Рішення № 79458579, 28.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019

Справа № 910/15716/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна»

до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

про стягнення 39 202,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна» (надалі – ТОВ «Паркінг Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (надалі – КП «Київтранспарксервіс») про стягнення 39 202,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором оренди майна №3.5-51.17 від 19.09.2017, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 550,00 грн., а також пені у розмірі 867,00 грн. та штрафу у розмірі 1 785,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

19.12.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив у зв’язку з тим, що майно, передане в оренду, не могло бути ним використане через обставини, за які він не відповідає, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 у справі № 910/4062/18, яким договір оренди №3.5-51.17 від 19.09.2017 визнано недійсним, тому підстав для стягнення заборгованості немає. Також відповідач вказував на те, що позивачем заявлена до стягнення сума пені, яка обрахована з порушенням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.09.2017 між ТОВ «Паркінг Україна» (орендодавець) та КП «Київтранспарксервіс» (орендар) був укладений договір оренди майна № 3.5-51.17 (надалі – «Договір»), відповідно до умов якого орендодавець передає на умовах даного договору, а орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди майно, що зазначено в додатку № 1 до цього договору, та є невід’ємною частиною цього договору. Вартість оренди майна орендар зобов’язується оплатити в строк та на умовах, визначених даним договором (п.п. , 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору орендар зобов’язаний своєчасно сплачувати орендну плату в порядку та у розмірі, передбаченому даним договором, а орендодавець має право вимагати від орендаря сплати орендної плати та виконання своїх зобов’язань за цим договором (п. 2.3.4).

Згідно з п. 3.2 та п. 4.1 Договору передача майна в оренду та його повернення з оренди здійснюється сторонами за актами приймання-передачі майна, що орендується (додаток 2 до договору). Майно вважається переданими орендодавцем орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Строк оренди складає 2 роки з дати підписання акту приймання-передачі майна, що орендується (п. 4.2).

Відповідно до п. 5.2 Договору всі платежі по цьому договору здійснюються орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений в реквізитах договору. Для зміни банківського рахунку орендодавця сторони мають підписати відповідну додаткову угоду про зміну банківських реквізитів. Розмір орендної плати за даним договором становить 25 500, 00 грн. за один місяць оренди (п. 5.3 Договору).

Згідно з п. 5.4 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця.

Договір вступає в дію з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 26.09.2019 (п. 12.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов зазначеного договору надав відповідачу в оренду обумовлене майно, а саме – стійку шлагбауму CAME G3250 та пружину балансування (у загальній кількості 10 шт.), що підтверджується актом приймання-передачі майна від 27.09.2017.

Отже, у відповідача виник обов'язок зі сплати орендних платежів за користування наданим йому майном. Проте, встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором оренди виконав неналежним чином, орендну плату за період з 01.10.2018 по 13.11.2018 на суму 36 550,00 грн. не сплатив.

Заперечуючи наявність вказаної суми заборгованості, відповідач вказує на визнання Договору недійсним через його невідповідність вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», що було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 у справі № 910/4062/18.

Зокрема, вказаним рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 у справі №910/4062/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018, позов КП «Київтранспарксервіс» до ТОВ «Паркінг Україна» був задоволений, визнаний недійсним договір оренди майна № 3.5-51.17 від 19.09.2017.

У рішеннях по вказаній справі суди дійшли висновку, що договір оренди є недійсним з дня його укладення, проте, зобов'язання сторін за цим договором припиняються на майбутнє, з моменту набрання законної сили рішенням суду, виходячи з того, що повернути усе одержане за договором, тобто повернути вже здійснене користування об'єктом оренди, неможливо.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд враховує обставини, встановлені у справі №910/4062/18, як такі, що не підлягають повторному доведенню, та приймає до уваги вже встановлений факт того, що зобов'язання у сторін за Договором припинились з моменту набрання чинності рішення суду від 03.09.2018, тобто з 14.11.2018, і з цієї дати закінчився обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі.

Таким чином, суд встановив, що у період з 01.10.2018 по 13.11.2018 Договір діяв та не був припинений, а тому суд вважає необхідним застосувати положення статті 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного та встановлених обставин у справі, зважаючи на приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.10.2018 по 13.11.2018 у розмірі 36 550,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 867,00 грн. та штрафу у розмірі 1 785,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 11.10.2018 по 13.11.2018.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення термінів сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцеві за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Водночас, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 855,12 грн.

Також суд погоджується із наданим позивачем розрахунком штрафу та вважає за можливе задовольнити дані позовні вимоги на суму 1 785,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 36 550,00 грн., пені у розмірі 855,12 грн. та штрафу у розмірі 1 785,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вулиця Леонтовича, будинок 6; код ЄДРПОУ 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг Україна» (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14; код ЄДРПОУ 40578600) заборгованість у розмірі 36 550 (тридцять шість тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 855 (вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 12 коп., штрафу у розмірі 1 785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 47 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий