Постанова № 79449195, 22.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/18346/18

№ 3/755/387/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В. розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, працюючого аналітиком комп'ютерного банку даних у ТОВ «Контролпей Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 103871, ОСОБА_1, 15 вересня 2018 року о 05 годині 26 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, у м. Києві, по дворовій території бул. Ігоря Шамо, біля будинку № 14, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на металевий паркан і дерево, що призвело до пошкодження автомобіля, незначних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 і порушення п. 2.3 б, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

У судове засідання ОСОБА_1 з'явився та пояснив, що правил дорожнього руху він не порушував, його вини у даній ДТП немає, а сама подія сталася з вини пасажира ОСОБА_3, яка будучи в автомобілі нанесла йому тілесні ушкодження, тому він відволікшись саме на такі дії здійснив наїзд на металевий паркан. Зазначив, що працівників поліції він не викликав, хто це зробив йому не відомо, однак, він звернувся у подальшому до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно нього, так як, відповідно до висновку експертного дослідження № 1367/ж йому було спричинено легкі тілесні ушкодження. Крім того, зазначив, що, на його думку, п. 2.3.б та п. 12.1 ПДР України він не порушував, оскільки їхав з безпечною швидкістю руху, уважно стежив за дорожньою обстановкою та реагував на її зміну.

У судовому засіданні фахівець у галузі права ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору про надання правових послуг, також суду пояснив, що на даний час дійсно вони звернули до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 125 КК України, так як ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження, однак, на даний час чи внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань їм не відомо.

Зокрема, фахівець у галузі права ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у ході судового засідання заявили клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення на останнього адміністративного стягнення, зазначивши, що наслідки закриття за ст. 38 КУпАП їм відомі.

Так, згідно зі п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Приписи статті 247 КУпАП є імперативними і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження і не вирішувати при цьому жодних інших питань.

Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).

Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Крім того, в узагальненому науково-консультативному висновку Вищого адміністративного Суду України зазначалось, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

У зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про закриття провадження, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.

Правопорушення, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, мало місце 15 вересня 2018 року і тому, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, необхідно на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити провадження у даній справі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 38, 124, п. 7 ст. 247, ст. ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: