Ухвала суду № 79447908, 28.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 1-кп/712/237/19

Справа № 704/16/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

суддів - РОМАНЕНКО В.А., МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.,

при секретарі - ТІТОВА О.І.

з участю прокурора - ЛУГОВСЬКОГО І.С.

захисників - МИХАЙЛЕНКО І.А., ШАДРІНА О.С.

ПЕТРОЩУК К.В., ДОБРАНИЦІ В.М.,

потерпілої - ОСОБА_5

обвинувачених - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяви адвокатів ПЕТРОЩУК Катерини Володимирівни та ШАДРІНА Олександра Сергійовича в інтересах обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, заяву потерпілої ОСОБА_5, заяву прокурора відділу прокуратури Черкаської області ЛУГОВСЬКОГО Івана Сергійовича про відвід колегії суддів,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходяться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, та обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року відносно ОСОБА_10 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України, які на підставі ухвали суду від 22 вересня 2017 року об'єднані в одне провадження.

В підготовчому судовому засіданні від захисників обвинувачених, прокурора та потерпілої надійшли заяви про відвід колегії суддів.

В обґрунтування заяв про відвід захисники вказують, що на колегію суддів актівістами постійно здійснюється тиск та постійно порушується порядок повідомлення сторін кримінального провадження про дату та час розгляду справи в судовому засіданні, тому виникають обґрунтовані сумніви в неупередженості колегії суддів.

В обгрунтування заяви потерпілої про відвід вказано, що зазначена колегія суддів, на її думку, є упередженою та в неї виникають сумніви в її об'єктивності, а будь-яке рішення, яке буде винесено зазначеним складом суду, буде сприйнято як необ'єктивне і заангажоване.

Прокурор в обгрунтування своїх вимог про відвід колегії суддів, послався на те, що ухвалою даного складу колегії судів, обвинувальний акт було повернуто прокурору, але апеляційним судом дана ухвала була скасована, тобто в колегії суддів вже сформована думка щодо неможливості призначення судового розгляду на підставі наявних обвинувальних актів, тому відповідно до вимог ч.2 ст.76 КПК України, колегія суддів підлягають відводу.

В судовому засіданні прокурор свій відвід підтримав та просив його задовольнити, а з приводу підстав відводів інших учасників поклався на розсуд суду.

Потерпіла в судовому засіданні заявлений нею та прокурором відводи підтримала, а відвід заявлений адвокатами - частково.

Адвокати свої заяви про відвід підтримали, щодо відводу, заявленого прокурором та потерпілою, поклалися на розсуд суду.

Обвинувачені заяви адвокатів про відвід підтримали, а відвід заявлений прокурором та потерпілою не підтримали.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали заяв, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67). Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Суд вважає, що ті обставини, які викладені у заявах потерпілої та захисників про відвід, не свідчать про упередженість або зацікавленість суддів у розгляді цієї справи, і тому не є підставою для задоволення заяв про відвід.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяви адвокатів та потерпілої про відвід колегії суддів не підлягають до задоволення.

Щодо відводу колегії суддів заявленого прокурором, суд зазначає наступне.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 зі стадії підготовчого судового засідання обвинувальні акти у вказаному кримінальному провадженні повернуто прокурору для усунення протягом розумного строку недоліків.

На вказане рішення процесуальним прокурором внесено апеляційну скаргу.

Апеляційним судом Черкаської області 30.08.2018 скасовано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 та повернуто до Соснівського районного суду м. Черкаси для проведення судового розгляду з підготовчого судового засідання.

Після скерування апеляційним судом Черкаської області вказаного кримінального провадження до Соснівського районного суду м. Черкаси дану справу повторно розподілено на суддів: Пироженка С.М. (головуючий), Романенко В.А. та Марцішевську О.М.

Згідно з ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

При цьому, у вищезазначеній Ухвалі Апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2018 року, зокрема, зазначено, що при ухваленні рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції вдався до вирішення питань, які повинні вирішуватися під час розгляду кримінального провадження по суті, встановлення форми вини, мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень, оцінки доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи це, на думку прокурора, в колегії суддів вже сформована думка щодо неможливості призначення судового розгляду на підставі наявних обвинувальних актів.

Суд вважає, що зазначені обставини можуть призвести до подвійної оцінки одних і тих самих доказів, разом з тим суд зобов'язаний забезпечити виключення будь-якого сумніву у своїй об'єктивності та неупередженості з метою дотримання права учасників судового провадження на розгляд їхньої справи безстороннім судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі субєктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі обєктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000¬XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Отже, Бангалорськими принципами поведінки суддів передбачено необхідність врахування при вирішенні питання про відвід суддів думки стороннього спостерігача про наявність навіть потенційної упередженості суддів, які розглядають справу.

Враховуючи викладене, з урахуванням доводів прокурора у заяві про відвід суд вважає, що є достатні підстави вважати, що в стороннього спостерігача дійсно можуть виникнути сумніви в неупередженості суддів, в зв'язку з чим, враховуючи вимоги ст.ст. 75,76 КПК України, які підлягають застосуванню у системному зв'язку з загальними засадами кримінального судочинства про те, що правосуддя повинно здійснюватися судом, встановленим законом, за відсутності обґрунтованих сумнівів в неупередженості та безсторонності суду та з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає необхідним задовольнити заяву прокурора про відвід колегії суддів.

Керуючись ст.ст. 75-76, 80-81 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Потерпілій та захисникам в задоволенні відводу колегії судів відмовити.

Заявлений прокурором відвід колегії суддів задовольнити.

Кримінальне провадження відповідно до вимог ст.35 КПК України передати до канцелярії суду.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: