Рішення № 79458426, 16.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/111/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 Справа № 908/2304/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6)

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97)

про стягнення грошових коштів

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-163 від 30.08.2018, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 01.11.2018, член правління;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області 05.11.2018 надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" 1037972,36 грн. пені, 365442,34 грн. - 3% річних та 957563,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати відповідачем природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016 в період з 26.11.2016 по 04.10.2017.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.11.2018 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 28/111/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2018.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просить відмовити в позові в повному обсязі. Визнав факт прострочення оплат, однак зауважив про те, що прострочення виникло не з вини відповідача, а через несвоєчасну компенсацію з державного бюджету сум пільг та субсидій, наданих населенню, яке є кінцевим споживачем природного газу, що закуповується відповідачем у позивача. Відповідач вважає, що підписані сторонами спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ змінили умови договору щодо строків оплати, тому відповідач просить суд не нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати. У разі задоволення позову відповідач просить суд врахувати об’єктивні обставини, що зумовили прострочення виконання відповідачем зобов’язання, та зменшити розмір нарахованої пені на 80%.

В судовому засіданні 05.12.2018 оголошено перерву в підготовчому провадженні до 19.12.2018.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно якої зауважив, що відповідач мав можливість впливу на стан розрахунків шляхом перерахування коштів за придбаний природний газ зі свого поточного рахунку на спеціальний рахунок позивача, проте не використав дану можливість. Зауважив, що 3% річних та інфляційні втрати нараховуються в разі прострочення виконання грошових зобов’язань незалежно від вини боржника. Підстав для зменшення розміру пені позивач не вбачає та просить в задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування наданих заперечень посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 14.08.2018 у справі №906/1075/17, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 14.08.2018 у справі №924/1090/17, відповідно до якої в разі, якщо оплата за газ відбувається в рамках визначеного порядку з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання у відповідності до умов договору, то з боку відповідача відсутній факт порушення договірних відносин, що виключає застосування штрафних санкцій. Відповідач вказує, що не мав можливості впливати на існуючий порядок розрахунків. Крім того, вважає, що позивач невірно здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат без урахування підписаних сторонами спільних протокольних рішень. Зокрема, посилається на невірний розрахунок 3% річних за зобов’язаннями грудня 2016 року, лютого та березня 2017 року, а також невірний розрахунок інфляційних втрат за зобов’язаннями лютого-березня 2017 року. Вважає, що позивач невірно розподілив суму за спільним протокольним рішенням від 10.03.2017 на оплату зобов’язань лютого та березня 2017 року. За розрахунком відповідача з урахуванням цього протокольного рішення було відсутнє прострочення за зобов’язаннями лютого 2017 року, а тому інфляційні втрати за цей період відсутні.

Ухвалою суду від 19.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019.

В судовому засіданні 16.01.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представник позивача підтримав позовні вимоги та заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. Також підтримав клопотання про зменшення розміру пені на 80% у разі, якщо судом буде прийнято рішення про задоволення позову

По закінченні судового засідання 16.01.2019 судом в порядку ст. 240 ГПК України прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2016 публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" (покупець, відповідач) укладено договір №5056/1617-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується поставити споживачеві у 2016 – 2017 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У п. 2.1 договору погоджено обсяг природного газу, який продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року – до 24892 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями.

Кількість переданого природного газу визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 5930,40 грн. з ПДВ.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).

Умови оплати природного газу визначені в п. 6.1 договору.

У п. 12.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В договір вносилися зміни додатковими угодами №1 від 23.01.2017 та №2 від 22.03.2017.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом жовтня - грудня 2016 року та з лютого по березень 2017 року природний газ на загальну суму 93489719,63 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу:

від 31.10.2016 – на суму 8815610,76 грн.;

від 30.11.2016 – на суму 19515505,31 грн.;

від 31.12.2016 – на суму 25216796,17 грн.;

від 28.02.2017 – на суму 23326445,59 грн.;

від 31.03.2017 – на суму 16615361,80 грн.

За отриманий природний газ відповідач розрахувався повністю, заборгованість відсутня.

Оскільки відповідач допустив прострочення з оплати природного газу позивач нарахував 3% річних в сумі 365442,34 грн. та пеню в сумі 1037972,36 грн. за період з 26.11.2016 по 04.10.2017, а також інфляційні втрати за період з квітня по вересень 2017 року в сумі 957563,61 грн. та пред’явив їх до стягнення в даній справі.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли з договору купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Також сторони погодили в п. 6.1 договору, а з 22.03.2017 – в пункті 6.1.1 договору (згідно додаткової угоди №2 від 22.03.2017), що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Як вбачається із наведеного, сторони передбачили в договорі умови розрахунку на випадок підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ.

З метою організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» сторонами були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету:

- №825 від 10.02.2017 на суму 10911818,56 грн. за січень 2017 року;

- №1486 від 10.03.2017 на суму 20800000,00 грн. за грудень 2016 – лютий 2017 року.

Як вбачається із виписки по рахунку позивача, кошти відповідно до протокольного рішення №825 від 10.02.2017 в сумі 10911818,56 грн. надійшли на рахунок позивача 17.02.2017, а кошти згідно протокольного рішення №1486 від 10.03.2017 в сумі 20800000,00 грн. фактично надійшли 10.03.2017.

Інші оплати за природний газ також відображені у виписці по рахунку позивача.

Суд перевірив відповідність зазначених у розрахунку позивача відомостей щодо проведених оплат та встановив, що вони відповідають відомостям про наявні оплати у виписці по рахунку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення оплати за природний газ, спожитий протягом жовтня - грудня 2016 року та з лютого по березень 2017 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2 договору передбачена сплата пені у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строку нарахування пені в договорі не встановлено. У зв’язку з цим суд враховує положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені здійснено позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 26.11.2016 по 04.10.2017 в сумі 1037972,36 грн. По кожному простроченому платежу розрахунок виконано в межах шестимісячного терміну з моменту настання строку виконання.

Розрахунок пені судом перевірено. Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1037972,36 грн. визнані судом обґрунтованими.

Також позивач пред’явив до стягнення 3% річних в сумі 365442,34 грн., які нараховані за загальний період прострочення з 26.11.2016 по 04.10.2017, а також інфляційні втрати в сумі 957563,61 грн., які розраховані за загальний період з квітня по вересень 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та визнано вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 365442,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 957563,61 грн. законними та обґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що підписанням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони змінили строк виконання зобов’язань за договором суд відхиляє з наступних підстав.

Зміст підписаних сторонами спільних протокольних рішень свідчить, що вказані рішення не містять умов про зміну порядку оплати природного газу за договором, а встановлюють порядок погашення заборгованості за спожитий природний газ на суму наданих пільг та субсидій, яка вже склалась на момент підписання цих рішень.

Крім того, за умовами п. 5.3 спільних протокольних рішень, дані рішення є чинними лише в разі проведення відповідного фінансування. Тобто в разі відсутності відповідного бюджетного фінансування дане рішення не породжує правових наслідків для сторін.

Судова практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач в обґрунтування доводів про те, що підписання спільних протокольних рішень змінює порядок та строки розрахунків за договором (викладена в постановах від 18.09.2018 у справі №906/1075/17, від 02.08.2018 у справі №922/3873/17, від 14.08.2018 у справі №924/1090/17), стосувалася договорів купівлі-продажу природного газу, які не містили спеціальних умов про здійснення розрахунку у випадку підписання спільних протокольних рішень.

В даному випадку сторони врегулювали питання розрахунку за природний газ у випадку підписання спільних протокольних рішень, визначивши, що підписання цих рішень не змінює порядок розрахунків за договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові підстави для зміни погодженого сторонами порядку розрахунків за договором відсутні.

Стосовно доводів відповідача про невірний розподіл позивачем сум компенсацій за спільними протокольними рішеннями та, відповідно, невірний розрахунок 3% річних за зобов’язаннями грудня 2016 року, лютого-березня 2017 року, а також інфляційних втрат суд зазначає, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач визначив суми боргу, виходячи із фактично сплачених коштів на оплату газу на дату розрахунку.

Так, відповідно до спільного протокольного рішення №825 від 10.02.2017 передбачено компенсацію пільг та субсидій на суму 10911818,56 грн. за січень 2017 року.

Як пояснили суду представники сторін, поставки природного газу в січні 2017 року на умовах договору не було.

За зобов’язаннями грудня 2016 року позивач нараховує 3% річних за період з 26.01.2017 по 23.02.2017. Кошти відповідно до спільного протокольного рішення №825 від 10.02.2017 надійшли на рахунок позивача 24.02.2017. Отже, сплата коштів за цим протокольним рішенням не впливає на розрахунок 3% річних за зобов’язаннями грудня 2016 року.

По другому спільному протокольному рішенню №1486 від 10.03.2017 передбачена компенсація пільг та субсидій на суму 20800000,00 грн. за грудень 2016 – лютий 2017 року.

Кошти відповідно до цього спільного протокольного рішення надійшли на рахунок позивача 10.08.2017. За зобов’язаннями лютого 2017 року позивач нараховує 3% річних за період з 28.03.2017 по 09.08.2017. Отже, на розрахунок 3% річних за зобов’язаннями лютого 2017 року дане спільне протокольне рішення не впливає.

Станом на 10.08.2017 заборгованість за спожитий в лютому 2017 року природний газ становила 6802078,10 грн. Після надходження 10.08.2017 коштів за спільним протокольним рішенням вони були зараховані в оплату залишку боргу за лютий 2017 року в сумі 6802078,10 грн. Решта коштів компенсації в сумі 13997921,90 грн. була віднесена позивачем в оплату заборгованості за природний газ, спожитий у березні 2017 року. Тобто позивач правомірно розподілив суму компенсації відповідно до протокольного рішення від 10.03.2017 в оплату заборгованості за лютий та березень 2017 року.

При розрахунку інфляційних втрат за зобов’язаннями лютого 2017 року період розрахунку становить з квітня по липень 2017 року. В цей період оплата за спільними протокольними рішеннями не проводилась. Розрахунок виконаний виходячи з тих сум боргу, які існували на момент розрахунку.

Розрахунок інфляційних втрат за зобов’язаннями березня 2017 року виконаний з урахуванням всіх фактично здійснених оплат, у тому числі за протокольним рішенням від 10.03.2017.

Підстав для перерахунку 3% річних та інфляційних втрат суд не вбачає.

Також суд зауважує, що суми 3% річних та інфляційних втрат за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а мають на меті компенсацію втрат кредитора від знецінення грошових коштів за період прострочення їх оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Підстав для звільнення боржника від сплати 3% річних та інфляційних втрат або їх зменшення законодавством не передбачено.

Заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 80% суд залишив без задоволення з наступних підстав.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Основними доводами для зменшення пені відповідач зазначає наявність заборгованості держави перед відповідачем за надані споживачам пільги та субсидії з оплати природного газу та недостатність власних коштів для оплати вартості спожитого природного газу.

На підтвердження стану розрахунків по пільгам та субсидіям відповідач посилається на спільні протокольні рішення, а також звіти по розрахункам за теплову енергію, відповідно до яких держава несвоєчасно перерахувала відповідачу підтверджені суми пільг, субсидій та компенсацій.

Суд зазначає, що зобов’язання з оплати природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №5056/1617-ТЕ-13 від 14.09.2016 покладаються саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є приватним підприємством і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір купівлі-продажу природного газу, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі у випадку підписання спільних протокольних рішень про порядок взаємних розрахунків, та правові наслідки порушення строків розрахунку.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Той факт, що частина вартості придбаного відповідачем природного газу мала бути компенсована за рахунок відшкодування державою сум пільг та субсидій, не звільняє відповідача від обов’язку з оплати придбаного природного газу.

