Ухвала суду № 79457024, 24.01.2019, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4970/16-ц

Провадження №2/463/122/19

УХВАЛА

судового засідання

24 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника позивача про призначення судової ідентифікаційної технічної експертизи документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання незаконними розпоряджень, реєстрації права власності, визнання недійсними свідоцтв, заповіту –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом про:

визнання незаконним розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради № 404 від 17.04.1995 року;

визнання незаконним розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради № 248 від 18.04.1995 року;

визнання недійсним свідоцтва про право власності № ЛО1350;

визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 14.08.2003 року;

визнання незаконною реєстрації права власності на Ѕ частки квартири № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові та недійсним витягу про реєстрацію від 17.05.2008 року;

визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 20.09.2008 року на квартиру № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківській у м. Львові;

визнання незаконною реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 та визнання недійсним витягу про реєстрацію від 16.09.2008 року;

визнання недійсним договору дарування від 24.09.2008 року квартири № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові;

визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_5 на квартиру № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові та визнання недійсним витягу про реєстрацію від 29.08.2012 року.

В подальшому, в порядку ст. 31 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017р., заявою від 26.09.2017р. позивач збільшив розмір позовних вимог та додатково просив визнати недійним заповіт від імені ОСОБА_6 від 17.10.2000р.

Крім того, до початку розгляду справи по суті, заявою від 26.07.2018р. представник позивач змінив підставу позову, зазначивши про те, що підставою недійсності свідоцтва на право на спадщину на квартиру № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові, виданого 20.09.2008р. відповідачу ОСОБА_4 є порушення встановлених правил подання заяви про прийняття спадщини і видачі свідоцтва про право на спадщину, які мали місце в процесі оформлення документів, а саме: всі підписи від імені ОСОБА_4 в матеріалах спадкової справи – на заяві про прийняття спадщини від 10.01.2008р., на паспорті ОСОБА_4 і на договорі дарування квартири значно відрізняються і на думку представника позивача, виконані різними особами. При цьому, на копії паспорта вбачається, що підпис виправлявся, на що нотаріус уваги не звернув. Також, заповіт від імені ОСОБА_6 Е,П. виготовлений на бланку, щодо якого є сумніви у його справжності. Як наслідок, ці порушення є підставою для визнання недійсними наступних документів відносно квартири, а саме:

визнання незаконною реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_4 від 16.09.2008р. та визнання недійсним витягу витягу про реєстрацію від 16.09.2008р.;

визнання недійним договору дарування квартири № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові від 24.09.2008р.;

визнання незаконною реєстрації права власності за ОСОБА_5 на квратиру № 2а в будинку № 129 на вул. Личаківська у м. Львові від 29.08.2012р. та визнання недійним витягу про реєстрацію права власності.

Крім того, на свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 12.09.2008р. підпис державного нотаріуса ОСОБА_7 відрізняється від підпису цього нотаріуса на супровідному листі про направлення спадкової справи до суду. На свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 12.09.2008р. відбиток печатки нотаріуса нечіткий, не видно номера печатки, концентровані кола обідка зміщені і зливаються в одне, що дає підстави припускати про можливу підробку документа. Реєстрація права власності на квартиру здійснена державним реєстратором за наявності у справі акту огляду, який свідчить про самочинне перепланування квартири і що є перешкодою для реєстрації права власності та підставою недійсності такої реєстрації.

В судовому засіданні 21.08.2018р. представник позивача роз’яснив, що відповідно до такої заяви змінились лише підстави позову. Предмет позову залишився незмінним. У зв’язку з цим, ухвалою суду від 21.08.2018р., яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати таку заяву прийнято до розгляду, враховуючи також те, що попередньо така заява представником позивача направлена іншим учасникам справи, про що долучено відповідні докази.

В судовому засіданні 24.01.2019р. преставник позивача подав заяву про призначення у справі судової ідентифікаційно-технічної експертизи, поставивши перед експертами наступні питання:

Чи відповідає нотаріальний бланк АМВ № 917093, на якому виготовлений заповіт від 17.10.2000р. аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу в Україні?

