Рішення № 79459030, 21.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2296/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 на підставі ордеру;

Від відповідача: не з’явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” про стягнення 237 638,48 доларів США, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” (далі по тексту – ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” (далі по тексту – ДП „Адміністрація морських портів України”) про стягнення надмірно сплаченої суми канального збору у розмірі 237 638,48 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для нарахування позивачеві канального збору щодо суден, які прямували до Карантинної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

Відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, ДП „Адміністрація морських портів України” у відзиві на позовну заяву було наголошено про відсутність у позивача як морського агента повноважень на стягнення канального збору в інтересах судновласників. ДП „Адміністрація морських портів України” було зауважено, що ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” у порушення вимог процесуального законодавства було неправомірно об’єднані вимоги про стягнення канального збору за різними суднозаходами, та не доведено факту прямування суден до Карантинної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.12.2015р. між ДП „Адміністрація морських портів України” (Адміністрація) та ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” (Морський агент) було укладено договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №335-П-АМПУ-15, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки; порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.

Відповідно до п. 1.2 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. при виконанні даного договору сторони керуються та зобов'язані виконувати вимоги чинного законодавства та нормативно-правових актів України, режимних та розпорядчих документів Адміністрації; обов'язкових постанов по морському порту та Зводу звичаїв морського порту, які діють у відповідному морському порту; Положення про забезпечення пропускного та внутрішньо-об'єктового режиму.

Згідно з умовами п. п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. Адміністрація зобов’язується здійснювати організацію постановки суден до причалів морського порту відповідно добового плану згідно з наданою Морським агентом інформацією, зайнятістю причалів раніше підтвердженими суднами, наявністю вантажів та доручень на навантаження суден Морського агента; виконувати заявки Морського агента, які пов'язані з обслуговуванням суден, після попереднього їх узгодження з адміністрацією порту суднозаходу, за затвердженими вільними цінами (тарифами); надавати Морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг з додаванням інформації про основні розміри судна, а також інші документи, які підтверджують надані послуги.

Положеннями п. 2.3.2 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. передбачено, що Морський агент зобов’язується вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника), взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів у строки, які обумовлені розділом 3 цього договору.

Умовами п. п. 3.1, 3.4 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. передбачено, що ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під державним прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу; оплата за послуги, що надаються суднам під іноземним прапором, нараховується в доларах США за курсом Національного банку України на дату надання послуг.

Відповідно до п. 3.11 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. Морський агент зобов’язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту виконаних робіт (послуг) оформити та повернути адміністрації порту суднозаходу підписаний та скріплений власною печаткою належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору.

Згідно з п. 7.1 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р. цей договір набуває чинності з 01.01.2016р. і діє до 31.12.2016р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Дія договору вважається продовженою на наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до остаточного терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення даного договору у встановлений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповіді ДП „Адміністрація морських портів України” №19-01-06.01-11-12 від 17.01.2019р. на адвокатський запит від імені позивача, а також звітів про навантаження, ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” здійснювало агентування іноземних суден, які протягом періоду з 17.10.2016р. по 12.09.2017р. швартувались до причалів №2 та №2к Одеського морського порту. Окрім того, з матеріалів справи, а саме: рахунків, виставлених позивачем відповідачеві (т. 1, а. с. 220-250; т. 2 а. с. 1- 46), а також платіжних доручень в іноземній валюті (т. 2, а. с. 47-92) вбачається, що ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” було у повному обсязі сплачено портові збори за вказаними вище суднозаходами, до складу яких позивачем було включено, в тому числі, канальний збір у загальному розмірі 237 638,48 доларів США.

