Рішення № 79458425, 11.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2019Справа № 910/12078/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Національного банку України

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М"

відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

1. Приватного підприємства "Наташа Фарбер"

2. Приватного підприємства "Хосен"

3. Фізичної особи-підприємця Москвитина Олега Ігоровича

4. Приватного підприємця - фізичну особу Огоновську Марію Еміліанівну

5. Приватного підприємства "Мацишин"

6. Суб'єкта підприємницької діяльності Коваленка Володимира Валерійовича

7. Суб'єкта підприємницької діяльності Рассказова Олександра Юрійовича

8. ОСОБА_7

9. ОСОБА_8

10. ОСОБА_9

11. ОСОБА_10

12. ОСОБА_11

13. ОСОБА_12

14. ОСОБА_13

15. ОСОБА_14

16. ОСОБА_15

17. ОСОБА_16

18. ОСОБА_17

19. ОСОБА_18

20. ОСОБА_19

21. ОСОБА_20

22. ОСОБА_21

23. ОСОБА_22

24. ОСОБА_23

про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності договорів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.10.2018),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 11.01.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2018 року Національний банк України (далі - позивач, Нацбанк) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі - відповідач 1, Агенція) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" (далі - відповідач 2, Товариство) про визнання недійсними:

- договору № 051 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-27-б від 27.12.2007;

- договору № 054 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 069-К07Б від 16.08.2007;

- договору № 074 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 936 від 19.10.2006;

- договору № 075 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 879 від 10.08.2006;

- договору № 079 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 258 від 16.07.2003;

- договору № 080 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 9-Ю08-ІФ від 26.09.2008;

- договору № 077 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 112-К07 від 28.12.2007;

- договору № 078 від 30.09.2016 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 611 від 01.07.2005;

- договору № 076 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 18/Т від 28.10.2005;

- договору № 062 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-794А від 28.03.2007;

- договору № 063 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 14/10-507 від 15.12.2003;

- договору № 064 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-629І від 28.07.2006;

- договору № 073 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-700А від 13.11.2006;

- договору № 081 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-920А від 06.12.2007;

- договору № 041 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-856А від 30.07.2007;

- договору № 066 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-928А від 21.12.2007;

- договору № 067 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/27-КДФ/840-5А від 08.07.2008;

- договору № 068 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-40П від 14.09.2007;

- договору № 069 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-35І від 23.08.2007;

- договору № 030 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-861А від 03.08.2007;

- договору № 031 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-24І від 05.07.2007;

- договору № 048 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 10/Б.в. від 13.12.2006;

- договору № 023 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 4-ІВ.Ф від 17.04.2007;

- договору № 070 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/Б.в. від 17.04.2007;

- договору № 072 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 70-Ф07 від 11.07.2007;

- договору № 065 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-930А від 25.12.2007;

- договору № 071 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 20/Б.в. від 12.03.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 відкрито провадження в справі № 910/12078/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 02.10.2018.

02.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) було подано заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про долучення доказів від представника позивача.

За результатами підготовчого засідання 02.10.2018 було постановлено ухвалу про задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зазначеної заяви та відкладення підготовчого засідання у справі на 24.10.2018.

03.10.2018 через канцелярію суду представником відповідача 2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та строку на надання відзиву на позовну заяву.

03.10.2018 через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про витребування доказів.

19.10.2018 через канцелярію суду представником відповідача 1 було подано відзив на позовну заяву.

22.10.2018 через канцелярію суду Агенцією був поданий відзив на позовну заяву. Також, Товариством через канцелярію суду було подане клопотання про роз'єднання позовних вимог, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заява про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 24.10.2018 частково задоволено клопотання Національного банку України про витребування доказів, а саме в частині витребування у відповідачів оригіналів документів для огляду в судовому засіданні; відмовлено в задоволенні клопотань відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху, відповідача 1 про роз'єднання позовних вимог та про залишення позовної заяви без розгляду. Підготовче засідання відкладено на 08.11.2018.

07.11.2018 через канцелярію суду надійшло клопотання Агенції про залучення третіх осіб до участі в справі.

08.11.2018 через канцелярію суду надійшли відповіді Нацбанку на відзиви відповідачів, а також клопотання Товариства про вирішення питання прав та обов'язків яких осіб стосується рішення суду та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 було задоволено клопотання Національного банку України про поновлення строку для подання відповіді на відзив, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" про залучення третіх осіб на стороні позивача та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про вирішення питання прав та обов'язків яких осіб стосується рішення суду, продовжити підготовче провадження у справі № 910/12078/18 на 30 днів до 13.12.2018 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 29.11.2018.

27.11.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва представником відповідача 1 було подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб на стороні позивача, заперечення проти позовної заяви. Представником позивача було подано докази направлення відповіді на відзиви відповідачам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" про залучення третіх осіб на стороні позивача, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Наташа Фарбер", Приватне підприємство "Хосен", Фізичну особу-підприємця Москвитина Олега Ігоровича, Приватного підприємця - фізичну особи Огоновську Марію Еміліанівну, Приватне підприємство "Мацишин", СПД Коваленка Володимира Валерійовича, суб'єкта підприємницької діяльності Рассказова Олександра Юрійовича, Громадянин України ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, запропоновано сторонам подати докази, пояснення, заперечення у строк до 13.10.2018. Підготовче засідання у справі відкладено на 13.12.2018.

З метою отримання інформації про місце реєстрації залучених до участі у справі фізичних осіб судом було скеровано запити до відповідних підрозділів Державної міграційної служби.

