Вирок № 79448044, 28.01.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5099/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року

м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Степаненка О.М.,

секретаря Чмих І.С.,

за участю прокурора Варенка Р.О., Остапенко Ю.А., Лук'яненка М.В.,

Павленко О.А., Кочерги О.В.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника Журби В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12016250000000020 від 01.02.2016 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, громадянки України, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово не працює, на момент вчинення злочину працюючої завідувачем сектору ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, раніше несудиму,

у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Черкаси, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, одружену, має на утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження, тимчасово не працює, на момент вчинення злочину працюючої головним спеціалістом сектору ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, раніше несудиму,

у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 368 КК України,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3, перебуваючи за наказом начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області ОСОБА_17. від 30.01.2014 № 10-к на посаді завідувача сектору ринкового нагляду вищевказаної інспекції, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами фізичних осіб-підприємців, на протязі січня-лютого 2016 року викликала у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 впевненість у вигідності передачі їй коштів з метою уникнення повної фактичної оплати штрафів, накладених стосовно цих підприємців постановами, винесеними керівником органу ринкового нагляду за результатами проведених у них перевірок, тобто шляхом обману, а саме приховуючи обставини того, що вона не має можливості виконати такі зобов'язання, спонукала їх до добровільних дій при наступних обставинах.

Реалізуючи свій корисливий злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 287, 12.02.2016 об 11 годині 36 хвилин отримала від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 3400 грн. за можливість уникнення повної фактичної оплати штрафу в сумі 4250 грн., накладеного на неї відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 №16 за підписом голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області ОСОБА_6, а також штрафу у сумі 2550 грн., накладеного на ОСОБА_7 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 17 голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області ОСОБА_6, при цьому немаючи можливості виконати такі зобов'язання.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_3 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману.

Крім того, ОСОБА_3, досягаючи мету заволодіння грошовими коштами фізичних осіб-підприємців шляхом обману, повторно, умисно 12.02.2016 об 11 годині 50 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 287, отримала від ОСОБА_11, який діяв від імені фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на підставі усної домовленості, грошові кошти в сумі 4000 грн. за можливість уникнення повної фактичної оплати штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на ОСОБА_8 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 9 голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області ОСОБА_6, при цьому немаючи можливості виконати такі зобов'язання.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_3 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

Також, ОСОБА_3, досягаючи мету заволодіння грошовими коштами фізичних осіб-підприємців шляхом обману, повторно, умисно 12.02.2016 о 12 годині 05 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 287, отримала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 4000 грн. за можливість уникнення повної фактичної оплати штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на ОСОБА_9 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 №10 головою комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області ОСОБА_6, при цьому немаючи можливості виконати такі зобов'язання. Водночас злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, так як була затримана працівниками правоохоронних органів.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_3 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

Позиція суду щодо зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення та мотиви, з яких суд відкидає докази.

Суд прийшов до висновку про необхідність вийти за межі висунутого обвинувачення та змінити кваліфікацію обвинувачення ОСОБА_3, що не суперечить правилам ч. 3 ст. 337 КПК України, так як такі висновки судом прийнято з метою досягнення справедливості під час ухвалення рішення, при цьому покращує становище останньої, зокрема може пом'якшити становище обвинуваченого при призначенні розміру та виду покарання, виходячи з наступного.

За диспозицією статті 368 КК України кримінальна відповідальність настає тоді, коли одержання неправомірної вигоди особою відбувається в обмін на вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Стосовно такого трактування цієї норми закону Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» роз'яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

За нормативними приписами щодо заборони на одержання незаконної винагороди, визначення яких міститься у статті 368 КК, службова особа не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв'язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Указане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає в тому разі, коли особа, яка дає хабар службовій особі, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв'язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості; ураховується також вагомість цієї посади у прийнятті хабародавцем, мета, яку переслідує останній, та його переконаність у тому, що цієї мети буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач (висновок Верховного Суду України №5-149кс16). Поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за статтею 368 КК не обмежується діями (бездіяльністю) в межах службової компетенції і включає в себе використання службовою особою можливостей, обумовлених займаною посадою (Постанова Верховного Суду у справі № 712/4212/15-к від 06.02.2018).

Водночас суд не встановив таких ознак, на які наголошували Верховні Суди.

Так, обсяг повноважень, якими ОСОБА_3 було наділено, як службову особу, визначалися відповідними нормативно-правовими актами, наказами, положеннями про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, посадовою інструкцією, тощо.

