Рішення № 79455238, 16.01.2019, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/955/18

Провадження № 2/674/43/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

номер справи :674/955/18

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову : ОСОБА_4 про тлумачення заповіту та визнання права власності на частину житлового будинку та господарських споруд в порядку спадкування ( ціна позову 55631 грн.),

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2018 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з уточненими під час підготовчого засідання позовними вимогами до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову : ОСОБА_4 про тлумачення заповіту та визнання права власності на частину житлового будинку та господарських споруд в порядку спадкування ( ціна позову 55631 грн.) посилаючись на те, що 01.06.2015 року померла її мати ОСОБА_5 та відкрилась спадщина на належне їй майно.

За життя, а саме 13.02.2015 року, мати залишила заповіт, посвідчений секретарем Миньковецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області (нині - Дунаєвецька міська рада), згідно якого мати на випадок своєї смерті, зробила таке розпорядження - 1/3 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями в с. Городиська, вул. Пушкінська, 2 Дунаєвецького району Хмельницької області та земельну ділянку, площею 1,16 га - Державний акт на право власності серія ХМ № 071327, виданий 11.08.2003 року Миньковецькою сільською радою заповіла позивачці – ОСОБА_1 , а земельну ділянку, площею 1.23га, Державний акт на право власності серія ХМ № 071335, виданий 11.08.2003 року Миньковецькою сільскою радою – заповіла сестрі позивачці - ОСОБА_3.

Позивачка з сестрою в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті матері та отримали свідоцтва про право на спадщину на належні кожній з них,згідно заповіту, земельні ділянки.

На теперішній час позивачка бажає оформити свої спадкові права на будинок та отримати свідоцтво про право на спадщину на нього, з приводу чого звернулась до державного нотаріуса Дунаєвецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6

Але нотаріус, ознайомившись з наданими документами, 16.03.2018 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину домоволодіння, що знаходиться в с. Городиська, вулиця Пушкінська, буд. 2 у зв’язку з тим, що право власності на вищевказане майно не зареєстроване у встановленому законом порядку та в зв’язку з невідповідністю частки спадкового майна частці, вказаної в заповіті та видала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Будинок № 2 по вул. Пушкінська в с. Городиська Дунаєвецького району Хмельницької області (нині Дунаєвецька міська рада) належав по Ѕ частині ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Ці частини будинку ізольовані одна від одної, мають самостійні виходи.

Після смерті, 23.03.1995 року, ОСОБА_8 належну їй Ѕ частину будинку успадкували мати позивачки - ОСОБА_5 та її брати ОСОБА_9 (Жорж) Васильович та ОСОБА_10. Оскільки у них виник спір відносно поділу спадкового майна, то мати звернулась в Дунаєвецький районний суд з позовом до братів про розподіл спадкового майна.

Рішенням Дунаєвецького районного суду від 30.07.1996 року проведено розподіл спадкового майна наступним чином : матері ОСОБА_5 виділено частину домоволодіння - 55 відсотків, що складається з частини хати – кімнати, розміром 16.095кв.м. з наявним ходом і верандою 5.52. кв.м.; ОСОБА_9 виділено кімнату 10.65.кв.м , веранду 7.8 кв.м з наявним ходом, що складає 45 відсотків домоволодіння. Надвірні будівлі розділити між сторонами - матері ОСОБА_5 - виділити літню кухню, погріб, сарай; ОСОБА_9 – гараж , курник, баню.

Рішення суду набрало законної сили, але в КП «Інвентарбюро» це рішення зареєстровано не було та реєстрація права власності здійснена не була. Крім того, в описовій частині рішення вказано на те, що спадковим майном є Ѕ частина домоволодіння, тому дійсно матері згідно рішення суду належало 55 /100 частин від Ѕ частини домоволодіння.

Після смерті 28.09.2002 року іншої співвласниці Ѕ частини будинку ОСОБА_7 її Ѕ частину будинку успадкували ОСОБА_11 - 1/6 частину всього будинку та ОСОБА_4 - 1/3 частину всього будинку, які вказані в якості третіх осіб у справі, копії свідоцтв про право на спадщину додаються. 18.04.2015 року ОСОБА_11 помер, а його 1/6 частину будинку успадкувала ОСОБА_4

Таким чином, матері належало в будинку 55/100 частин від Ѕ частини всього будинку, яка і є спадковою згідно з заповітом матері.

Інший співвласник 45/100 частини будинку ОСОБА_9 (Жорж) Васильович помер 07.03.2002 року, спадщину після його смерті прийняла його дружина ОСОБА_12, яка померла 30.05.2016 року. Спадщину після її смерті ніхто не приймав та не оформляв.

