Окрема ухвала № 79456345, 27.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35686/18

Провадження №2/761/7568/2018

О К Р Е М А У Х В А Л А

іменем України

27 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Макаренко І.О.,

за участю секретаря с/з Триндюк А.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи Бурко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест «Київмісьбуд-2» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, малолітньої ОСОБА_7 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 05.11.2018 р. по справі відкрито провадження та третій особі - Службі у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, встановлено строк терміном в п'ятнадцять днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження та отримання відзиву від сторін у справі для подання пояснень щодо позову або відзиву, до яких застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою ст.178 ЦПК України.

У судове засідання 27.12.2018 р. з'явилася представник Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Бурко Ж.М., однак повідомила, що ухвалу від 05.11.2018 вони не отримували, відповідно пояснень щодо позову не підготували.

У той же час Бурко Ж.М. поводилася у судовому засіданні занадто зухвало та не професійно.

З матеріалів справи, а саме: з повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що ухвала суду від 05.11.2018 р. Службою у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації отримана 05.12.2018 р., що було в подальшому підтверджено Бурко Ж.М., тобто, поведінка Бурко Ж.М. у судовому засіданні була спрямована на введення суд в оману, що є неприпустимим та ганебним для працівника органу, який діє від імені держави, а невиконання покладених на неї обов'язків, може привести до порушення прав дитини, які суворо захищені як на рівні національного, так і міжнародного законодавства.

Так, у статті 2 Конвенції Організація Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Гади Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дичини» передбачено, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.

Статтею 3 Конвенції Організація Об'єднаних Націй передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від тою, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціальною забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, а держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

У частині 2 статті 1 Європейської конвекції про здійснення прав дітей, яка була ухвалена у Страсбурзі 8 вересня 1995 року, яку ратифіковано Україною відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей»N 69-У від 03.08.2006 року, передбачено, що предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Разом із тим, Службою у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в порушення вимог ст. 19 СК України, не надано до суду свого письмового висновоку щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, які мають значення для всебічного та правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Ненадання відповідного висновку щодо справи, призводить до затягування розгляду справи та обмеження громадян у забезпеченні їхнього права на доступ до правосуддя, що може тягнути за собою порушення Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, зобов'язання Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації провести ретельну перевірку викладених в ухвалі фактів, притягнути до відповідальності винних осіб, надати до суду відповідний висновок по справі та повідомити суд про вжиті заходи у встановлений законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст. 262 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Зобов'язати Службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації провести ретельну перевірку викладених в ухвалі фактів, притягнути до відповідальності винних осіб та повідомити суд про вжиті заходи у місячний строк.

Зобов'язати Службу у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надати свої висновки та пояснення по справі десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: