Рішення № 79458535, 28.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019

Справа № 910/15747/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Управління освіти Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем.уа»

про стягнення 4 635,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі – «Управління освіти») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем.уа» (надалі – «Товариство») про стягнення 4 635,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з надання послуг за договором про закупівлю послуг за державні кошти №381 від 26.09.2018, у зв’язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 23,06 грн. та штрафу у розмірі 4 612,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 27.11.2018 отримана представником відповідача 30.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048376740.

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

26.09.2018 між Управлінням освіти (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №381 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов’язується у визначений договором строк надати покупцю послуги з організації шкільного харчування в СШ №173 та СЗШ №279 (ДК 021-2015 код 55520000-1 Кейтерингові послуги), а замовник прийняти і оплатити надані послуги.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що виконавець зобов’язаний спільно з покупцем організувати харчування учнів 1-11 класів в загальноосвітніх закладах відповідно до діючих законодавчих актів на підставі Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Постанов Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №116, від 16.06.202 №856 за рахунок бюджетних коштів, в т.ч. учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів – 7,00 грн., учнів 5-11 класів із числа дітей дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в спеціальних та інклюзивних класах, учнів із числа дітей-інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям», учнів із числа дітей із сімей учасників антитерористичної операції та дітей із сімей загиблих (померлих) учасників антитерористичної операції – 10,00 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору виконання послуг здійснюється окремими партіями на підставі заявок навчальних закладів Солом’янського району та затвердженого графіку. Надання послуг проводиться впродовж одного робочого дня з моменту отримання заявок до місць визначених у дислокації (до комори кожного закладу).

За змістом п. 5.3 Договору зобов’язання виконавця щодо надання послуг вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі актів виконаних робіт та підписання відповідних документів.

Позивач вказує, що у період з 01.10.2018 по 12.10.2018 відповідачем систематично порушувалися умови Договору в частині належного забезпечення харчування здобувачів освіти у закладі загальної середньої освіти №173 м. Києва, за наслідком чого Управління освіти неодноразово направляло претензії про припинення порушення умов Договору.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання з надання передбачених умовами Договору послуг, у зв’язку з чим заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, за змістом п. 5.1 Договору відповідач був зобов’язаний надавати послуги з харчування учнів СШ №173 та СЗШ №279 щоденно, а якість наданих послуг згідно з п. 2.1 Договору повинна відповідати умовам встановленим згідно з тендерною документацією торгів замовника та відповідно до чинного законодавства.

В той же час, позивач зазначає, що у період з 01.10.2018 по 12.10.2018 відповідачем систематично порушувалися умови Договору в частині належного забезпечення харчування здобувачів освіти у закладі загальної середньої освіти №173 м. Києва.

На підтвердження викладених фактів позивачем долучені до матеріалів справи лист №2784/31 від 02.10.2018 разом з актами про встановлені порушення від 02.10.2018, претензії №2823/31 від 03.10.2018, №2824/31 від 04.10.2018, №2834/31 від 05.10.2018 та №2879/31 від 09.10.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань виконавець сплачує на користь покупця штрафні санкції, передбачені ст. 231 Господарського кодексу України.

За змістом п. 9.4 Договору за даним договором виконавець несе відповідальністю за своєчасне надання послуг та за якість надання послуг. Якщо якість надання послуг не буде відповідати чинному законодавству виконавець сплачує штраф замовнику у розмірі 20% від вартості неякісного надання послуг.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

На підставі вказаних положень позивачем була розрахована пеня за прострочення виконання зобов’язання у період з 01.10.2018 по 12.10.2018 на суму 23,06 грн., а також штраф у розмірі 20% від вартості неякісного надання послуг на суму 4 612,40 грн.

Частиною 1 статі 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, що позивачем в якості доказів неналежного виконання відповідачем зобов’язань зі щоденної організації харчування закладу освіти – СШ№173 долучено до матеріалів справи лист №2784/31 від 02.10.2018 разом з актами про встановлені порушення від 02.10.2018, претензії №2823/31 від 03.10.2018, №2824/31 від 04.10.2018, №2834/31 від 05.10.2018 та №2879/31 від 09.10.2018.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладені норми суд відзначає, що єдиним належним доказом невиконання та/або неякісного виконання відповідачем своїх зобов’язань зі щоденної організації харчування учнів закладу освіти №173 в м. Києві в даному випадку є лише акт про відсутність на робочому місці від 02.10.2018, складеному за участю директора школи №173, заступника директора з навчально-виховної роботи та дієтичної сестри. Вказаний доказ приймається судом на підтвердження факту порушення відповідачем умов Договору щодо надання послуг 02.10.2018.

Всі інші наявні в матеріалах справи акти порушень стосуються інших навчальних закладів, дослідження порушень в яких не входить до предмету спору у даній праві.

Також суд не приймає до уваги в якості належних доказів допущених відповідачем порушень у заявлений термін (з 01.10.2018 по 12.10.2018) лист №2784/31 від 02.10.2018 та претензії №2823/31 від 03.10.2018, №2824/31 від 04.10.2018, №2834/31 від 05.10.2018 та №2879/31 від 09.10.2018 з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідних актів, складених уповноваженими особами про фіксацію фактів таких порушень.

Суд відзначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов’язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів неналежного виконання відповідачем зобов’язань з організації харчування в закладі освіти – СШ№173 лише за 02.10.2018, суд вважає за можливе стягнути з Товариства на користь Управління освіти пеню у розмірі 2,82 грн. та штраф у розмірі 564,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог суд відмовляє з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту допущення відповідачем порушень у заявлений до стягнення період.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління освіти Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем.уа» (02088, м. Київ, вул. Євгена Харченка, 55, оф. 53; ідентифікаційний код 40665499) на користь Управління освіти Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Пітерська, 12; ідентифікаційний код 37485490) пеню у розмірі 2 (дві) грн. 82 коп., штраф у розмірі 564 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 46 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий