Рішення № 79458686, 29.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019

Справа № 910/14792/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут”

до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик”

про стягнення 23 565, 21 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут” (далі – ТОВ “Волиньгаз Збут”, позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” (далі – ПАТ “КБ “Хрещатик”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 21 885,30 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1141OJA477AP016 від 01.01.2016 р. в частині належної сплати вартості поставленого природного газу.

У позові ТОВ “Волиньгаз Збут” просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 18 827,73 грн., пеню у сумі 2 365,14 грн., інфляційну складову боргу у сумі 357,20 грн. та 3 % річних у сумі 335,23 грн., а всього - 21 885,30 грн.

До відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача основний борг у сумі 18 827,73 грн., пеню у сумі 3 536,74 грн., інфляційну складову боргу у сумі 862,32 грн. та 3 % річних у сумі 338,42 грн., а всього – 23 565,21 грн.

Указана заява була прийнята судом до розгляду. Так, ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2018 р. за вказаними позовними вимогами було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 01.01.2016 р. між ТОВ “Волиньгаз Збут” (постачальник) та ПАТ “КБ “Хрещатик” (споживач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141OJA477AP016 від 01.01.2016 р. Відповідно до цього договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість природного газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1).

Розрахунки за поставлений газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1). Сторони домовились, що ціна газу застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунків за цим договором (п. 3.4). Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором (п. 3.6).

Розрахунковий період за договором становить 1 календарний місяць. Оплата газу здійснюється споживачем у 100 % розмірі місячної вартості запланованого обсягу газу та сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.п. 2.1, 2.3 договору).

Пунктом 5.4.2 визначений обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та обсягах, визначених договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання (п. 11.1 договору, у редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2017 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з січня по квітень 2018 р. поставив відповідачу газ на загальну суму 53 692,17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором № 1141OJA477AP016 від 01.01.2016 р. виконав неналежним чином, оплатив поставлений газ частково – у сумі 34 864,44 грн., що підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача. Отже, несплаченою залишилась вартість газу у сумі 18 827,73 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже встановлено судом, відповідач не виконав свого зобов'язання та у визначений сторонами строк не сплатив усієї вартості поставленого йому у період з січня-квітня 2018 року газу, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 18 827,73 грн.

Також судом встановлено, що Постановою Національного Банку України від 05.04.2016 р. № 234 ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних банків, а 05.04.2016 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 463 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача.

02.06.2016 р. рішенням Правління Національного банку України № 46-рш було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 03.06.2016 р. № 913 про початок здійснення процедури ліквідації банку (відповідача). Вказана ліквідаційна процедура діє до 05.06.2020 р.

Відтак судом встановлено, що у період виникнення у відповідача заборгованості з оплати поставленого газу (з січня по квітень 2018 р.), у ПАТ "КБ "Хрещатик" перебував у процедурі ліквідації.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наслідком початку процедури ліквідації є відсутність додаткових зобов'язань банку, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Так, під час перебування банку в ліквідації існують зобов'язання останнього безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, до яких можуть відноситись видатки із виплати заробітної плати працівникам банку, утримання банком приміщень його перебування, тощо.

Таким чином, якщо банк перебуває у стані ліквідації, таке становище не звільняє його від обов'язку оплачувати поставлений йому газ для власних потреб, оскільки договір постачання природного газу № 1141OJA477AP016 від 01.01.2016 р., є договором, що забезпечує діяльність банку в процедурі ліквідації.

Отже, оскільки доказів належної оплати у повному обсязі поставленого у січні-квітні 2018 року газу відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості сумі 18 827,73 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо нарахування на суму основної заборгованості пені у сумі 3 536,74 грн. за період з 12.02.2018 р. по 02.11.2018 р., інфляційної складової боргу у сумі 862,32 грн. з лютого 2018 р. по жовтень 2018 р. та 3 % річних у сумі 338,42 грн. за період з 12.02.2018 р. по 02.11.2018 р., які позивач також просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось вище, у відповідності до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у банку, який перебуває у процедури ліквідації, не виникає жодних додаткових зобов’язань, крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 3 ст. 46), а, оскільки протягом усього періоду нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних у ПАТ "КБ "Хрещатик" діяла процедура ліквідації, то нарахування пені та матеріальних втрат є безпідставним (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.04.2018 р. у справі № 911/501/17, Вищим господарським судом України у постанові від 06.12.2016 р. у справі № 910/11294/16). Отже, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином позовні вимоги ТОВ “Волиньгаз Збут” підлягають задоволенню лише у частині основного боргу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут” до Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” про стягнення заборгованості у сумі 23 565, 21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Хрещатик” (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8а, ідентифікаційний код 19364259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньгаз Збут” (43025, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, ідентифікаційний код 39589216) основний борг у сумі 18 827 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 77 коп.

У решті позовних вимог – відмовити.

Повне судове рішення складено 29 січня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.