Рішення № 79458414, 22.01.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/134/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 Справа № 908/2523/18

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача: Концерн “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137);

про стягнення 244290,81 грн. пені, 34898,69 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача - не з’явився;

від відповідача – ОСОБА_1, довіреність №414/20-19 від 02.01.2019

23.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих..№14/4-1389 від 02.11.2018 від Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Концерн “Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя про стягнення 244290,81 грн. пені, 34898,69 грн. 3 % річних за неналежне виконання зобов’язань за договором постачання природного газу № 5234/1617-БО-13 від 27.10.2016.

23.11.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2523/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2523/18, присвоєно справі номер провадження 4/134/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 26.12.2018. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.12.2018 судове засідання відкладено на 22.01.2019.

В судовому засіданні 22.01.2019 судом справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини поважності неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання позивач був належним чином повідомлений у відповідності до приписів господарсько - процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.

Позовні вимоги позивачем викладені в позовній заяві, та обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5234/1617-БО-13 від 27.10.2016, порушуючи строки виконання своїх зобов’язань визначених умовами вказаного договору. У зв’язку з неналежним виконував зобов’язання зі сплати отриманого природного газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 244290,81 грн. та 3 % річних у розмірі 34898,69 грн. Керуючись ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162, 164, 171 ГПК України, ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача 244290,81 грн. пені, 34898,69 грн. 3 % річних.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву, в якому він зазначив наступне. На момент звернення до суду сума основного боргу по договору постачання природного газу № 5234/1617-БО-13 від 27.10.2016 відповідачем сплачена. Постановою Кабінету Міністрів України № 217 затверджено “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки”. Зазначає, що право власності на кошти, що надходять від споживачів теплової енергії відповідач набуває тільки після здійснення розподілу коштів і повернення їх у відсотку, що залишився на його поточному рахунку. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в цій сфері, відповідач не мав/має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у зв'язку з чим вина Концерну «МТМ» у прострочені платежів за договором відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно зі ст. 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені умовами договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також, просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % та розстрочити виконання рішення суду по справі №908/2523/18 строком на 6 місяців.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач мав передбачену договором можливість сплачувати заборгованість, діючи в межах законодавства та міг впливати на стан розрахунків. Жодним нормативним актом не передбачено обов’язку здійснювати розрахунки між продавцем та постачальником природного газу виключно з застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання. Отже, жодним нормативним актом не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів. Зазначає, що укладаючи спірний договір відповідач погодився з умовами щодо понесення ним відповідальності внаслідок невиконання умов договору. Крім того, позивач просить суд при розгляді питання зменшення пені врахувати, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов’язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також, при розгляді питання щодо розстрочки судового рішення просив врахувати, що відповідач не навів жодного фінансового обґрунтування, яким би підтверджувалось виконання у подальшому оплат згідно графіку розстрочки.

В запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли на адресу суду 18.01.2019, відповідач зазначив, що у нього відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за спожитий природний газ, оскільки теплопостачальне підприємство отримує грошовий ресурс для розрахунку з позивачем за спожитий природний газ лише після здійснення споживачами відповідача повних розрахунків за весь обсяг спожитих послуг. З урахуванням викладеного, вказані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, а також нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України. У запереченнях на відповідь на відзив також просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % та розстрочити виконання рішення суду по справі №908/2523/18 строком на 6 місяців.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд- ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник, позивач у справі) та Концерном “Міські теплові мережі” (споживач, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу № № 5234/1617-БО-13 від 27.10.2016 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п.1.2.)

Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди №5 від 31.03.2017), Постачальник передає Споживачу з 01 квітня 2017 р. по 30 вересня 2017 р. (включно) природний газ обсягом до 3400 тис. куб. метрів.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання Сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для Сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 5916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20 %) - 1183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7099,20 грн. (п. 5.2. Договору).

Додатковими угодами № 1 від 31.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 30.12.2016, №5 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13 сторонами вносились зміни щодо ціни природного газу.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пунктів 8.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 266 933 501,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від 30.05.2017, від 30.06.2017, від 21.07.2017, від 31.08.2017, від 30.09.2017, які є узгодженими, мають підписи уповноважених представників сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких наданий природний газ прийнято відповідачем без зауважень та претензій. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В матеріалах справи містяться Операції по Договору № 5234/1617-БО-13 за період з 01.10.2016 по 31.05.2018, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов’язаннями по договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13, але з порушенням строків встановлених договором.

Предметом спору у даній справі є стягнення з Концерну “Міські теплові мережі” 244290,81 грн. пені, 34898,69 грн. 3 % річних за неналежне виконання договору постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за період жовтень 2016 р. –вересень 2017 р. за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13 підтверджено матеріалами справи.

Відповідач в своїх запереченнях на позовну заяву зазначав, що він самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий природний газ, оскільки всі кошти, які потрапляють на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно затверджених постановами НКРЕКП реєстрами відповідно до Постанови КМУ № 217 та перераховуються на рахунок позивача.

Суд проаналізувавши заперечення відповідача зазначає наступне.

Відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов’язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Відповідно до статті 191 Закону України “Про теплопостачання” Кабінет Міністрів України постановив затвердити “Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки” від 18.06.2014 р. № 217.

У відповідності до статті 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

У пункті 3 Порядку передбачено, що Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов’язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів “населення”, “релігійні організації”, “бюджетні установи”, “інші споживачі” (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з пунктом 13 Порядку, Уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов’язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаним вище Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і не впливає на зобов’язання сторін щодо належної оплати послуг за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13.

Зазначений Порядок не стосується договірних зобов’язань сторін за договором постачання природного газу від 27.10.2016 № 5234/1617-БО-13 в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не змінює їх.

Відповідно до п.26 даного Порядку комісія після подання їй документів, що підтверджують відсутність заборгованості, включає до реєстру нормативів нормативи на рівні 0 відсотків на: рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками - у разі відсутності заборгованості наростаючим підсумком за період з 1 вересня 2015 р. до місяця, що передує попередньому до розрахункового місяця включно, теплопостачальної або теплогенеруючої організації за природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов'язками.

Також, вказаним Порядком не передбачено заборони здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, умовами Договору сторони встановили обов'язок вчинення всіх належних дій у разі виявлення заборгованості, Порядком розподілу коштів передбачено направлення коштів, отриманих від кінцевих споживачів, теплогенеруючим / теплопостачальним організаціям у разі підтвердження сплати у повному обсязі вартості газу постачальнику природного газу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач мав передбачену умовами договору та нормативними актами можливість впливу на стан розрахунків, однак жодних дій зі своєї сторони не вчинив.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Концерн “Міські теплові мережі” не звільняється від обов’язку зі сплати вартості отриманого природного газу в строки визначені договором, а у разі неналежного виконання зі сплати, несе відповідальність передбачену чинним законодавством України, до якої відноситься стягнення пені та 3 % річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за загальний період з 26.11.2016 по 12.02.2017 в розмірі 34898,69 грн. заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом перевірено розрахунок 3% річних наданий позивачем за вказаний вище період та встановлено, що даний розрахунок визнаний таким, що виконаний вірно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 244290,81 грн. за загальний період: з 26.11.2016 по 12.02.2017.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, тобто заявлена сума до стягнення пені не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач заявлену пеню обґрунтовує п. 8.2 Договору, який передбачає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За невиконання грошових зобов'язань за договором постачання природного газу № 5234/1617-БО-13 від 27.10.2016 позивачем пред’явлена до стягнення пеня в розмірі 244290,81 грн., яка розрахована, з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 244290,81 грн. пені за порушення строків оплати по договору за спірний період заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90 %, зважаючи на особливості здійснення господарської діяльності, відсутністю джерел для покриття витрат на сплату штрафних санкцій, відсутністю фінансування на здійснення господарської діяльності, незначність прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач зазначає, що Концерн „Міські теплові мережі" є комунальним підприємством, що здійснює свою господарську діяльність у сфері централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води споживачам усіх категорій міста Запоріжжя. Відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем не для власних потреб, а для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів. Кількість абонентів - споживачів теплової енергії всіх категорій - складає понад 260 тис. особових рахунків. За результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2018 року Концерн "МТМ" має збиток. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.12.2018 року складає 762 507,95 тис. грн. Відповідачем ведеться робота зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, з контрагентів по господарським договорам: - сума заборгованості, стягнута за рішенням суду на користь Концерну «МТМ» станом на 01.12.2018 - 62 145,19 тис.грн.; сума заборгованості, стягнута через ВДВС - 10415,3 З тис.грн; на виконанні в ВДВС, станом на 01.12.2018 - 53 729,86 тис.грн. Зазначає, що відповідно до Закону України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги", „Правил надання населенню послуг...", затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 630 відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії безперебійно, незалежно від зовнішніх факторів, нормативних чинників, наявності заборгованості у споживачів-боржників. Це зумовлено специфікою роботи всіх підприємств теплоенергетики, що в свою чергу лише сприяє накопиченню заборгованості за теплову енергію. Концерн „ МТМ" не є дотаційним підприємством і з бюджетів всіх рівнів фінансування на здійснення його господарської діяльності або покриття збитків не отримує. Надходження від споживачів теплової енергії - це єдиний дохід відповідача. З урахуванням викладеного, відповідач просить зменшити розмір пені на 90 % та розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців.

Позивач у відповіді на відзив просив суд при розгляді питання зменшення пені врахувати, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов’язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Також, при розгляді питання щодо розстрочки судового рішення просив врахувати, що відповідач не навів жодного фінансового обґрунтування, яким би підтверджувалось виконання у подальшому оплат згідно графіку розстрочки.

Суд зазначає, що зобов’язання з оплати природного газу за договором покладалися саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є самостійним господарюючим суб’єктом і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Дослідивши наведені сторонами обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.

Крім того, НАК “Нафтогаз України” забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об’єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок – відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не можуть бути підставою для зменшення розміру пені заявленої до стягнення.

Відтак, клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан Концерну “Міські теплові мережі” та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги, що підприємство відповідача є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, і природний газ споживається відповідачем для задоволення соціальних та комунальних потреб споживачів, в теперішній час триває опалювальний сезон, предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції, враховуючи, що виконання рішення суду одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану Концерну “Міські теплові мережі”, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає, що наведені відповідачем обставини є підставою для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/2523/15 строком на 4 місяці починаючи з 01.02.2019 р. по 01.06.2019 р., зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 70 844 грн. (сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 33 коп., а в останньому місяці – 70 844 (сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 35 коп.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належних доказів в підтвердження своєї правової позиції не надав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Концерн “Міські теплові мережі” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 244290 (двісті сорок чотири тисячі двісті дев'яносто) грн. 81 коп. пені, 34898 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 69 коп. 3 % річних та 4 187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 84 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.01.2019 р. у справі № 908/2523/18 на 4 (чотири) місяці, починаючи з 01.02.2019 р. по 01.06.2019 р., зі сплатою заборгованості щомісячно рівними частками по 70 844 грн. (сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 33 коп., а в останньому місяці – 70 844 (сімдесят тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 35 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “28” січня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.