Постанова № 79454151, 25.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8453/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року місто Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої головним бухгалтером ПП «Лара», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ПП «Лара», що знаходиться за фактичною адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 26/8, порушила вимоги п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198, 200.1, 200.2, 200 Податкового кодексу України, а саме ПП «Лара» занижено вартість ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України всього в сумі 1 073887 гривень, у т.ч. за листопад 2016 року - 22 4016 гривень, за грудень 2016 року - 156 372 гривні, січень - березень 2017 року - 228 177 гривень.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні факт вчинення правопорушення заперечив. Вказав, що перевірка проведена упереджено, без врахування наданих під час перевірки документів та доказів. При складанні акту перевіряючим неповно з'ясувано обставини взаємовідносин ПП «ЛАРА» з ТзОВ «Грінбокс Студіо», ТзОВ «Вартес», ТзОВ «Калісто Інтел», ТзОВ «Фіолент Групп», ТзОВ «Буд Корпорейшн», ТзОВ «Джорджія Консалт» та ПП «Техніка тепла і води», не перевірено фактичне виконання укладених договорів, які носять реальний характер, що повністю підтверджено наданими первинними документами, які повністю відповідають вимогам законодавства. Також, вказав, що ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2018 року №0019411401, винесеного ГУ ДФС у Львівській області на підставі складеного Акту від 01.11.2018 року №2632/13-01-14-01/22332240.

Частиною 1 ст.163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин позивача з контрагентами), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях громадянки ОСОБА_2 складу вищенаведеного адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, з огляду на наступне.

Так, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стало податкове повідомлення-рішення від 19.11.2018 року №0019411401, винесене ГУ ДФС у Львівській області на підставі складеного акту від 01.11.2018 року №2632/13-01-14-01/22332240.

Як встановлено в ході розгляду справи, 05.12.2018 року ПП «Лара» оскаржило до Львівського окружного адміністративного суду податкове повідомлення-рішення від 19.11.2018 року №0019411401, винесене ГУ ДФС у Львівській області на підставі складеного Акту від 01.11.2018 року №2632/13-01-14-01/22332240. Відомості про результати розгляду адміністративного позову ПП «Лара» відсутні. На момент розгляду протоколу адміністративний позов не розглянутий.

Інших доказів, окрім акту від 01.11.2018 року, на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення матеріали справи не містять.

Разом з тим, сам по собі акт від 01.11.2018 року не спростовує посилання представника особи, яка притягається до відповідальності на наступні обставини, доводи і мотиви щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу вищенаведеного правопорушення та неврахування при складанні акту її доводів щодо наступного.

Дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними (Принцип презумпції добросовісності рішень платників податків).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, особи, яка притягається до відповідальності вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, згідно пояснень представника для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За переконанням суду вищенаведені твердження ставлять під сумнів правомірність відомостей відображених в акті і можуть бути спростовані у визначений законом спосіб, тобто податковим повідомленням-рішенням, яке на даний момент оскаржено в суді.

Отже наведені обставини свідчать про те, що наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина громадянина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП в ході розгляду справи не доведена.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення не надано, вважаю, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а відтак слід звільнити останню від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст.163-1, 247, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_2 звільнити від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження в справі щодо неї - закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.В. Стрельбицький