ЦПК України сторона повинна навести обставини, які свідчать про її скрутне матеріальне становище та підтвердити це відповідними доказами, що є єдиною підставою для вирішення питання про відстрочку судового збору.

Якщо позивач заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, він повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, єдиною підставою, яка враховується для відстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони, а такої підстави, як ліквідація юридичної особи для відстрочення сплати судового збору законом не передбачено.

Позивач в якості підстави для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору вказав на припинення банківської діяльності та початок процедури ліквідації банку.

Однак, як слідує із матеріалів позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин про скрутне матеріальне становище та про неможливість сплатити судовий збір при пред'явленні позову (зокрема, доказів підтвердження майнового стану, наприклад, перелік рахунків, банківських документів про відсутність коштів на рахунках, доказів не включення до кошторису витрат у вигляді судового збору за подання цивільного позову до суду або інших підтверджень), позивачем не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» вказав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено нормами ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання позивачем наведених вимог процесуального законодавства має правові наслідки.

Сама по собі обставина відсутності у кошторисі ПАТ «ВіЕйБі Банк» витрат на сплату судового збору у необхідному розмірі, не означає відсутності у ПАТ «ВіЕйБі Банк» будь-яких коштів, необхідних для сплати судового збору.

Судом прийнято до уваги, що аналогічні обставини стали підставою для відмови Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду 02.04.2018 в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у справі № 909/891/17.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов’язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає ціну позову – 8 374 126,08 грн.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір із врахуванням положень Закону України «Про судовий збір», тобто 125 611,89 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів УК у м.Луцьку /м.Луцьк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) , код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31216206003002, код класифікації доходів бюджету 22030101, та подати оригінал платіжного документу про сплату судового збору суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись статтею 185 ЦК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк для усунення недоліків, який обчислювати з дня вручення копії даної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу за адресою, вказаною ним у заяві, для виконання у встановлений судом строк.

Роз’яснити, що у випадку невиконання вимог, викладених в ухвалі, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_1