10.12.2018 до суду надійшли листи Управління державної міграційної служби України в Сумській області щодо пересилки запиту суду для виконання.

13.12.2018 до канцелярії суду надійшли відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Київській області щодо місця реєстрації місця проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_13 а також клопотання позивача про доручення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адреси залучених до участі у справі третіх осіб.

За наслідками судового засідання 13.12.2018 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.01.2019.

У призначеному судовому засідання 11.01.2019 представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповідях на відзиви.

Представник Агенції під час судового засідання проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та запереченнях.

Товариство не направило свого представника для участі в судовому засіданні, причини неявки суду не повідомило.

Треті особи 1-24 до судового засідання не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, причини неявки суду не повідомили. При цьому третя особа 8 - ОСОБА_7 направив звернення про можливість здійснення розгляду справи за його відсутності.

Щодо повідомлення Товариства та третіх осіб 1-7, 9-24 суд зазначає, що частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення Товариства та третіх осіб про розгляд справи судом була направлена ухвала від 13.12.2018 рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження Товариства, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на адреси третіх осіб, згідно інформації отриманої від відповідних Відділів обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України.

При цьому суд відзначає, що останньою відомою адресою ОСОБА_15 є АДРЕСА_1 та ОСОБА_18 - АДРЕСА_2. Беручи до уваги, що до Автономної Республіки Крим поштова кореспонденція тимчасово не направляється, повідомлення третьої особи 16 та третьої особи 19 про розгляд справи по суті було здійснено відповідно до пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції". Так, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу (поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення) - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy). Інформація про час та місце розгляду справи № 910/12078/18 було розміщено на офіційній сторінці Господарського суду міста Києва за посиланням: https://ki.arbitr.gov.ua/.

Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ГПК України, беручи до уваги відсутність будь-яких повідомлень Товариства та його представників, третіх про причини їхньої неявки в судове засідання 11.01.2019, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства та третіх осіб.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

20.11.2013 між Національним банком, Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку» в особі ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича (далі - Банк або Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (далі - Управитель) був укладений договір про передавання в управління непроданих активів (далі - договір управління).

Пунктом 1.1. договору управління визначено, що Установник управління передає в управління Управителеві активи, наявні на балансі Установника управління на дату укладення цього договору (далі - Активи), а Управитель приймає в управління Активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів Установника управління (далі - Вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок Активів.

Так, на виконання вимог зазначеного договору про управління, управителю передано в управління активи, в тому числі майнові права за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн.

У подальшому між Агенцією та Товариством на виконання договору управління були укладені на ступні договори про відступлення права вимоги, а саме: договір № 051 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-27-б від 27.12.2007; договір № 054 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 069-К07Б від 16.08.2007; договір № 074 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 936 від 19.10.2006; договір № 075 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 879 від 10.08.2006; договір № 079 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 258 від 16.07.2003; договір № 080 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 9-Ю08-ІФ від 26.09.2008; договір № 077 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 112-К07 від 28.12.2007; договір № 078 від 30.09.2016 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 611 від 01.07.2005; договір № 076 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 18/Т від 28.10.2005; договір № 062 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-794А від 28.03.2007; договір № 063 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 14/10-507 від 15.12.2003; договір № 064 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-629І від 28.07.2006; договір № 073 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-700А від 13.11.2006; договір № 081 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-920А від 06.12.2007; договір № 041 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-856А від 30.07.2007; договір № 066 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-928А від 21.12.2007; договір № 067 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/27-КДФ/840-5А від 08.07.2008; договір № 068 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-40П від 14.09.2007; договір № 069 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-35І від 23.08.2007; договір № 030 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-861А від 03.08.2007; договір № 031 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-24І від 05.07.2007; договір № 048 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 10/Б.в. від 13.12.2006; договір № 023 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 4-ІВ.Ф від 17.04.2007; договір № 070 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/Б.в. від 17.04.2007; договір № 072 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 70-Ф07 від 11.07.2007; договір № 065 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-930А від 25.12.2007; договір № 071 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 20/Б.в. від 12.03.2007 (далі - договори цесії).

Нацбанк звертаючись із даним позовом до суду, стверджує, що вказані договори цесії є недійсними:

- на підставі положень частини 1 статті 203 ЦК України та частини 2 статті 215 ЦК України, оскільки Управитель, укладаючи оспорювані договори цесії, допустив порушення Положення, умов договору управлянні, вийшовши за межі своїх повноважень, яке полягало у продажі (відступлені) активів за значно нижчою вартістю, ніж та, що була погоджена Нацбанком у рішеннях, та не відповідала оціночній вартості відображеній у Звіті про оцінку. Крім того, Нацбанк зазначав, що спірні договори цесії не містять умов визначених Рішенням Національного банку та Положенням щодо моменту переходу права вимоги за кредитними договорами;

- усупереч статей 513, 514 ЦК України, частини 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку», спірні договори цесії нотаріально не посвідчені, що свідчить про їх невідповідність чинному законодавству та їх недійсності на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

Також Нацбанк просив застосувати наслідки недійсності спірних договорів цесії відповідно до положень статті 216 ЦК України.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду з даним позовом про визнання недійсними договорів цессії, Нацбанк зазначає, що на нього приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції від 05 серпня 2009 року), Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» покладено функції розпорядчого органу з організації ліквідаційної процедури Банку та функцій з нагляду та контролю за перебігом ліквідаційної процедури та ефективної роботи ліквідатора та Управителя, що дає безпосереднє право оскаржувати правочини Управителя по відчуженню активів Банку, вчинених всупереч положенням чинного законодавства.