Незважаючи на це, при розрахунку пені позивач зменшив суму боргу на визнані у спільних протокольних рішеннях суми пільг, субсидій та компенсацій, які підлягали оплаті державою позивачу, однак ще не були сплачені позивачу. Тобто розрахунок пені виконаний позивачем за прострочення сплати спожитого газу з урахуванням сум пільг та субсидій, які підлягали компенсації державою.

Слід зазначити, що встановлений НКРЕКП особливий порядок розподілу коштів, що надходять на спеціальний рахунок відповідача, стосується тільки коштів, які надходять від споживачів як оплата послуг теплопостачання. Втім, відповідач не був позбавлений можливості перераховувати кошти з власного поточного рахунку на рахунок зі спеціальним режимом використання, тим самим впливаючи на стан розрахунку за природний газ. Умови укладеного сторонами договору не виключають можливості застосування такого порядку розрахунку, а визначають тільки порядок перерахування коштів, що надходять від споживачів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач, окрім теплопостачання, здійснює інші види діяльності: електромонтажні роботи, допоміжне обслуговування наземного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, установлення та монтаж машин і устаткування.

Представник відповідача також підтвердив, що відповідач здійснює інші види діяльності, окрім теплопостачання, однак зауважив, що надходження від цієї діяльності є незначними.

Посилаючись на неможливість своєчасного розрахунку за придбаний природний газ власними коштами відповідач відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України повинен довести відповідні обставини. Зокрема, відповідач повинен надати належні докази на підтвердження свого майнового стану.

Відповідач надав суду баланси та звіти про фінансові результати, відповідно до яких за результатами господарської діяльності 2017 року відповідач має збиток в розмірі 8 186 тис. грн., а за 9 місяців 2018 року – 2 259 тис. грн. Втім, відповідно до вказаної звітності відповідач мав на кінець 2017 року дохід від реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в сумі 167 026 тис. грн., а за 9 місяців 2018 року – 121 805 тис. грн. Крім того, на кінець 2017 року були наявні грошові кошти на рахунках відповідача у банках в розмірі 6148 тис. грн., а станом на 30.09.2018 наявні кошти в розмірі 5 691 тис. грн.

Разом із цим, відповідач не надав окремих відомостей про доходи від здійснення господарської діяльності, не пов’язаної із наданням послуг теплопостачання. Також відповідач не надав відомостей про рух коштів на рахунках відповідача, з яких можливо прослідкувати джерела надходження коштів на поточні рахунки позивача. За відсутності таких доказів суд не може надати належну оцінку спроможності відповідача виконати свої грошові зобов’язання у спірному періоді за рахунок власних коштів, а також оцінити майновий стан відповідача на час розгляду справи.

Відповідач не підтвердив неможливість виконання зобов’язань з оплати природного газу у спірному періоді за рахунок власних грошових надходжень від господарської діяльності.

Суд також враховує інтереси позивача, який є державним підприємством і зазнає несприятливих майнових наслідків внаслідок знецінення грошових коштів за періоди несвоєчасної оплати природного газу, обсяги поставок якого є значними. Позивач заперечує проти зменшення розміру нарахованої пені у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач не довів наявність обставин, які можуть бути підставою для зменшення пені на 80%, так само як і не обґрунтував розмір зменшення пені, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд позову в даній справі покладається на відповідача. Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд майнових вимог про стягнення 2360978,31 грн. судовий збір складає 1,5% ціни позову – 35414,67 грн., який був сплачений позивачем. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 35414,67 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97, ідентифікаційний код 05541120) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню в сумі 1037972,36 грн. (один мільйон тридцять сім тисяч дев’ятсот сімдесят дві грн. 36 коп.), 3% річних у розмірі 365442,34 грн. (триста шістдесят п’ять тисяч чотириста сорок дві грн. 34 коп.), інфляційні втрати в розмірі 957563,61 грн. (дев’ятсот п’ятдесят сім тисяч п’ятсот шістдесят три грн. 61 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 35414,67 грн. (тридцять п’ять тисяч чотириста чотирнадцять грн. 67 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" про зменшення розміру пені на 80% відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.01.2019.

Суддя О.В.Федорова