Згідно заповіту, який залишила ОСОБА_5 та який посвідчувався секретарем Миньковецької сільської ради, остання заповіла позивачці 1/3 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями в с.Городиська, вул. Пушкінська,2 , але фактично матері у будинку належить 55/100 від Ѕ частини будинку, що буде становити 11/40 частин всього будинку. Позивачка вважає, що мати заповіла їй всю належну їй частину будинку, але в силу того, що мати не знала точної частини, яка їй належить у будинку, заповіт складала секретар сільської ради, то була допушена помилка.

А тому позивачка звернулася до суду та просить тлумачити, складений 13 лютого 2015 року заповіт з боку ОСОБА_5, який посвідчений секретарем Миньковецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, що зареєстрований в реєстрі за №7 наступним чином, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася в с.Городиська Дунаєвецького району Хмельницької області та проживаюча в ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: частину домоволодіння -55 відсотків, що складається з частини хати: кімнати розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, заповідає ОСОБА_1, а також визнати за нею право власності на частину житлового будинку : кімнату розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою розміром 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю, що знаходиться в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, як за спадкоємицею за заповітом, що належали померлій 01 червня 2015 року ОСОБА_5.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримала, просили її задовольнити ,пославшись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач: представник Дунаєвецької міської ради Хмельницької області в судове засідання не з’явився, однак надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_13 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Третя особа :ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та свідка, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або двох сторін правочину суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно з ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Загальним правилом тлумачення заповітів є тлумачення його самими спадкоємцями, а лише за наявності між ними спору - судом. Тлумачення заповіту має на меті усунення незрозумілостей у буквальному змісті заповіту, при цьому повинна забезпечуватись найбільш повна реалізація не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання. При тлумаченні заповіту аналізується як буквальне значення слів і понять, так і мета заповіту, сутність кожного із положень, викладених у заповіті, ураховуються інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що 30.02.2015 р. секретарем Миньковецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області ОСОБА_14 за №7 посвідчено заповіт, складений ОСОБА_5. Із змісту даного заповіту вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: 1/3 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями в с. Городиська, вул. Пушкінська, 2 Дунаєвецького району Хмельницької області та земельну ділянку, площею 1.16 га - Державний акт на право власності серія ХМ № 071327, виданий 11.08.2003 року Миньковецькою сільською радою заповіла позивачці – ОСОБА_1 , а земельну ділянку, площею 1,23га, Державний акт на право власності серія ХМ № 071335, виданий 11.08.2003 року Миньковецькою сільскою радою – заповіла - ОСОБА_3 (а.с.14).

Статтями 1233, ч.1 ст.1235, 1254 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Свідоцтвом про смерть серії І-БВ №257720 підтверджується, що ОСОБА_5 померла 01 червня 2015 року (а.с.13).

Із копії спадкової справи №66-2015, заведеної 07 жовтня 2015 року після смерті 01 червня 2015 року ОСОБА_5, вбачається, що спадкоємицею померлої за заповітом є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину.

Позивачка, як спадкоємець за заповітом майна ОСОБА_5, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою державного нотаріуса Дунаєвецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 16 березня 2018 року позивачці відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину домоволодіння, що знаходиться в с. Городиська, вулиця Пушкінська, буд. 2 у зв’язку з тим, що право власності на вищевказане майно не зареєстроване у встановленому законом порядку та в зв’язку з невідповідністю частки спадкового майна частці, вказаної в заповіті та видала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії (а.с. 19).

Спадковим майном після смерті ОСОБА_5 являється Ѕ частина житлового будинку та господарських будівель, які розташовані с. Городиська, вулиця Пушкінська, буд. 2 Дунаєвецького району Хмельницької області.

У відповідності до рішення Дунаєвецького районного суду від 30.07.1996 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_5 виділено частину домоволодіння - 55 відсотків, що складається з частини хати – кімнати, розміром 16.095кв.м. з наявним ходом і верандою 5.52. кв.м.; ОСОБА_9 виділено кімнату 10.65.кв.м , веранду 7.8 кв.м з наявним ходом, що складає 45 відсотків домоволодіння. Надвірні будівлі розділити між сторонами - матері ОСОБА_5 - виділити літню кухню, погріб, сарай; ОСОБА_9 – гараж , курник, баню (а.с.15-18).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зазначеної норми чинного ЦПК України не підлягають доказуванню встановлені вище факти.