Відповідач-1 (Агенція) та відповідач-2 (Товариство) заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке.

За твердженнями відповідачів Нацбанк може проводити перевірки Управителя, однак, а ні главою 14 Положення «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженого Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001, яке є основним нормативно-правовим актом, який регулює ліквідацію Банку, а ні іншими главами вказаного Положення не передбачено право Нацбанку звертатися до суду з позовом про оскарження вчинених Управителем дій чи укладених договорів.

Також Агенція та Товариство у своїх відзивах та письмових запереченнях зауважує, що у рішенні № 255 від 25.05.2015 та рішенні НБУ № 414 від 05.08.2015 Нацбанк надав дозвіл на проведення продажу активів Банку за ціною останнього аукціону, за якою останній й здійснив реалізацію активів.

Позивач, як зазначають відповідачі, не обґрунтував та не підтвердив необхідності включення в договір відступлення пункту про перехід права вимоги після сплати коштів, оскільки не довів.

При цьому, Агенція та Товариство зазначає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Тобто, оскільки кредитний договір, укладений в простій письмовій формі, правочин, щодо відступлення прав за таким договором, в силу статті 513 ЦК України, має бути вчинений в тій самій формі, що й кредитний договір по якому відступається право вимоги.

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес" як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Отже, за змістом статті 4 ГПК України до господарського суду має право звернутися кожна особа (визначена частиною 2 наведеної статті), яка вважає, що її право чи законний інтерес у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, порушено, не визнано або оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її права та законні інтереси потребують захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення статті 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (статті 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З аналізу статтей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Суд зазначає, що на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести наявність у нього певного суб'єктивного права (інтересу), а також, що таке його право (інтерес) дійсно порушується, оспорюється чи не визнається, а тому потребує захисту.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (аналогічна правова позиція міститься в пункті 2, 7 постанови Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (статей 76-79 ГПК України).

Згідно із статтею 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

02.12.2009 Постановою правління Національного банку України №713 "Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" - прийнято рішення з 07.12.2009 відкликати банківську ліцензію у АБ "Банк регіонального розвитку" та ініційовано процедуру ліквідації банку.

20.11.2013 між Національним банком України, Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" в особі ліквідатора Євсієнка Ігоря Савелійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "ДЕЛЬТА М" був укладений договір управління.

Пунктом 1.1. договору про управління визначено, що установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (далі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (далі - вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Вигодонабувачами за договором про управління є кредитори установника управління, які на дату підписання договору про управління внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (далі - перелік вигоднабувачів) та розрахунки з якими не проведені.

Відповідно до п.п. "д" п. 2.2. ч. 2 договору управління, управитель у своїй діяльності зобов'язується дотримуватися вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Підпунктом "б" п. 2.5 ч. 2 договору управління визначено, що Національний банк України зобов'язується приймати рішення щодо погодження продажу управителем активів у двотижневий термін з дня надходження до Національного банку України відповідного звернення управителя.

Пунктом 4.1. договору про управління визначено, що продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим договором, здійснюються лише за попереднім погодженням із Національним банком.

Так, на виконання вимог зазначеного договору про управління, управителю передано в управління активи, в тому числі майнові права за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб - боржників банку у кількості 88 договорів загальною сумою вимог у розмірі 87 731 589,17 грн.

Надалі між Агенціє та Товариством на виконання договору управління було укладено ряд договорів, а саме:

Договір № 051 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-27-6 від 27.12.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного договору після підписання цього договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 054 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 069-К07Б від 16.08.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 4 600,00 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 4 600,00 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 коп. гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 074 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 936 від 19.10.2006, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 27 000,00 (двадцять сім тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 27 000,00 (двадцять сім тисяч) гривень 00 коп. гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 075 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 879 від 10.08.2006, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 6 300,00 (шість тисяч триста) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 6 300,00(шість тисяч триста) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 079 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 258 від 16.07.2003, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 1 000, 00 (одна тисяча) гривень. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 1 000,00 (одна тисяча) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 080 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 9-Ю08-ІФ від 26.09.2008, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 2 800,00 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 2 800,00 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 077 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №112-К07 від 28.12.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 3 700,00 (три тисячі сімсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 3 700,00 (три тисячі сімсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 078 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 611 від 01.07.2005, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 076 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 18/Т від 28.10.2005, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 9 600,00 (дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 9 600,00(дев'ять тисяч шістсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 062 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-794А від 28.03.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 2 600,00 (дві тисячі шістсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 2 600,00 (дві тисячі шістсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 063 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 14/10-507 від 15.12.2003, відступлення права здійснювалось на платній основі за ціною 15 400,00 (п'ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 15 400,00 (п'ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 064 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-6291 від 28.07.2006, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 36 400,00 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 36 400,00 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 073 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-700А від 13.11.2006, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 2 700,00 (дві тисячі сімсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 2 700,00 (дві тисячі сімсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 081 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-920А від 06.12.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 17 400,00 (сімнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 17 400,00 (сімнадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 041 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-856А від 30.07.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 4 700,00 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 4 700,00 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 066 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-928А від 21.12.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 1 200,00 (одна тисяча двісті) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 1 200,00 (одна тисяча двісті) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 067 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/24-КДФ/840-5А від 08.07.2008, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 3 100,00 (три тисячі сто) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 3 100,00 (три тисячі сто) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 068 від 30.09.2015 про відступлення права (цесії) вимоги за Кредитним договором № 11/19-30-40П від 14.09.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 3 200,00 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 3 200,00 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 069 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-351 від 23.08.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 31 100,00 (тридцять одна тисяча сто) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 31 100,00 (тридцять одна тисяча сто) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 030 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-861А від 03.08.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 5 200,00 (п'ять тисяч двісті) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 5 200,00 (п'ять тисяч двісті) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 031 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 11/19-30-241 від 05.07.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 048 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 10/Б.в. від 13.12.2006, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною сумі 3 700,00 (три тисячі сімсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 3 700,00 (три тисячі сімсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 023 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 4-ІВ.Ф від 17.04.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 070 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/Б.в. від 17.04.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною сумі 5 900,00 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 5 900,00 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 072 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 70-Ф07 від 11.07.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною сумі 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 065 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-930А від 25.12.2007, відступлення права вимоги здійснювалося здійснювалось на платній основі за ціною сумі 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