Як зазначено в посадовій інструкції як головного спеціаліста сектору ринкового нагляду, і на що наголошував прокурор доводивши можливості ОСОБА_3 позитивно вирішувати питання щодо несплати штрафів фізичними особами-підприємцями, зокрема «вживає заходи щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

З такими твердженнями прокурора погодитись не можна, так як термін «вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб…» передбачає насамперед дії, які пов'язані з перевірочними діями у сфері ринкового нагляду, та виключає можливості приймати рішення про накладення штрафу, яке приймає керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду відповідно до положень ч. 5 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Суд встановлює, що прокурором не доведено можливості (дії або бездіяльність) ОСОБА_3 впливати на процес виконання рішень прийнятих за результатами її перевірок, з огляду на наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, і цей факт не заперечується ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту, постанови про накладання штрафних санкцій стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, були вручені останнім, тобто про накладаня таких стягнень всім особам-підприємцям було відомо.

Як показала свідок ОСОБА_8 вона просила ОСОБА_3 допомоги щодо уникнення сплати штрафу, але вона їй відмовила. Ніяких грошей ОСОБА_3 не просила, натяків з цього приводу не було. За допомогою вирішення цього питання звернулась до ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_9 передачу грошей в сумі в 4000 грн. сприймала як сплата половини штрафу, для того щоб не платити повну суму.

Свідок ОСОБА_7 передаючи гроші ОСОБА_3 розуміла, що таким чином вирішує питання щодо позитивних результатів перевірки.

Зі слів свідка ОСОБА_11 гроші в сумі 4000 грн. необхідно передати для зменшення штрафу. Також він суду показав, що був у керівника інспекції ОСОБА_6, який підтвердив законність накладання штрафу.

Таким чином органом досудового розслідування не доведено в якій спосіб ОСОБА_3, проявляючи бездіяльність мала б вирішити питання «нестягнення штрафів до бюджету» враховуючи значущість займаної нею посади та її статусності. Цього не встановлено й з показань свідків.

За таких обставин об'єктивна сторона, яку описав в обвинуваченні прокурор, як то передача грошей була обумовлена «невжиттям заходів, визначених чинним законодавством, щодо фактичного стягнення штрафів до бюджету», накладених постановами відповідно на ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, стороною обвинувачення не доведений.

Крім того суд, оцінюючи показання ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, встановлює, що останні безпосередньо під час судового розгляду не змогли назвати мету, яку вони переслідували передаючи гроші ОСОБА_3, що зводить нанівець доведеність об'єктивної сторони ст. 368 КК України в розумінні висновків вищих судів у справах №5-149кс16 та №712/4212/15-к.

Суд не давав оцінку доводам захисника Журби В.В. щодо відсутності у ОСОБА_3 в період з 05.02 по 12.02.2016 статусу службової особи, яка займає відповідальне становище, що позбавляло її використовувати надане їй службове становище всупереч інтересам служби, виходячи з висновками суду про недоведеність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Крім того, стверджуючи про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих дій, захисник в суді вказував на те, що при виконанні вимог ст.290 КПК стороною обвинувачення не було надано для ознайомлення ухвали слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області про дозвіл на проведення негласних слідчих дій - аудіо, відео контроль особи, а саме ухвалу слідчого судді Єльцова В.О. №77т від 02.02.2016, №74т від 02.02.2016, слідчого судді Ятченка М.О. №76т від 02.02.2016, №78т від 02.02.2016 а отже, захист не мав можливості переконатися в законності джерел отримання цих доказів.

З цього приводу суд робить наступні висновки. Згідно зі ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом п.1 ч.2 ст.87 КПК, недопустимим є доказ, отриманий при проведенні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов'язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Таким чином суд визнає недопустимими доказами дані, отримані в ході проведення негласних слідчих розшукових дій аудіо- відео контролю особи в зв'язку з ненаданням стороною обвинувачення стороні захисту ухвал слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області, які надавали дозволи на проведення таких заходів.

Аналогічна позиція міститься у Постанові ОСОБА_13 Верховного Суду у справі №751/7557/15-к від 16.01.2019.

Щодо кваліфікації злочину, вчиненому ОСОБА_3, який за висновками суд є доведеним, суд констатує наступне.

Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Таким чином два епізоди, за якими ОСОБА_7 та ОСОБА_11 передали гроші ОСОБА_3 суд кваліфікує як закінчений злочин.

В той же час, за епізодом передачі грошей ОСОБА_12 ОСОБА_3, остання протиправно заволоділа майном, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки відразу після передачі грошей обвинувачену було затримано на місці, що позбавило можливості розпорядитися зазначеними грошима.