Варто зауважити, що розділом IV обов’язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП „Адміністрація морських портів України” від 22.12.2015р. №266, передбачено, що у межах акваторії морського порту Одеса знаходяться причали морського порту Одеса, які розташовуються у 8 гаванях і мають таку нумерацію: 1) Ланжеронівська гавань: причали №1к, 2к; 2) Карантинна гавань: причали №1-11; 3) Нова гавань: причали №12-17; 4) Каботажна гавань: причали №18-24; 5) Практична гавань: причали №25, 26, 28-33; 6) Заводська гавань: причали №34-40, 8-з, 9-з, 10-з, 11-з, 12-з, 13-з, 14-з, 15-з; 7) Хлібна гавань: причали №16-з, 42-46; 8) Нафтова гавань: причали №47, 5-н, 4-н, 2-н-3н, 1-н, 7-н, 6-н. При цьому, у додатку №3 до обов’язкових постанов по морському порту Одеса передбачено, що основним призначенням підхідного каналу є підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней морського порту Одеса.

Обов’язкове справляння канального збору у повному обсязі з суден, які прямують до причалів Карантинної, Нової та Каботажної гаваней Одеського морського порту, було передбачено окремим дорученням ДП „Адміністрація морських портів України” № 37 від 10.08.2016р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2017р. по справі №815/3212/17 було частково задоволено адміністративний позов ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд” до ДП „Адміністрація морських портів України”, визнано протиправним та скасовано окреме доручення ДП „Адміністрація морських портів України” № 37 від 10.08.2016 року в частині обов’язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней; визнано протиправними дії відповідача щодо справляння канального збору під час слідування суден, що агентуються позивачем до причалів Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту за період з березня 2017р. по червень 2017р.

Ухвалою від 28.08.2017р. по справі №815/3212/17 Одеським окружним адміністративним судом було задоволено заяву ДП „Адміністрація морських портів України” про роз’яснення постанови від 11.07.2017р. наступним чином: ДП „Адміністрація морських портів України” в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

Необхідно зауважити, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі №815/6477/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2017р., було частково задоволено адміністративний позов ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд” до ДП „Адміністрація морських портів України” шляхом визнання протиправними дій ДП „Адміністрація морських портів України” щодо справляння канального збору під час прямування суден, що агентуються ТОВ „Цім інтегрейтед шипінг юкрейн сервісез лтд” до причалів Карантинної, Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту за період з серпня 2016р. по лютий 2017р.

Звертаючись до господарського суду із даними позовними вимогами, позивачем було наголошено про безпідставне включення відповідачем до складу портових зборів канальний збір, нарахування якого у випадку прямування суден до Карантинної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту є безпідставним, у зв’язку з чим, неправомірно нарахований відповідачем та сплачений ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” канальний збір повинен бути повернутий на користь останнього.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що правовідносини між сторонами по справі виникли на підставі договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг. При цьому, судом було встановлено, що умовами договору ДП „Адміністрація морських портів України” надано право нараховувати та справляти ставки портових зборів відповідно до Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. ст. 116, 117 Кодексу торговельного мореплавства у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 22 Закону України „Про морські порти” 4709-VI від 17.05.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Відповідно до п. 3.2 розділу ІІІ „Порядку справляння і розміру ставок портових зборів”, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р., нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна. Таким чином, умовою нарахування канального збору є проходження судном каналу в один кінець або проходження каналу транзитом в один кінець. Інші випадки нарахування канального збору нормативними актами не передбачені.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про морські порти” внутрішнім підхідним каналом є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту, призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту.

Варто зауважити, що цільовим призначенням підхідного каналу Одеського морського порту відповідно до обов’язкових постанов по морському порту Одеса, затверджених наказом ДП „Адміністрація морських портів України” від 22.12.2015р. №266, є підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної і Нафтової гаваней, що дозволяє суду діти висновку про невикористання суднами, які протягом періоду з 17.10.2016р. по 12.09.2017р. швартувались до причалів №2 та №2к (агентування яких здійснювалось з боку ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА”), підхідного каналу як гідротехнічної споруди.