Договір № 071 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 20/Б.в. від 12.03.2007, відступлення права вимоги здійснювалось на платній основі за ціною сумі 6 000,00 (шість тисяч) гривень 00 коп. Відповідно до п. 1.6.1 зазначеного Договору після підписання цього Договору Новий кредитор на протязі одного місця перераховує Первісному кредитору грошові кошти в сумі 6 000,00 (шість тисяч) гривень 00 коп. на накопичувальний рахунок Управителя.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок ліквідації банків та передачу непроданих активів банку в управління врегульований "Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" затвердженим Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 (далі - Положення).

Згідно пункту 13.1 Глави 13 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно п. 13.11 розділу VI Положення управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: - відкриває в Національному банку накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку; - набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; - управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією Національного банку; - задовольняє вимоги кредиторів банку.

10.06.2014 Агенція, керуючись пунктом 2.5, 4.1 договору управління, у відповідності до пункту 13.11 глави 13 розділу VI Положення, звернувся до начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду із листом-погодженням від 06.06.2014 вих. № 06/06-2014 щодо одержання попереднього погодження на продаж активів, яким з урахуванням викладених в листі обставин, просило надати відповідачеві-2 попереднє погодження на відчуження активів, переданих в управління за договором управління, шляхом їх самостійного продажу третім особам.

Листом від 01.07.2014 року вих. № 55-013/34115 Нацбанк у відповідь повідомив, що продаж активів банку, зокрема майнових прав за кредитними договорами фізичних та юридичних осіб здійснюється у порядку, визначеному главою 10 розділу VI Положення № 369, та повернув пакет документів наданих листом від 06.06.2014 року вих. № 06/06-2014.

22.07.2014 листом вих. № 22/07-2014 відповідач-1 звернувся до Нацбанку, яким зокрема просило повідомити: Чи повинен Управитель крім отримання погодження на продаж активів також отримувати погодження порядку продажу активів, якщо це не вказано у нього в договорі? Чи має НБУ повноваження витребовувати від Управителя отримувати попереднє погодження не лише на продаж активів, а й примушувати його погоджувати порядок продажу активів?

Листом від 21.08.2014 вих. № 40-113/46595 «Про продаж активів банку» позивач повідомив Агенцію, що: 1) управитель у своїй діяльності керується нормами Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства та тристороннього Договору про передавання в управління непроданих активів, укладеного між Національним банком України, ліквідатором банку та Управителем; 2) згідно з пунктом 13.11 глави 13 розділу VI Положення № 369 управитель управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Національним банком України. Відповідно до пункту 4.1 глави 4 Договору управління управитель здійснює продаж, відступлення права вимоги, переведення боргу щодо активів, переданих в управління за цим Договором, лише за попереднім погодженням із Національним банком України.

Оскільки позивач вимагав від Управителя звернення в формі, яка передбачена виключно для Ліквідатора банку, 17.11.2014 Агенція, керуючись пунктом 2.5, 4.1 Договору управління, у відповідності до пункту 10.7 глави 10 та пункту 13.11 глави 13 розділу VI Положення, звернулось до Начальника Управління припинення діяльності банків Генерального департаменту банківського нагляду із відповідною Заявою від 13.11.2014 вих. № 10/825-Д.

27.01.2015 відповідач-1 звернувся до позивача із заявою щодо уточнення кількості активів та погодження способу продажу активів, якою зокрема просило "надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним, договорам) у наступному порядку: - здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом, через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 2 802 119,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014); - у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 483,30 грн (враховуючи зменшення вартості кожного кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014); - у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по коленому з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною актива визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30 % менша від ринкової ціни визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 10.11.2014).

Оскільки, Нацбанком понад 6 місяців не приймалось рішення про надання погодження на продаж активів АБ "Банк регіонального розвитку", термін дії звіту про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" здійснений TOB "Приват-Консалтинг" 10.11.2014 сплив, у зв'язку з чим TOB "Приват-Консалтинг" було проведено повторну оцінку вартості майнових прав - боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць станом на 31.03.2015, вартість яких склала 1 961 476,00 грн.

29.04.2015 у зв'язку з виготовленням нового звіту про оцінку активів, відповідач-2 звернувся до позивача із заявою від 28.04.2015 щодо внесення змін до погодження способу продажу активів у зв'язку з проведенням нової оцінки, яким зокрема просило надати погодження на продаж активів (продаж майнових прав через відступлення права вимоги по кредитним договорам) у наступному порядку: - здійснити продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 961 476,00 грн. (враховуючи сумарну вартість кожного кредитного договору визначену TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015); - у випадку, якщо зазначені вище торги не відбудуться провести повторний продаж боргових зобов'язань фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами у кількості 86 одиниць одним лотом через прилюдні торги (аукціон) на Українській універсальній товарній біржі за початковою ціною 1 373 033,20 грн. (враховуючи зменшення вартості коленого кредитного договору на 30 відсотків від вартості визначеної TOB "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015); - у випадку, якщо і повторні торги не відбудуться надати Управителю можливість (без додаткового погодження) здійснити продаж боргових зобов'язань через відступлення прав окремо по кожному з 86 кредитних договорів юридичним та/або фізичним особам шляхом укладання окремих договорів відступлення права вимоги за кредитним договором за ціною активу визначеною на останніх публічних торгах (за ціною, що на 30 % менша від ринкової ціни визначеної ТОВ "Приват-Консалтинг" у звіті про незалежну оцінку вартості майнових прав на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" від 31.03.2015).

25.05.2015 позивачем прийнято рішення № 255 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким зокрема вирішено: « 1. Погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності станом на 31.03.2015 на загальну суму 1 639 013,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 76 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом відповідача-2 від 27.01.2015 року, шляхом, проведення аукціону. У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону.

Відмовити у погоджені відчуження майнових прав за кредитними договорами: ОСОБА_29 Договір від 05.12.2006 №27/10-7211, ОСОБА_30 договір від 15.12.2003 №27/10-7101, ОСОБА_23 договір від 01.11.2007 №2 7/10-912П та договір від 25.12.200 7 №2 7/10-93 0А, ОСОБА_31 договір від 29.12.2006 № 27/10-746А. ОСОБА_1 договір від 31.07.2008 №27/10-997П, ОСОБА_32 договір від 20.12.2005 № 11/02-814-КІ, ОСОБА_33 договір від 22.06.2007 № 11/03-28, ОСОБА_21 договір від 12.03.2007№ 20/Б.в., ОСОБА_28 договір від 14.12.2006№14/10-191».

Вищевикладене свідчить про те, що рішенням Національного банку України № 255 від 25.05.2015 надано Агенції погодження на продаж 76 активів, в порядку передбаченому главою 10 розділу VI Положення, зі стартовою ціною аукціону не нижчою 1 639 013,00 грн та у випадку не реалізації на перших торгах з можливістю провести повторний аукціон зі зменшенням вартості активів на 30%, а у випадку не продажу й на повторних торгах з можливістю продажу фізичним та юридичним особам за ціною останнього аукціону.

10.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Українською універсальною товарною біржею укладено договір-доручення № 100 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 255 від 25.05.2015, а саме: "лот № 1 - майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 76 одиниць, без урахування ПДВ".

Відповідно до пункту 10.10 глави 10 розділу VI Положення - ліквідатор забезпечує здійснення рекламних заходів з метою доведення інформації про продаж активів банку до відома покупців після погодження Національним банком порядку продажу активів банку.

Ліквідатор розміщує оголошення про проведення аукціону, конкурсу принаймні в одній загальнодержавній та одній регіональній (місцевій, за місцезнаходженням банку) газеті, у якій розміщуються публікації щодо купівлі-продажу подібних активів, не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати проведення аукціону, конкурсу.

13.06.2015 в газеті "Голос України" № 104 (6108) було опубліковано оголошення, щодо проведення 30.06.2015 року аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.

12.06.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 22 (5079) було опубліковано оголошення, щодо проведення 30.06.2015 року аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 639 013,00 грн.

30.06.2015 Українською універсальною товарною біржею складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися (копія додається), згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

Відповідно до п. 10.10 глави 10 розділу VI Положення - ліквідатор має право прийняти рішення про повторний продаж активу на аукціоні (за конкурсом), якщо актив не було продано на попередніх торгах, зі зменшенням його початкової ціни, але не більше ніж на 30 відсотків, без повторного погодження з Національним банком.

03.07.2015 в газеті "Голос України" № 117 (6121) було опубліковано оголошення, щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

03.07.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 25 (5082) було опубліковано оголошення, щодо проведення 20.07.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 1 147 309,10 грн.

20.07.2015 року Українською універсальною товарною біржею складено протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися (копія додається), згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

15.06.2015 Агенція звернулась до позивача з відповідною заявою від 12.06.2015, якою просило надати погодження, щодо продажу майна (активів) АБ "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць, у продажу яких було відмовлено рішенням НБУ № 255 від 25.05.2015.

05.08.2015 Національним банком України прийнято рішення № 414 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", яким зокрема вирішено: « 1. Погодити Управителю відчуження майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", за ціною не нижчою, ніж оціночна ринкова вартість, визначена суб'єктом оціночної діяльності за станом на 31.03.2015 на загальну суму 322 463,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме майнові права за кредитними договорами у кількості 10 одиниць згідно з переліком майна (активів), який зазначений в інформації про майно (активи) та наданий листом. Управителя від 12.05.2015, шляхом, проведення аукціону.

У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону».

З системного аналізу викладеного слідує, що рішенням Національного банку України № 414 від 05.08.2015 надано погодження на продаж 10 активів, в порядку передбаченому главою 10 розділу VI Положення, зі стартовою ціною аукціону не нижчою 322 463,00 грн та у випадку не реалізації на перших торгах з можливістю провести повторний аукціон зі зменшенням вартості активів на 30%, а у випадку не продажу й на повторних торгах з можливістю продажу фізичним та юридичним особам за ціною останнього аукціону.

12.08.2015 між Агенцією та Українською універсальною товарною біржею був укладений договір-доручення № 14/1 на проведення аукціону, предметом якого є продаж майна, що належить АБ "Банк регіонального розвитку", порядок продажу якого погоджений рішенням НБУ № 414 від 05.08.2015, а саме: "лот № 1 - Майнові права на боргові зобов'язання фізичних та юридичних осіб за кредитними договорами Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" у кількості 10 одиниць, без урахування ПДВ".

15.08.2015 в газеті "Голос України" № 150 (6154) було опубліковано оголошення, щодо проведення 01.09.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.

14.08.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 31 (5088) було опубліковано оголошення, щодо проведення 01.09.2015 аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 322 463,00 грн.

01.09.2015 Українською універсальною товарною біржею був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися (копія додається), згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

04.09.2015 в газеті "Експрес об'ява" № 34 (5091) було опубліковано оголошення, щодо проведення 21.09.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.

05.09.2015 в газеті "Голос України" № 164 (6168) було опубліковано оголошення, щодо проведення 21.09.2015 повторного аукціону з реалізації активів АБ "Банк регіонального розвитку" за стартовою ціною лоту 225 724,10 грн.

Українською універсальною товарною 21.09.2015 біржею був складений протокол № 1 про хід аукціону торгів які не відбулися, згідно якого вказано, що торги по лоту № 1 не відбулись в зв'язку з відсутністю заяв про участь в аукціонних торгах.

3.1. Рішеннями Національного банку України № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 "Про відчуження ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" визначено, що про здійснення Управителем безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону у разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку".

Оскільки, майно (активи) Банку не були реалізовані на першому та повторному (з уцінкою на 30%) аукціонах, 30.09.2015 між Агенцією та Товариством були укладені договори цесії (27 договорів).

При цьому, визначення вартості активу, за договорами цесії, по якій було реалізовано актив (майно) АБ "Банк регіонального розвитку", здійснювалось відповідно до рішень НБУ № 255 від 25.05.2015, № 414 від 05.08.2015 та п. 10.10 глави 10 розділу VI Положення за ціною не нижче останнього аукціону з врахуванням зниження вартості на 30%, а саме:

згідно договору № 051 - початкова ціна 15 641,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 10 948,70 грн, вартість продажу активу 11 000,00 грн;

згідно договору № 054 - початкова ціна 6 483,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 4 538,10 грн, вартість продажу активу 4 600,00 грн;

згідно договору № 074 - початкова ціна 38 107,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 26 674,90 грн, вартість продажу активу 27 000,00 грн;

згідно договору № 075 - початкова ціна 8 918,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 6 242,60 грн, вартість продажу активу 6 300,00 грн;

згідно договору № 079 - початкова ціна 1 098,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 768,60 грн, вартість продажу активу 1 000,00 грн;

згідно договору № 080 - початкова ціна 3 876,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 2 713,20 грн, вартість продажу активу 2 800,00 грн;

згідно договору № 077 - початкова ціна 5 179,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 3 625,30 грн, вартість продажу активу 3 700,00 грн;

згідно договору № 078 - початкова ціна 14 097,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 9 867,90 грн, вартість продажу активу 10 000,00 грн;

згідно договору № 076 - початкова ціна 13 686,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 9 580,20 грн, вартість продажу активу 9 600,00 грн;

згідно договору № 062 - початкова ціна 3 704,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 2 592,80 грн, вартість продажу активу 2 600,00 грн;

згідно договору № 063 - початкова ціна 21 952,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 15 366,40 грн, вартість продажу активу 15 400,00 грн;

згідно договору № 064 - початкова ціна 51 862,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 36 303,40 грн, вартість продажу активу 36 400,00 грн;

згідно договору № 073 - початкова ціна 3 739,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 2 617,30 грн, вартість продажу активу 2 700,00 грн;

згідно договору № 081 - початкова ціна 24 799,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 17 359,30 грн, вартість продажу активу 17 400,00 грн;

згідно договору № 041 - початкова ціна 6 654,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 4 657,80 грн, вартість продажу активу 4 700,00 грн;

згідно договору № 066 - початкова ціна 2 538,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 1 776,60 грн, вартість продажу активу 1 200,00 грн;

згідно договору № 067 - початкова ціна 4 390,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 3 073,00 грн, вартість продажу активу 3 100,00 грн;

згідно договору № 068 - початкова ціна 4 562,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 3 193,40 грн, вартість продажу активу 3 200,00 грн;

згідно договору № 069 - початкова ціна 44 384,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 31 068,80 грн, вартість продажу активу 31 100,00 грн;

згідно договору № 030 - початкова ціна 7 409,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 5 186,30 грн, вартість продажу активу 5 200,00 грн;

згідно договору № 031 - початкова ціна 71 035,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 49 724,50 грн, вартість продажу активу 50 000,00 грн;

згідно договору № 048 - початкова ціна 5 179,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 3 625,30 грн, вартість продажу активу 3 700,00 грн;

згідно договору № 023 - початкова ціна 16 567,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 11 596,90 грн, вартість продажу активу 12 000,00 грн;

згідно договору № 070 - початкова ціна 8 369,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 5 858,30 грн, вартість продажу активу 5 900,00 грн;

згідно договору № 072 - початкова ціна 18 488,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 12 941,60 грн, вартість продажу активу 13 000,00 грн;

згідно договору № 065 - початкова ціна 49 598,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 34 718,60 грн, вартість продажу активу 35 000,00 грн;

згідно договору № 071 - початкова ціна 8 438,00 грн, мінімальна вартість з урахуванням зниження вартості 30% 5 906,60 грн, вартість продажу активу 6 000,00 грн.

