Вирок № 79453289, 28.01.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

№ 317/4382/18

№ 1-кп/317/198/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області

в складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Московкіної І.С.

прокурора Кудінцевої С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження № 12018080230001520 у відношенні: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоолександрівка, Запорізького району, Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1.06 вересня 2010 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.ч. 1, 3 ст. 185, 70, 75, 76 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням строком 2 роки;

2.21 лютого 2011 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з випробуванням строком 3 роки; 21 червня 2013 року направлений для виконання вироку в установу виконання покарань;

3.08 серпня 2013 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців; постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2014 року на підставі акту амністії скорочено строк відбування покарання та 20 жовтня 2015 року звільнений в зв'язку з відбуттям покарання,

що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2018 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 перебував біля домоволодіння АДРЕСА_3, де побачив металеві ворота, що належать потерпілій ОСОБА_2, внаслідок чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, ОСОБА_1, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав одну створу вказаних металевих воріт та покинув з ними місце скоєння злочину.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на суму 1000 гривень 00 копійок.

Крім того, 05 грудня 2018 року приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_1, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прийшов до домоволодіння АДРЕСА_3, яке належить потерпілій ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, ОСОБА_1, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав одну металеву хвіртку з огорожі вказаного домоволодіння, та покинув з нею місце скоєння злочину.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди на суму 600 гривень 00 копійок

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що на початку грудня (точної дати він не пам'ятає, але погоджується з датою, зазначеною в обвинувальному акті) 2018 року увечері коли вже стемніло він, проходячи по одній з вулиць с. Новоолександрівка, побачив біля одного з домоволодінь металеві ворота, які були прихилені до паркану і не змонтовані. Оскільки йому були необхідні гроші, він взяв ці ворота та відніс їх на пункт здачі металолому за 200 гривень.

Крім того, через день коли стемніло він повернувся до вказаного домоволодіння та викрав звідти металеву хвіртку, яка також не була змонтована і стояла поряд з огорожею. Хвіртку він також здав на пункт здачі металолому за 100 гривень.

У скоєному щиро розкаюється.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, сторона обвинувачення та сторона захисту не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження. Враховуючи викладене, судом прийняте рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прийнявши до уваги добровільні пояснення обвинуваченого, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середнього ступеню тяжкості, відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого з боку потерпілої, особу винного, який раніше судимий, за місцем мешкання характеризується незадовільно, немає постійного місця роботи, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд не вбачає.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить з того, що останній повністю визнав свою провину у скоєнні злочину, проявив щире каяття, та не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.

За таких обставин, враховуючи особу винного та для досягнення цілей, встановлених ст. 50 КК України, суд вважає доцільним призначити обвинуваченому ОСОБА_1покарання у вигляді обмеження волі. Крім того, враховуючи ступінь суспільної небезпеки ОСОБА_1, суд вважає можливим застосувати до нього положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, визначені статтею 76 КК України.

Витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні відсутні. Долю речових доказів суд вирішує в порядку, визначеному статтею 100 КПК України.

Підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох років) обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:

?періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: металеву секцію огорожі та металеву хвіртку, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - передати власнику: ОСОБА_2.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: В.В.Нікітін