Нарахування канального збору при прямуванні суден, зокрема, до Карантинної гавані Одеського морського порту, здійснювалось на підставі окремого доручення ДП „Адміністрація морських портів України” № 37 від 10.08.2016р., яке було визнано судами протиправним та скасовано у межах адміністративної справи №815/3212/17. При цьому, ухвалою від 28.08.2017р. по справі №815/3212/17 Одеським окружним адміністративним судом було роз’яснено про відсутність у ДП „Адміністрація морських портів України” права на справляння канального збору з усіх суден, які направляються до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, не проходять каналом в один кінець або транзитом в один кінець, а лише перетинають канал в одній або кількох точках та не використовують канал як гідротехнічну споруду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що не використання суднами, які протягом періоду з 17.10.2016р. по 12.09.2017р. швартувались до причалів №2 та №2к підхідного каналу як гідротехнічної споруди свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу до сплати канального збору. Наведене дозволяє господарському суд дійти висновку, що ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” було оплачено ДП „Адміністрація морських портів України” вартість послуг за договором про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р., які відповідачем позивачу не надавались.

Приписами ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, якою врегульовано договірні відносини із надання послуг, не врегульовано особливостей повернення виконавцем, в даному випадку ДП „Адміністрація морських портів України”, грошових коштів, сплачених замовником, у разі ненадання послуг за договором, а також правового механізму повернення сплачених коштів замовником, у зв’язку з чим, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Варто зауважити, що, в даному випадку, подібними за змістом правовідносинами, є правовідносини, якими врегульовано підстави для повернення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Так, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Правова позиція господарського суду щодо правомірності застосування при вирішенні даного спору аналогії закону відповідає наведеним у постанові Верховного Суду від 26.03.2018р. по справі №910/1030/17 висновкам, відповідно до яких суд касаційної інстанції погодився із позицією суду першої інстанції щодо правомірності застосування аналогії закону (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України) при вирішенні спору щодо стягнення грошових коштів за ненадані відповідачем послуги. При цьому, Верховним Судом було зауважено, що у випадку ненадання послуги до договором замовник має право вимагати або повернення передоплати за ненадану послугу або надання оплаченої послуги.

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що різниця між вартістю наданих ДП „Адміністрація морських портів України” послуг та сплачених ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” коштів складає 237 638,48 доларів США, у зв’язку з чим, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” позову у повному обсязі.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Господарський суд зазначає, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

При цьому, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, що відповідає висновкам наведеним у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №761/12665/14-ц.

Суд зауважує, що підставою для стягнення із відповідача коштів у іноземній валюті є п. 3.4 договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р., відповідно до якого оплата за послуги, що надаються суднам під іноземним прапором, нараховується в доларах США за курсом Національного банку України на дату надання послуг; а також встановлення ставок канального збору для суден іноземного плавання у доларах США відповідно до Порядку справляння і розміру ставок портових зборів”, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р.

При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи ДП „Адміністрація морських портів України” щодо відсутності у позивача як морського агента повноважень на стягнення канального збору в інтересах судновласників, оскільки, як зазначалось вище по тексту рішення, правовідносини між сторонами по справі виникли на підставі договору про взаємодію сторін під час агентування суден від 21.12.2015р., сторонами за яким виступають позивач та відповідач. Оплата ТОВ „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” канального збору в інтересах третіх осіб, як і правовідносини, які виникли між позивачем та судновласниками, не є предметом судового розгляду у межах даної справи, а, отже, наведені доводи, як і посилання відповідача на неправомірне об’єднання позовних вимог про стягнення канального збору за різними суднозаходами, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заявленого позову.

Посилання відповідача щодо недоведеності позивачем факту не використання підхідного каналу господарським судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи. При цьому, жодного протилежного доказу в обґрунтування власної правової позиції з цього питання ДП „Адміністрація морських портів України” господарському суду надано не було.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” до державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” про стягнення надмірно сплаченої суми канального збору у розмірі 237 638,48 доларів США.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770/ в особі Одеської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України” /65026, м. Одеса, площа Митна, 1, ідентифікаційний код 38728457/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІНЧКЕЙП ШИПІНГ СЕРВІСИЗ УКРАЇНА” /65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 48, офіс 6, ідентифікаційний код 39970899/ надмірно сплачену суму канального збору у розмірі 237 638,48 доларів США /двісті тридцять сім тисяч шістсот тридцять вісім доларів США 48 центів/, судовий збір у розмірі 99 558,64 грн. /дев’яносто дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят вісім грн. 64 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 січня 2019 р.

Суддя С.П. Желєзна