Окрім того, в період з 11.07.2016 по 15.07.2016 Нацбанком була проведена планова перевірка, за результатами проведення якої складено довідку з перевірки діяльності TOB "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", якому передано в управління непродані активи Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" за період з 01.11.2014 до 01.07.2016 (далі - довідка).

Згідно розділу 2 довідки, комісією Національного банку України перевірено порядок продажу майна (активів) банку на аукціонах, з проведенням повторних торгів (з уцінкою на 30%), та укладання оскаржуваних договорів цесії, оскільки торги не відбулись. Перевіркою встановлено, що TOB "Саулес фабрика Україна" було відступлено майнові права по 27 кредитним договорам на суму 324 600 грн, що відповідає вартості за якою проводилася реалізація активів на повторних торгах.

За результатами перевірки, будь яких порушень процедури продажу активів, визначеної Положенням, Рішень Національного банку України № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 комісією Національного банку України не виявлено.

Таким чином, доводи позивача, що активи при укладанні спірних договорів цесії, з врахуванням можливої уцінки визначеної у Положенні, реалізований (відступлений) за значно нижчою вартістю, ніж та, що була погоджена Національним банком України не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.

3.2. З приводу доводів позивача щодо того, що оспорювані договори цесії не містять умов визначених Рішенням Національного банку та Положенням щодо моменту переходу права вимоги за кредитним договором, слід зазначити, що рішеннями НБУ № 255 від 25.05.2015 та № 414 від 05.08.2015 "Про відчуження TOB "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", надано погодження на відчуження Управителем майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку".

Вказаними рішеннями визначено виключно умову, щодо вартості продажу активу, а саме: "У разі відсутності заяв щодо придбання майна (активів) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" на аукціоні, Управителю здійснити безпосередній продаж майна (активу) Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" фізичній або юридичній особі за ціною останнього аукціону).

Тобто, позивачем не зазначено в своїх рішеннях необхідності включення в договір цесії умови щодо моменту переходу права вимоги та не зазначення цієї умови в оспорюваних договорах не є підставою для визнання їх недійсними.

3.3. Доводи позивача щодо того, що оспорюваний договір цесії не відповідає чинному законодавству, а саме статтей 513, 514 Цивільного кодексу України та частині 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", тому, що не посвідчений нотаріально не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 2, 4 частиною 1 статті 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Як зазначалось раніше, пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом

Тобто, оскільки кредитний договір, укладений в простій письмовій формі, правочин щодо відступлення прав за таким договором в силу статті 513 ЦК України, має бути вчинений в тій самій формі, що й кредитний договір, за яким відступається право вимоги.

Таким чином, позивач без врахування вимог статті 513 ЦК України помилково зазначає, що оскаржуваний договір відступлення права вимоги за кредитним договором має бути нотаріально посвідчений, оскільки сам кредитний договір, по якому відступлено право вимоги укладений у простій письмовій формі.

При цьому, згідно визначення термінів, що викладені у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 24 Закону України "Про іпотеку" визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відтак підлягають розмежування поняття "основне зобов'язання", тобто кредитний договір, та "іпотека", тобто договір іпотеки, який укладається окремим правочином з метою забезпечення виконання основного зобов'язання.

Таким чином правочин про відступлення прав за іпотечним договором, укладається окремо (додатково) у тій формі, що й сам іпотечний договір, у зв'язку з переходом прав кредитора на підставі договору відступлення права вимоги за кредитним договором.

Враховуючи зазначене, посилання позивача, про те, що за оскаржуваними договорами цесії було здійснено відступлення прав за іпотечним договором не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки відступлення прав відбувалось саме за основними зобов'язанням, тобто кредитними договорами.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує визнання оспорюваних договорів недійсним.

4. Чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Нацбанк, звертаючись із позовом до суду, як на підтвердження наявності у нього порушеного права з боку відповідачів, посилається на те, що дії Агенції безпосередньо порушують права та інтереси позивача, як вигодонабувача та органу, наділеного розпорядчими та контролюючими повноваженнями. Таке твердження Нацбанку ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 3 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 05 серпня 2009 року), цей закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Статтею 96 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

Порядок ліквідації банків та передачу непроданих активів банку в управління врегульований "Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" затвердженим Постановою правління Національного банку України № 369 від 28.08.2001 (далі - "Положення"),

Таким чином, позивач зазначає, що вказаними нормативними актами на Національний банк покладено функції розпорядчого органу з організації ліквідаційної процедури Банку та функцій з нагляду та контролю за перебігом ліквідаційної процедури та ефективної роботи ліквідатора та Управителя, що дає безпосереднє право оскаржувати правочини Управителя по відчуженню активів Банку, вчинених всупереч положенням чинного законодавства.

Пункт 5.1. договору управління визначає, що кошти одержані в результаті управління Активами, спрямовуються на розрахунки з вигодонабувачами, після відшкодування витрат на винагороди Управителя відповідно до цього договору.

Суд критично оцінює таке твердження позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Національного банку України охоронюваного законом інтересу, як вигодонабувача, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги, укладених між Агенцією та Товариством.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що вимоги Нацбанку про визнання недійсними договорів цесії задоволенню не підлягають.

Водночас, вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочинів на підставі статті 216 ЦК України шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи отримані згідно спірних договорів цесії не підлягають задоволенню, оскільки у межах цього спору судом встановлена безпідставність та недоведеність обставин, які покладені позивачем в основу доводів про недійсність договорів цесії.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

З огляду на вказане, беручи до уваги той факт, що зобов'язання Товариства повернути Агненції документи отримані згідно спірних правочинів не спрямовані на відновлення порушеного права Нацбанку, яке не є порушеним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи отримані згідно спірних правочинів.

5. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129 ГПК України).

З огляду на відмову у позові повністю та наведені приписи статті 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та понесені позивачем інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватного підприємства "Наташа Фарбер", Приватного підприємства "Хосен", Фізичної особи-підприємця Москвитина Олега Ігоровича, Приватного підприємця - фізичну особу Огоновську Марію Еміліанівну, Приватного підприємства "Мацишин", Суб'єкта підприємницької діяльності Коваленка Володимира Валерійовича, Суб'єкта підприємницької діяльності Рассказова Олександра Юрійовича, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про визнання недійсним:

- Договір №051 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-27-6 від 27.12.2007 року.

- Договір №054 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №069-К07Б від 16.08.2007 року.

- Договір №074 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №936 від 19.10.2006 року.

- Договір №075 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №879 від 10.08.2006 року.

- Договір №079 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та 1'овариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №258 від 16.07.2003 року.

- Договір №080 від 30.09.2(^15, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №9-Ю08-ІФ від 26.09.2008 року.

- Договір №077 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №112-К07 від 28.12.2007 року.

- Договір №078 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта N1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №611 від 01.07.2005 року.

- Договір №076 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №18/Т від 28.10.2005 року.

- Договір №062 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-794А від 28.03.2007 року.

- Договір №063 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №14/10-507 від 15.12.2003 року.

- Договір №064 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-6291 від 28.07.2006 року.

- Договір №073 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-700А від 13.11.2006 року.

- Договір №081 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-920А від 06.12.2007 року.

- Договір №041 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" га Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-856А від 30.07.2007 року.

- Договір №066 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-928А від 21.12.2007 року.

- Договір №067 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/24-КДФ/840-5А від 08.07.2008 року.

- Договір №068 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-40П від 14.09.2007 року.

- Договір №069 від 30.09.2(715, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-351 від 23.08.2007 року.

- Договір №030 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-861А від 03.08.2007 року.

- Договір №031 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-241 від 05.07.2007 року.

- Договір №048 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №10/Б.в. від 13.12.2006 року.

- Договір №023 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №4-ІВ.Ф від 17.04.2007 року.

- Договір №070 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/Б.в. від 17.04.2007 року.

- Договір №072 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №70-Ф07 від 11.07.2007 року.

- Договір №065 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-930А від 25.12.2007 року.

- Договір №071 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 20/Б.в. від 12.03.2007 року - відмовити.

2. У задоволенні позовної вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватного підприємства "Наташа Фарбер", Приватного підприємства "Хосен", Фізичної особи-підприємця Москвитина Олега Ігоровича, Приватного підприємця - фізичну особу Огоновську Марію Еміліанівну, Приватного підприємства "Мацишин", Суб'єкта підприємницької діяльності Коваленка Володимира Валерійовича, Суб'єкта підприємницької діяльності Рассказова Олександра Юрійовича, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23 про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи отримані згідно:

- Договору №051 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-27-6 від 27.12.2007 року.

- Договору №054 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №069-К07Б від 16.08.2007 року.

- Договору №074 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №936 від 19.10.2006 року.

- Договору №075 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №879 від 10.08.2006 року.

- Договору №079 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та 1'овариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №258 від 16.07.2003 року.

- Договору №080 від 30.09.2(^15, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №9-Ю08-ІФ від 26.09.2008 року.

- Договору №077 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №112-К07 від 28.12.2007 року.

- Договору №078 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта N1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №611 від 01.07.2005 року.

- Договору №076 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №18/Т від 28.10.2005 року.

- Договору №062 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-794А від 28.03.2007 року.

- Договору №063 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №14/10-507 від 15.12.2003 року.

- Договору №064 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-6291 від 28.07.2006 року.

- Договору №073 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-700А від 13.11.2006 року.

- Договору №081 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-920А від 06.12.2007 року.

- Договору №041 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" га Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-856А від 30.07.2007 року.

- Договору №066 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-928А від 21.12.2007 року.

- Договору №067 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/24-КДФ/840-5А від 08.07.2008 року.

- Договору №068 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-40П від 14.09.2007 року.

- Договору №069 від 30.09.2(715, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-351 від 23.08.2007 року.

- Договору №030 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/10-861А від 03.08.2007 року.

- Договору №031 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №11/19-30-241 від 05.07.2007 року.

- Договору №048 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №10/Б.в. від 13.12.2006 року.

- Договору №023 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №4-ІВ.Ф від 17.04.2007 року.

- Договору №070 від 30.09.2015. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №27/Б.в. від 17.04.2007 року.

- Договору №072 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором №70-Ф07 від 11.07.2007 року.

- Договору №065 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-930А від 25.12.2007 року.

- Договору №071 від 30.09.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саулес фабрика Україна" про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 20/Б.в. від 12.03.2007 року - відмовити.

3. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Національний банк України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.01.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