Таким чином, нормативне визначення закінченого злочину в поєднанні з фактичними обставинами справи, дають підстави дійти висновку про те, що дії ОСОБА_3 щодо отримання грошей від ОСОБА_12 не утворюють закінченого шахрайства, а мають розцінюватись як закінчений замах на шахрайство.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винуватою себе не визнала та пояснила, що перевірки, які проводились у ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, проходили за згодами з Держспоживінспекції у Черкаській області на проведення позапланових перевірок. За результатами проведених перевірок були складені акти, в яких були зафіксовані порушення вимог Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а у ФОП ОСОБА_8 виявлені порушення Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». На підставі складених актів начальником інспекції ОСОБА_6 стосовно всіх підприємців були винесені Постанови про накладання штрафних санкцій, які вручені відповідно ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 При розмовах з усіма підприємцями вона наголошувала про обов'язковість оплати штрафів, так як така оплата контролююється. Підтвердила отримання нею від ОСОБА_9 в її службовому кабінеті в грошей в сумі 4000 грн., від ОСОБА_7 - 3400 грн., та від ОСОБА_11 4000 грн., та повідомила, що це була половина суми штрафів, яку вона самостійно мала б оплатити в банківських установах для часткового закриття перевірки з долученням квитанції про сплату.

Суд не приймає до уваги показання ОСОБА_3 з приводу отримання грошей як частина штрафів, які вона самостійно мала б сплатити замість приватних підприємців, так як вони не узгоджуються з іншими доказами, а саме показаннями ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а метою таких показань, на думку суду, є засобом уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим її винуватість доводиться наступними доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка підтвердила передачу грошей в сумі в 4000 грн., а цей факт сприймала як оплату половини штрафу, для того щоб не платити повну суму.

Свідок ОСОБА_7 також суду підтвердила факт передачі нею грошей ОСОБА_3 в сумі 3400 грн. Однак передачу цих грошей вона не сприймала як оплату половини призначеного штрафу.

Зі слів свідка ОСОБА_11 гроші в сумі 4000 грн. він передав в інтересах ОСОБА_8 з метою уникнення оплати повної суми штрафу.

Не зважаючи, що сама ОСОБА_3 не заперечувала факт отримання від ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 грошових коштів, такий факт також доводиться:

Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 4000 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_11 (т.3 а.с. 53-64).

Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 4000 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_9 (т.3 а.с. 65-71).

Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 3400 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_7 (т.3 а.с. 72-79).

Вказані докази є належними та допустимими. Вони виконані відповідно до правил, визначених ч. ч. 4, 6 ст. 246 КПК України, тобто за рішенням прокурора у формі постанови (ст. 251 КПК) та за його дорученням (т.6 а.с. 170-172, 175-177, 180-181).

Відомостями протоколу огляду місця події від 12.02.2016 та відеофіксації цієї слідчої дії. В результаті ОМП у ОСОБА_3 були виявлені і вилучені грошові кошти, які вона отримала від ОСОБА_7, ОСОБА_9, та ОСОБА_11 (т.3 а.с. 80-85).

За висновками експерта №2/272 від 07.04.2016 на грошах, які були вилучені у ОСОБА_3 під час огляду місяця події 12.02.2016 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, яка надана на експертизу в якості порівняльного зразка (т. 5 а.с. 59-69).

Доводи захисника Журби В.В. про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд приміщення службового кабінету, є неспроможними. Ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину. Такі висновки суду ґрунтується на позиції ВС/ККС від 01.02.2018 № 51-230 км 18. Суд оцінюючи протокол ОМП, встановлює факт виявлення та вилучення у ОСОБА_3 грошових коштів, а її показання, які вона давала при проведенні цієї процесуальної дії під час ухвалення вироку до уваги не брався.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про незаконне проведення освідування та особистого обшуку під час затримання ОСОБА_3 особою чоловічої статі, так як суд отримані відомості в результаті таких процесуальних дій не оцінив як докази винуватості останньої.

Мотиви призначення покарання.

За ступеню тяжкості злочини, вчинений ОСОБА_3 є злочинами невеликої та середньої тяжкості.

Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання та обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховував її особу, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, корисливий характер вчиненого злочину, його повторність, ступінь його тяжкості та наслідки, а тому суд вбачає необхідність засудження обвинуваченої за сукупністю злочинів до покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_3 на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, дані щодо стану здоров'я, її спосіб життя, суд встановлює готовність ОСОБА_3 до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому суд вбачає можливість її виправлення без відбування покарання, та вважає за доцільне звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Запобіжний захід ОСОБА_3 обраний 13.02.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси у вигляді домашнього арешту. Водночас за відсутністю клопотань від прокурора про його продовження, таких запобіжний захід у обвинуваченої ОСОБА_3 на момент проголошення вироку відсутній.

Рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, а тому копії документів, які визнані речовими доказами за постановою від 10.05.2016 (т. 5 а.с. 47-48) необхідно залишити в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України із обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта на загальну суму 1850,86 грн. (т. 5 а.с. 58, т. 6 а.с. 114).

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4 і визнане судом недоведеним.

Органом досудового розсування також пред'явлено обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь - якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Так ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи на посаді головного спеціаліста сектору ринкового нагляду інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області відповідно до наказу начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області ОСОБА_6 від 30.01.2014 за №11-к, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, перебуваючи в злочинній змові із завідувачем сектору ринкового нагляду інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області ОСОБА_3, 12.02.2016 об 11 годині 50 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 287, отримала від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на сумі 4000 грн. за невжиття заходів, визначених чинним законодавством України, щодо фактичного стягнення до бюджету штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на ОСОБА_8 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 9.

Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, перебуваючи в злочинній змові з завідувачем сектору ринкового нагляду інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області ОСОБА_3, 12.02.2016 о 12 годині 05 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 287, отримала від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на сумі 4000 грн. за невжиття заходів щодо фактичного стягнення до бюджету штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на останню відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 10.

Мотиви суду.

Обвинувачена ОСОБА_4 вину не визнала, суду пояснила, що в розмовах між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 участі не приймала. Ніяких документів не підписувала.

На обґрунтування висунутого ОСОБА_14 обвинувачення прокурор посилався на наступні докази, сукупність яких є недостатніми для прийняття обвинувального вироку, зокрема:

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 (т.3. а.с. 28-30), але такий доказ суд відхиляє, так як інформація, яка зазначена в даному документів має бути підтверджена сукупністю інших доказів, які мають бути отримані у спосіб, визначений процесуальним законом;

- протокол огляду місця поді від 12.02.2016 також не може бути доказом винуватості ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 80-84), так як він проводився безпосередньо на робочому місці ОСОБА_3 При цьому гроші були вилучені у ОСОБА_3, інші документи вилучені також з робочого місця останньої. Сам факт присутності ОСОБА_4 при передаванні грошей ОСОБА_3 не доводить факт змови з останньою без надання інших доказів, які у їх взаємозв'язку переконають суд у можливості прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК);

- показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 не можуть бути взяті до уваги, так як вони допитані як свідки проведення відповідної слідчої дії - огляду місця події, а не обставин інкримінованого ОСОБА_4 злочину;

- висновки судово-хімічної експертизи №2/272 від 07.04.2016 (т.5 а.с. 59-69), а також судово-технічної експертизи №1/562 від 26.04.2016 (т. 6 а.с. 115-123) також не є доказом винуватості ОСОБА_4, так як ці висновки стосуються дослідження грошей, які були вилучені у ОСОБА_3.

При цьому в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 лише вказувала на те, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 була у неї на перевірці.

Свідок ОСОБА_9 також підтвердила присутність ОСОБА_4 на перевірці. При цьому розмова про необхідність оплати половину штрафу вела ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_7 в суді зазначила, що всі розмови вона вела з ОСОБА_3, а з ОСОБА_4 вона взагалі не розмовляла.

Лише свідок ОСОБА_11 в суді зазначив, що при розмові з ОСОБА_4, остання повідомила, що можна зменшити суму штрафу, при цьому зауважила, щоб про це ніхто не знав. Але при умові, що відомості, отримані під час проведення НСРД, судом визнані недопустимими доказами, показання свідка ОСОБА_11, про те, що нібито ОСОБА_4 разом із ОСОБА_3 обіцяли йому скасувати штраф накладений на ОСОБА_8, а також про те, що після розмови з ОСОБА_14 від дійшов до висновку про необхідність передачі грошей, для суду є недостатніми для висновків про достовірність таких показань, так як вони не підтверджуються іншими доказами.

Суд також зауважує, що спеціальний слідчий експеримент планувався і проводився виключно з ОСОБА_3, що підтверджують відомостями протоколів від 12.02.2016 (т.3 а.с. 53-64, а.с. 65-71, а.с. 72-79), а тому також не може бути доказом винуватості ОСОБА_4

Інших доказів причетності ОСОБА_4 до інкримінованого їй злочину, сторона обвинувачення не надала.

Суд при цьому керується висновком Верховного Суду, за яким будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вимушений констатувати про недоведеність наявності у діях ОСОБА_4 складу інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, та приходить до переконання, що її необхідно визнати невинуватою та виправдати.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 190 КК України і призначити їй покарання

за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком два роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речові докази у виді копій документів, які визнані речовими доказами за постановою від 10.05.2016 (т. 5 а.с. 47-48) залишити в кримінальному провадженні.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1850,86 грн.

Визнати невинуватою ОСОБА_4 у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати її у зв'язку з недоведеністю наявності в її діях складу вказаного злочину.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий: О. М. Степаненко