Ухвала суду № 79447015, 28.01.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28.01.2019

Справа № 642/448/17

4-с/642/2/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Проценко Л.Г.,

за участю секретарів Бондаренко В.П., Канаєвої К.М., Сухорукова І.М.,

представника заявника ОСОБА_1,

суб'єкта оскарження Лисакова Є.С.,

заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянув скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Лисакова Євгена Сергійовича, заінтересована особа: ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2017р. ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Лисакова Є.С., в якій після доповнень та уточнень просила 1) Визнати дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. протиправними та незаконними, що полягають у: відкритті виконавчого провадження ВП №53136169 всупереч норм ч.ч.1,4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 - VІІІ від 02 червня 2016р. та прийняття виконавчого документа, що не містить дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника ОСОБА_5; у проведенні виконавчих дій 16 січня 2017р. без належного повідомлення боржника ОСОБА_5, що здійснювались у його відсутність; у проведенні виконавчих дій 16 січня 2017р. після оголошення боржника ОСОБА_5 померлим; у проведенні виконавчих дій 16 січня 2017р. без залучення до участі у виконавчих діях експерта (фахівця) з проведення земельно-технічної експертизи; у особистому (своїми руками) проведенні 16 січня 2017р. виконавчих дій (спільно зі стягувачем ОСОБА_3) всупереч норм Закону України «Про виконавче провадження» №1404 - VІІІ від 02 червня 2016р. (зі змінами); 2) Скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. від 15.12.2016р. про відкриття виконавчого провадження ВП №53136169 - як протиправну та незаконну. 3) Скасувати постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. від 19.01.2017р. про закінчення виконавчого провадження ВП №53136169 на підставі п.9) ч.1 ст.39,ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 - VІІІ від 02 червня 2016р. (зі змінами) - як протиправну та незаконну. 4) Зобов'язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. закінчити виконавче провадження ВП №53136169 на підставі п.3) ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 - VІІІ від 02 червня 2016р. (зі змінами) - оголошення боржника, громадянина ОСОБА_5, померлим. 5) Зобов'язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С., що фізично особисто (своїми руками, спільно зі стягувачем ОСОБА_3 всупереч нормам Закону провів протиправні виконавчі дії), - повернути земельну ділянку домоволодіння за адресою житлового будинку АДРЕСА_1 у попередній стан, що існував до 16 січня 2017р. (моменту проведення виконавчих дій).

На обґрунтування скарги заявник вказав, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3-я особа Харківська міська рада, про виділ в натурі частки зі спільного майна та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено. ОСОБА_3 виділено відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.03.2014р. №10852 в житловому будинку АДРЕСА_1 приміщення кухні 2-2 площею 17,5 кв.м., житлової кімнати 2-3 площею 13,8 кв.м., надвірні будівлі сіни літ. «а» та літ. «а2», ганок літ. «а1» та літ. «а3», сарай літ. «Г», льох літ. «Д», вбиральню літ. «В», огорожі №1 та №4, хвіртку №3.Крім того, встановлений певний порядок користування земельною ділянкою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 р. ОСОБА_3 поновлено строк для пред'явлення примусового виконання виконавчого листа №642/8362/13-ц виданого тим же судом м. Харкова 29 листопада 2016р., який в подальшому було пред'явлено для примусового виконання.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. від 15.12.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №53136169, а у зв'язку з виконанням рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р. постановою того ж державного виконавця від 19.01.2017р. виконавче провадження закінчено.

Дії державного виконавця заявник вважав протиправними та незаконними, оскільки: 1) виданий Ленінським районним судом м. Харкова виконавчий лист №642/8362/13-ц було прийнято суб'єктом оскарження до виконання з порушенням норм ч.1,4 ст.4 Закону (виконавчий документ не містить дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника, оскільки боржник ОСОБА_5 не мав громадянства України); 2) в порушенням норм ч.1 ст.28 Закону державний виконавець не надсилав боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53136169 та не пересвідчився в її отриманні боржником; 3) в порушення норм ст.18 Закону клопотання правонаступника боржника, громадянки ОСОБА_4 про припинення виконавчих дій суб'єктом оскарження розглянуті та задоволені не були, а правонаступника боржника було примусово втягнуто до участі в проведенні виконавчих дій; 4) виконавчий лист №642/8362/13-ц було видано Ленінським районним судом м. Харкова 29 листопада 2016р. та виконавче провадження ВП №53136169 за даним виконавчим листом суб'єктом оскарження було відкрите 15 грудня 2016р. - вже після оголошення боржника ОСОБА_5 померлим та виконувалося без належного повідомлення боржника, у його відсутність.