Після смерті 28.09.2002 року іншої співвласниці Ѕ частини будинку ОСОБА_7 її Ѕ частину будинку успадкували ОСОБА_11 - 1/6 частину всього будинку та ОСОБА_4 - 1/3 частину всього будинку. 18.04.2015 року ОСОБА_11 помер, а його 1/6 частину будинку успадкувала ОСОБА_4 (а.с.28-35).

Оскільки заповіт містить суперечливі положення, зокрема є розбіжності у заповіті та правостановлюючих документах на нерухоме спадкове майно, тому заповіт слід розтлумачити.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Свідок ОСОБА_14І в судовому засіданні пояснила, що нею як секретарем Миньковецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області 13 лютого 2015 року посвідчено заповіт складений ОСОБА_5. В будинку проживало три господаря ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_11. ОСОБА_5 заповідала свою частину житлового будинку, яка їй належала, позивачці. В процентному співвідношенні, частини власності будинку на той час заповідач не знала. При складанні заповіту ОСОБА_5 хотіла заповісти частину будинку з погоподарськими будівлями, яка їй належала позивачці, а не 1/3 частини, як написано в заповіті.

Беручи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_5 на день складання заповіту і на день відкриття спадщини була власником 55/100 житлового будинку в с.Городиська, вулиця Пушкінська, буд. 2 Дунаєвецького району Хмельницької області, а тому слід розтлумачити заповіт та встановити, що волею ОСОБА_5 було заповісти частину домоволодіння -55 відсотків, що складається з частини хати: кімнати розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Щодо позовних вимог про права власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку : кімнату розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою розміром 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю, що знаходиться в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, як за спадкоємицею за заповітом, що належали померлій 01 червня 2015 року ОСОБА_5, то суд зазначає наступне.

Виникнення права власності у спадкодавця ОСОБА_5 регулювалось Законом України «Про власність», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5.

У відповідності до довідки КП Дунаєвецької районної ради «Інвентарбюро» від 26 лютого 2018 року в селі Городиська вул.Пушкінська,2, Дунаєвецького району Хмельницької області за ОСОБА_5, 55/100 частини та за ОСОБА_9, 45/100 частини домоволодіння, відповідно до рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30.07.1996 року, справа №2-114/1996 не зареєстровано (а.с.26).

У відповідності до зведеного акту вартості господарських будівель та споруд в с.Городиська вул.Пушкінська,2, Дунаєвецького району Хмельницької області, вартість 55/100 частини будинку та господарських будівель становить 44467 грн. (а.с.25).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права.

Згідно ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло в момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.ст. 100 та 101 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, які діяли на той момент, не передбачалося та не пов’язували набуття права власності на будинок з реєстрацією його в органах БТІ чи інших установах.

Також, згідно до вимог «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Мінюсті України 18 лютого 2002 року за № 157/16445, з наступними змінами, а також листа Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року № 19-32/319 у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності якого не була проведена, і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Судом встановлено, померла 01 червня 2015 року ОСОБА_5 постійно проживала та була зареєстрована в житловому будинку в с.Городиська вул.Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, рахувалася власницею 55/100 частини домоволодіння та господарських будівель.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини викладені нею у позовній заяві, а отже вона, як спадкоємець 55/100 частини будинку за заповітом, має право на майно померлої ОСОБА_5, оформити свої спадкові права в установленому законом порядку через нотаріальну контору позивачка позбавлена можливості, а тому за таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: ОСОБА_4 про тлумачення заповіту та визнання права власності на частину житлового будинку та господарських споруд в порядку спадкування (ціна позову 55631 грн.) задовольнити.

Тлумачити, складений 13 лютого 2015 року заповіт з боку ОСОБА_5, який посвідчений секретарем Миньковецької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, що зареєстрований в реєстрі за №7 наступним чином, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася в с.Городиська Дунаєвецького району Хмельницької області та проживаюча в ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: частину домоволодіння -55 відсотків, що складається з частини хати: кімнати розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, заповідає ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на частину житлового будинку : кімнату розміром 16,095 кв.м з наявним ходом і верандою розміром 5,52 кв.м та господарських будівель і споруд – літньої кухні, погріба, сараю, що знаходиться в с.Городиська вулиця Пушкінська,2 Дунаєвецького району Хмельницької області, як за спадкоємицею за заповітом, що належали померлій 01 червня 2015 року ОСОБА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідачі:

-Дунаєвецька міська рада Дунаєвецького району Хмельницької області (місцезнаходження м.Дунаївці вул.Шевченка,50 ,код ЄДРПОУ 04060714. ).

-ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2;.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову : ОСОБА_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6.

Дата складання повного судового рішення 25 січня 2019 р.

Головуюча:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук