Ухвала суду № 79456542, 28.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

справа № 520/21430/18

провадження № 2/520/2245/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись із позовною заявою заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Одеської міської ради до ОСОБА_1 «про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов’язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси»,

В С Т А Н О В И В :

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справі присвоєно єдиний унікальний номер 520/21430/18; головуючим суддею визначено суддю Літвінову І.А.

Позов, з яким звернувся заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської міської ради виник з правовідносин стосовно забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 14, що територіально відноситься до Київського району міста Одеси.

За правилами виключної підсудності, встановленими частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідачем у позовній заяві вказана ОСОБА_2, як фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, судом був сформований запит до територіального органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у цивільній справі № 520/21430/18 ОСОБА_2.

Отриманою на запит суду довідкою Відділу адресної довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5-А, кв. 309.

У відповідності до ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позові чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, у позовній заяві заступником прокурора зазначено, що звернення прокурором до суду з позовом спрямовано на захист інтересів держави оскільки встановлено факт неправомірної бездіяльність відповідача ОСОБА_2 щодо її обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до органів місцевого самоврядування із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Одеська міська рада позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Проте, з вказаними доводами погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року по справі № 922/901/17 викладено наступну правову позицію з приводу підстав для представництва прокурора.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3) ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

В цивільній справі № 520/21430/18 заступник керівника прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської міської ради, однак не надав суду доказів, що вона чи посадові особи не здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються судом, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Таким чином, прокурором при зверненні до суду з вказаним позовом не виконано вимоги ч. 4 ст. 56 ЦПК України.

У відповідності до ч. 4 статті 56 ЦПК України, невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Згідно до ч.4 ст. 185 ЦК України, у разі відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на вимоги статей 56 та 185 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення даної позовної заяви прокуророві.

При цьому суд звертає увагу, що до позовної заяви не додані докази того, що відповідач взагалі знав про покладений на нього обов’язок, та оспорив, не визнав чи порушив право Одеської міської ради своїми діями чи бездіяльністю. Докази досудового врегулювання спору та відмови відповідача виконати вимоги у добровільному порядку відсутні. Це в свою чергу нівелює поняття спору, який належить вирішувати в суді та може призвести до безпідставного покладення на відповідача тягаря по сплаті судових витрат, які в даному випадку будуть складатись із сплаченого позивачем судового збору у сумі 11715,98 грн. та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи в суді.

Керуючись ст. ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 (ЄДРПОУ - відсутній; місцезнаходження: м. Одеса, вул. Краснова, 10, п/і 65059) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691; місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1, п/і 65004) до ОСОБА_1 (дата народження – 09.09.1977 року; РНОКПП та номер і серія паспорту – в позовній заяві не містяться; адреса реєстрації: АДРЕСА_1; адреса з позовної заяви: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, 14) «про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов’язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси» - вважати не поданою і повернути особі, яка звернулась із позовною заявою до суду із всіма доданими до позовної заяви документами.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Роз’яснити особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання ухвали суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З текстом ухвали можна ознайомитись за веб-адресою: www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Літвінова І. А.