Рішення № 79458420, 15.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/147/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 Справа № 908/2626/18

м.Запоріжжя

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Бердянський завод сільгосптехніки” (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Матвєєва, 1)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Югтехагро” (71100, Запорізька область, пр. Пролетарський, 99)

про стягнення суми 7562,08 грн.

суддя Колодій Н.А.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

05.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ “Бердянський завод сільгосптехніки” до ТОВ “Югтехагро” про стягнення суми 7562,08 грн., з яких: сума 6190 грн. – основний борг, сума 677,39 грн. – пеня, сума 208,06 грн. – 3% річних, сума 486,63 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2626/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.01.2019.

У судове засідання 15.01.2019 представник позивача не з’явився. Про розгляд справи повідомлений належними чином.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору купівлі-продажу № 29/24 від 24.04.2018 позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 609750 грн. Відповідач, в свою чергу, оплатив товар на суму 604760 грн. Несплаченою залишилась сума 4990 грн. Крім того, за видатковою накладною № РН-0000257 від 14.09.2017 відповідачу було поставлено товар на суму 264375грн. За даною поставкою у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1200 грн. У зв’язку з чим, позивач, на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 619, 625, 629, 712 ЦК України, ст.265 ГК України просить стягнути з відповідача суму 6190 грн. основного боргу, суму 677,39 грн. пені, суму 208,06 грн. – 3% річних та суму 486,63 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у підготовче засідання не з’явився, але направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Так, статтею 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У клопотанні про відкладення розгляду справи представником відповідача не зазначено жодної поважної причини неявки у судове засідання. Крім того, ухвалою суду від 10.01.2018 явка сторін у судове засідання визнана не обов’язковою. Слід також зазначити, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі № 908/2626/18 від 10.12.2018 відповідачем отримано ще 18.12.2018, однак відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк останнім надано не було.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018 між ТОВ “Бердянський завод сільгосптехніки” (продавець, позивач у справі) та ТОВ “Югтехагро” (покупець, відповідача) був укладений договір купівлі-продажу № 29/24, відповідно до умов якого, продавець зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити, на умовах визначених в даному договорі, сільськогосподарську техніку, а також запчастини та комплектуючи до неї (п. 1.1).

Ціна на товар вказується у специфікаціях, рахунках та інших супровідних документах (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.6 договору моментом поставки вважається дата отримання товару покупцем, яка вказана в у видатковій накладній при прийманні товару на складі продавця або дата його передачі перевізнику (дата оформлення товарно-транспортної накладної, відмітка в декларації, квитанції тощо).

Згідно з п. 11.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та дії до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами.

Специфікацією № 1 від 24.04.2018 сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, а також умови розрахунків. Так, загальна вартість товару, який позивача передає відповідачу, становить 609750 грн. Покупець здійснює передоплату у розмірі 30% - 182925 грн., в термін до 14.06.2018. Розрахунок у розмірі 40% - 243900 грн., по факту виготовлення. Розрахунок у розмірі 30% - 182900 грн., протягом 30 днів з моменту відвантаження. Строк відвантаження товару визначено до 28.06.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.07.2019 передав відповідачу товар на загальну суму 609750 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000099 від 19.07.2018 на суму 609750.

Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 604760 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 3273 від 24.04.2018 на суму 15440 грн., № 3504 від 13.06.2018 на суму 167925 грн., № 3850 від 15.08.2018 на суму 91462,50 грн., № 3688 від 16.07.2018 на суму 243460 грн., № 3883 від 20.08.2018 на суму 86472,50 грн. Несплаченою залишилась сума 4900 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів належного виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 29/24 від 24.04.2018 становить суму 4900 грн.

Крім того, згідно видаткової накладної № РН-0000257 від 14.09.2017 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 264375 грн. Факт отримання товару підтверджується самою видатковою накладною складеною та підписаною обома сторонами.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що породили взаємні права та обов’язки. Позивач зобов’язався здійснити передачу товару, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити отриманий товар.

Із дослідженої судом видаткової накладної № РН-0000257 від 14.09.2017 слідує, що фактично між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною ж ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права, а саме зі статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Зазначена позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Оскільки строк оплати товару сторонами встановлений не був, то відповідач мав розрахуватися з позивачем за товар негайно, тобто, в день прийняття товару та підписання видаткової накладної.

Як зазначив позивач у позовній заяві, за отриманий товар за видатковою накладною відповідач сплатив суму 256162,50 грн. 31.08.2018 між сторонами було складено акт звірки, яким відповідач визнав суму боргу в розмірі 8212,50 грн., а 30.11.2018 відповідач сплатив ще 7012,50 грн. Оскільки загальна сплата за видатковою накладною № РН-0000257 від 14.09.2017 становить 263175 грн., то неспаленою залишилась сума 1200 грн., яку позивач просить стягнути відповідача.

Відповідач доказів належного виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем розмірі 1200 грн. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості в розмірі 6190 грн. є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 208,06 грн. – 3% річних за загальний період з 21.08.2018 по 30.11.018 та суму 486,63 грн. інфляційних втрат за загальний період з вересня 2018 по жовтень 2018. Нарахування річних та інфляційних здійснено за порушення грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу № 29/24 від 24.04.2018 та за видатковою накладною № РН- 0000257 твід 14.09.2017.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду. Так, 3 % річних становлять 200,96 грн.

Період нарахування інфляційних позивачем здійснено вірно, суму інфляційних втрат суд залишає в заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з відповідача слід стягнути 3% річних в розмірі 200,96 грн. та інфляційні втрати в розмірі 486,63 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 677,39 грн. з загальний період з 19.08.2018 по 30.11.2018 за порушення грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу № 29/24 від 24.04.2019.

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що при несвоєчасній оплаті покупець несе відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмірі двох облікових ставок НБУ, що діють в період заборгованості, виходячи з суми заборгованості, за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договору.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування позивачем пені є обґрунтованим та законним, розрахунок пені суд також коригує в частині періоду, розмір пені, при цьому, становить 592,17 грн.

Таким чином, з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 592,17 грн.

Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою професійної правової допомоги в розмірі 5000 грн.

На підтвердження цих витрат в матеріали справи надано копію договору про надання юридичних послуг від 07.11.2018, укладеного з адвокатом ОСОБА_2 та платіжне доручення № 1656 від 27.11.2018 про перерахування грошових коштів в розмірі 5000 грн.

Згідно з ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючи розмір таких витрат, суд бере до уваги ціну позову 7562,08 грн., складність справи та час, який міг витратити на підготовку матеріалів позовної заяви кваліфікований фахівець, а також враховує те, що розрахунок суми боргу не представляє складності. З огляду на зазначене, суд вважає, що розмір відшкодування юридичної допомоги у розмірі 5000 грн. є неспіврозмірним з наданими у даній справі адвокатськими послугами. У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на адвокатські послуги до суми 2000 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 1740,49 грн. та витрати оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Югтехагро” (71100, Запорізька область, пр. Пролетарський, 994 код ЄДРПОУ 39743552) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Бердянський завод сільгосптехніки” (71107, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Матвєєва, 1; код ЄДРПОУ 40085226) суму 6190 (шість тисяч сто дев’яносто) грн. основного боргу, суму 200 (двісті) грн. 96 коп. – 3% річних, суму 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 63 коп. інфляційних втрат, суму 592 (п’ятсот дев’яносто дві) грн. 17 коп. пені, суму 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, суму 1740 (одну тисячу сімсот сорок) грн. 49 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.01.2019.

Суддя Н.А. Колодій