Рішення № 79454026, 21.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9790/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

представника позивача ОСОБА_1-О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Свої вимоги мотивує тим, що першим заступником начальника ГУ ДМС України у Львівській області Іваненко І.Р. за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 10 грудня 2018 року складено постанову серії ПН МЛВ №073810 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. Порушення полягало у тому, що ОСОБА_2, як посадова особа товариства, не вжив заходів щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5, відповідно до клопотання від 30 серпня 2018 р.

З оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною у зв'язку з наступним. У постанові вказано, що ОСОБА_2, відповідно до клопотання приймаючої сторони щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні від 30 серпня 2018 р., взяв зобов'язання щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5. Однак вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки у даному клопотанні відсутні положення щодо взяття такого зобов'язання. Окрім того, позивач стверджує, що у нього не було повноважень діяти від імені ОСОБА_5 при реєстрації місця проживання останньої. Також звертає увагу суду не те, що він не є суб'єктом відповідальності за ст.204 КУпАП та у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП, оскільки дій визначених у диспозиції вказаної статті позивач не вчиняв.

Просить суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 січня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити. Суду пояснив, що відповідно до вимог законодавства позивач не зобов'язаний реєструвати місце проживання іноземця ОСОБА_5. Відповідно до клопотання приймаючої сторони щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні від 30 серпня 2018 р. позивач взяв на себе зобов'язання повідомити про виїзд або зміну місця проживання останньої. Зазначив, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП

Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області свого представника до суду не направило, хоча було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

26 липня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Елекс» (далі - ТзОВ «Елекс»), в якому ОСОБА_2 займає посаду директора, Львівським обласним центром зайнятості видано дозвіл серії АА №031300 (номер дозволу 4655) на застосування праці громадянки Ірландії ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, як працює у Товаристві на посаді менеджера (управителя) із допоміжної діяльності у сфері фінансів /а.с. 5/.

06 вересня 2018 року ОСОБА_5 була документована посвідкою на тимчасове проживання НОМЕР_1, дата закінчення строку дії посвідки 26 липня 2019 року /а.с. 6/. Цього ж дня ОСОБА_5 було повідомлено про обов'язок зареєструвати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, протягом тридцяти календарних днів з дати отримання посідки відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

У зв'язку з невиконанням вищевказаного обов'язку ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 500 грн. /а.с. 7-10/. ОСОБА_5 сплачено штраф у добровільному порядку.

10 грудня 2018 р. уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України, головним спеціалістом відділу міграційного контролю та адміністративного провадження Дудяком Володимиром Леонідовичем складено протокол серії ПР МЛВ №073810 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2. У протоколі вказано, що позивач, як директор ТзОВ «Елекс», не вжив заходів щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5, відповідно до клопотання від 30.08.2018 р. Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ст. 204 КУпАП /а.с. 11-12/.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, першим заступником начальника ГУ ДМС України у Львівській області Іваненко І.Р. прийнято постанову серії ПН МЛВ №073810 від 10 грудня 2018 року про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. /а.с. 15, 16/. У постанові вказано, що ОСОБА_2, відповідно до клопотання приймаючої сторони щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні, взяв на себе зобов'язання щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5, яка працює на посаді менеджера в ТзОВ «Елекс», однак такого не виконав, чим порушив ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» /а.с. 15, 16/.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання приймаючої сторони щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні іноземному громадянину від 30 серпня 2018 року, суд встановив, що ОСОБА_2, як директор ТзОВ «Елекс», взяв на себе зобов'язання письмово повідомити про виїзд іноземного громадянина або зміну ним місця проживання протягом 10 днів з дати виїзду чи переїзду; повідомити про звільнення іноземного громадянина із займаної посади протягом 10 днів з дня підписання відповідного наказу (прийняття відповідного рішення); вжити заходів щодо зняття іноземного громадянина з реєстрації місця проживання протягом 7 днів згідно Постанови КМУ № 251 від 28.03.2012 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983» /а.с. 14/.

Таким чином, у вказаному клопотання відсутні положення про взяття ОСОБА_2 зобов'язання щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5.

Крім того, згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» іноземець, який постійно або тимчасово проживає в Україні, зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації , реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що іноземець, який постійно або тимчасово проживає в Україні, зобов'язаний самостійно зареєструвати своє місце проживання або реєстрація місце проживання може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу не видавалась довіреність, яка б уповноважувала його на представництво інтересів громадянки Ірландії ОСОБА_5 в органах реєстрації.

Як видно з диспозиції ст.204 КУпАП, відповідальність настає за порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання.

В судовому засіданні встановлено, що дій визначених у диспозиції статті 204 КУпАП ОСОБА_2 не вчиняв, зобов'язання щодо реєстрації місця проживання громадянки Ірландії ОСОБА_5 на себе не брав, обов'язок останнього здійснювати такі дії відповідачем не доведено, оскільки такий законодавством покладено на ОСОБА_5.

Наведене свідчить про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, представник відповідача в судове засідання не з'явився та не представив суду жодних доказів на спростування доводів позивача, а відтак таким недовіряти чи ставити їх під сумнів у суду немає підстав.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.

Відтак, суд не бере до уваги дані зазначені у постанові, оскільки відповідачем не доведено обставин, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, обставини справи, суд вважає, що штраф створює надмірний тягар відповідальності позивача та не може слугувати засобом досягнення балансу інтересів особи, суспільства та держави.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність постанови Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 10 грудня 2018 року та необхідність її скасування та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 72-77, 289, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області серії ПР МЛВ № 073810 від 10 грудня 2018 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 204 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 204 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 21 січня 2019 року проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення складений 25 січня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.Д. Фролова