Чи виконані підписи від імені ОСОБА_6 на заповіті від 17.10.2000р., заяві про приватизацію від 09.12.1994р., заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2003р. однією особою чи різними особами?

Чи виконані підписи від імені ОСОБА_4В, на заяві про прийняття спадщини від 10.01.2008р., на паспорті ОСОБА_4 і на договорі дарування від 24.09.2008р. однією особою чи різними особами?

Мотивує тим, що на звороті заповіту від 17.10.2000р. на користь ОСОБА_4 номер бланку надрукований червоною фарбою, чого в інших нотаріальних бланках немає. Крім того, на такому бланку під впливом тепла не проявляється герб України. Також, при огляді матеріалів справи виявив відмінності у підписах ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяву представника позивача, заслухавши думку представника відповідача ЛРА ЛМР, яка покладається на розсуд суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви належить відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» вказано, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі № 2а в будикну № 129 на вул. Личаківській у м. Львові проживали ОСОБА_8, яка померла 11.03.2002р. та ОСОБА_6, яка померла 07.01.2008р. На підставі їхньої заяви від 09.12.1994р. (а.с.43) та відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 248 від 18.04.1995р. (а.с.9), ОСОБА_6 та ОСОБА_8А, видано свідоцтво про право власності на квартиру від 18.04.1995р. (а.с.10). Після смерті ОСОБА_8, 14.08.2003р. ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкове майно складається з Ѕ частки спірної квартири. Згідно заповіту від 17.10.2000р. (а.с.5 спадкової справи № 12, заведеної після смерті ОСОБА_6П.), ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належну їй квартиру № 2а в будинку 129 на вул. Личаківській у м. Львові заповіла ОСОБА_4, який 12.09.2008р. отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.22 спадкової справи № 12, заведеної після смерті ОСОБА_6П.). Згідно договору дарування від 24.09.2008р. (а.с.16), ОСОБА_4 подарував зазначену квартиру ОСОБА_5

Виходячи з і змісту заяви про призначення експертизи, представник позивача просить передати на дослідження в тому числі документи, складені в процесі прийняття спадщини, при тому що позивач, за обставинами справи, не є заінтересованою особою у цих спадкових правовідносинах, а є лише сусідкою мешканців квартири № 2а і як зазначено в первинній редакції позовної заяви, при приватизації квартири № 2а до неї незаконно було враховано площу кімнати, кухні, коридору, ванни, вбиральні, коридору, що створює перешкоди позивачу в приватизації квартири № 2.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З огляду на те, що позивач не є заінтересованою особою у спадкових правовідносинах, відсутні підстави для проведення експертизи нотаріального бланку АМВ № 917093, на якому виготовлений заповіт від 17.10.2000р., а також щодо встановлення справжності підписів від імені ОСОБА_6 на заповіті від 17.10.2000р., заяві ОСОБА_6 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2003р. та заяві ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 10.01.2008р., оскільки обставини справи не вказують на необхідність проведення експертного дослідження таких документів.

Те саме стосується підстав для проведення експертизи справжності підпису на договорі дарування від 24.09.2008р., оскільки позивач, як і в попередньому випадку, не є заінтересованою особою у таких правовідносинах.

Що ж стосується питання призначення експертизи справжності підпису ОСОБА_6 на заяві про приватизацію від 09.12.1994р., суд надає йому оцінку та звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Обов’язок доказування і подання доказів визначено у ст. 81 ЦПК України, а порядок подання доказів – у ст. 83 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 2, 7 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів.

Разом з тим, ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну підстав позову позивач не ставив під сумнів справжність підпису ОСОБА_6 на заяві про приватизацію від 09.12.1994р., не говорячи вже про те, що заява про призначення експертизи подана по спливу майже шести місяців з моменту зміни підстав позову.

Вказане свідчить про те, що необхідність проведення експертного дослідження справжності підпису ОСОБА_6 на заяві про приватизацію від 09.12.1994р. з обставин справи не випливає, і тому, в цій частині клопотання представника позивача також належить залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 102, 103, 260 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової ідентифікаційної технічної експертизи документів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання незаконними розпоряджень, реєстрації права власності, визнання недійсними свідоцтв, заповіту.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 28.01.2019 року.

Суддя: Леньо С. І.