Заявник ОСОБА_4 надала заяву про слухання справи у її відсутність.

Представник заявника ОСОБА_1 уточнену скаргу підтримав та зазначив, що ОСОБА_4, яка проживала за однією адресою зі спадкодавцем, у січні 2017р. звернулася до 2-ї ХДНК і отримала спадщину після ОСОБА_5 шляхом трансмісії. ОСОБА_5 був власником 35/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 1973р. ОСОБА_4 не є рідною дочкою ОСОБА_5, а після смерті матері прийняла спадщину, яка залишилася після вітчима, проживаючи з ними за однією адресою. Хоча на момент проведення виконавчих дій ОСОБА_4 не була стороною виконавчого провадження і правонаступником боржника ОСОБА_5, однак вона завжди мешкала за зазначеною адресою і рішення суду про визнання особи померлою набрало законної сили 08.10.2016р. Заявник у 2016р. тричі викликала поліцію, оскільки ОСОБА_3 самостійно зруйнував паркан. Державний виконавець, не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки не було повних даних про боржника. Боржник належним чином не був повідомлений про відкриття такого провадження і при виконанні виконавчих дій не було залучено відповідного експерта. Державним виконавцем було виконане рішення суду по трьом виконавчим листам, які не могли бути пред'явлені до виконання. Проводячи дії по виконавчому листу державний виконавець не знав про наявність судового рішення 1973р., але дізнавшись про смерть боржника повинен був закрити виконавче провадження. ОСОБА_4 не зверталася до суду про заміну боржника і звернулася зі скаргою в 10 денний строк, коли 16.01.2017р. побачила протиправні дії державного виконавця. На даний час рішення суду від 05.05.2014р. скасоване. Дії, яка провела зацікавлена особа після скасування рішення без участі державного виконавця не можуть свідчити про повернення земельної ділянки в попередній стан.

Старший державний виконавець ВДВС Лисаков Є.С. вважав, що скарга є безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки 15.12.2016р. було розглянуто заяву з одним виконавчим документом пред'явленим ОСОБА_3 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53136169, копії яких, відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено сторонам виконавчого провадження, про що є підтвердження. Будь яких інших виконавчих листів до ДВС не надходило. Він провів дії з виконання рішення суду, на підставі зазначеного виконавчого документу, який відповідав вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і яке підлягає обов'язковому виконанню на момент вчинення виконавчих дій. Про інші виконавчі листи по вказаному рішенню суду йому не відомо і в його провадженні не знаходилось. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі. 05.01.2017р. на підставі ст.63 Закону було здійснено вихід за адресою вказаною в виконавчому документі, де було встановлено, що домоволодіння зачинено, а рішення суду боржником не виконано, тому в дверях залишено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що до Ленінського ВДВС не надійшло будь яких заяв і клопотань сторін виконавчого провадження, боржником зі слів стягувача рішення суду не виконано, а невідомі люди, що мешкають по АДРЕСА_1 заважають користуватися земельною ділянкою, яка виділена на підставі рішення суду, 16.01.2017р. державним виконавцем було повторно здійснено вихід за вказаною адресою, де було встановлено порядок користування земельною ділянкою, згідно виконавчого листа від 29.11.2016р. (перенесення паркану на 2м.13см.) Стягувачем було надано відповідну експертизу, яка була цілком зрозуміла і залучення експерта при проведенні виконавчих дій не потребувала. Також він мав право виконувати рішення суду без участі боржника. Після виконання рішення суду 19.01.2017р. ним було винесено постанову про закриття виконавчого провадження. На час примусового виконання виконавчого листа за виконавчим провадженням ВП №53136169 заявник не була власником частини спірного домоволодіння, а також і стороною виконавчого провадження, яка може подавати таку скаргу, оскільки лише 20.01.2017р. ОСОБА_4 було подано заяву до 2-ї ХДНК про прийняття спадщини за законом. На даний час рішення суду від 05.05.2014р. скасоване і будь яких дій, він, як державний виконавець, в рамках вказаної цивільної справи, виконавчі дії щодо якої закінчено, не вправі.

Заінтересована особа ОСОБА_3 проти задоволення уточненої скарги заперечував. В письмових поясненнях зазначив, що після рішення суду від 05.05.2014р., яким було виділено частину приміщень та надвірних будівель та визначено порядок користування земельною ділянкою. Постановою державного виконавця 19.01.2017р. за його заявою та одним поданим виконавчим листом, закінчено виконавче провадження ВП №53136169 з примусового виконання виконавчого листа №642/8362/13-ц у зв'язку з виконанням рішення суду. Згідно акту державного виконавця від 17.01.2017р. було встановлено, зокрема, порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Відносини між попередніми власниками стосовно розподілу будинку йому невідомі, оскільки він придбав 65/100 частин будинку в грудні 2009р. у співвласника ОСОБА_6 Наявність варіантів розподілу житлового будинку між попередніми власниками не позбавляє наступного власника звернутися з позовом про виділ в натурі частки зі спільного майна і визначення порядку користування земельною ділянкою. Станом на час проведення виконавчих дій заявник не була власником частини спірного домоволодіння і стороною виконавчого провадження, оскільки лише після таких дій ОСОБА_4 було подано заяву до 2-ї ХДНК про прийняття спадщини за законом і 02.06.2017р. отримано відповідне свідоцтво. ОСОБА_7 разом з дружиною не зареєстрували своєчасно рішення народного суду Ленінського району м.Харкова від 10.04.1973р. в ХМБТІ, що також не зробила ОСОБА_4, як спадкоємиця, тобто ними була умисно прихована інформація про існування цих документів. Після винесення Харківським апеляційним судом постанови, якою було скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 05.05.2014р. і ухвалено нове рішення, він за власний кошт збудував новий паркан, який існував між попередніми співвласниками за рішенням суду та судово-технічної експертизи на період 1973р., тобто добровільно повернув земельну ділянку та паркан у попередній стан, що існував до 16 січня 2017р. Тому дії державного виконавця на момент вчинення виконавчих дій були законними, а скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника заявника, державного виконавця, дії якого оскаржуються, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи суд не знаходить підстав для задоволення скарги виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч.3 ст.12, ч.1,3 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ст. 76, ч.1,2,3 ст.77,79,80 ЦПК України:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Згідно ст.ст.447- 449 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до ст.450,451 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно ст.14, ч.1,2,5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» №1404 - VІІІ від 02 червня 2016р. (зі змінами) учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

За п.1 ч.1 ст.26, ч.1 ст.28 зазначеного Закону (в редакції від 30.11.2016р.1730VІІІ, тобто на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2016р.) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією, або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі зокрема: п.9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст.ст. 25, 46,47 ЦК України:

Цивільна правоздатність фізичної особи це здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження іприпиняється у момент її смерті.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Згідно ст.1220, ч.1 ст.222, ч.1 ст.1258 ЦК України:

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.1 ст.1297 ЦК України:

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернень учасників виконавчого провадження» в абз.1 п. 4, п.7 роз'яснено, що за змістом ст.98 ЦПК (1501-06), статей 18 і 121-2 ГПК (1798-12) учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі скаргою, заявою (поданням), бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи. За результатами розгляду скарги загальний суд постановляє рішення, а господарський - ухвалу, які мають відповідати вимогам відповідно статей 202, 203, 248-24 ЦПК (1502-06) та статей 86, 121-2 ГПК ( 1798-12 ). Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК ( 1502-06 ) та статей 86, 121-2 ГПК ( 1798-12 ).Виходячи зі змісту ст.248-24 ЦПК ( 1502-06 ) у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV ( 606-14 ) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст.35 Закону N606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч.3 ст.36 Закону N 606-XIV).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, 3-я особа Харківська міська рада, про виділ в натурі частки зі спільного майна та визначення порядку користування земельною ділянкою задоволено. ОСОБА_3 виділено відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 24.03.2014р. №10852 в житловому будинку АДРЕСА_1 приміщення кухні 2-2 площею 17,5 кв.м., житлової кімнати 2-3 площею 13,8 кв.м., надвірні будівлі сіни літ. «а» та літ. «а2», ганок літ. «а1» та літ. «а3», сарай літ. «Г», льох літ. «Д», вбиральню літ. «В», огорожі №1 та №4, хвіртку №3.Крім того, встановлений певний порядок користування земельною ділянкою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 р. ОСОБА_3 поновлено строк для пред'явлення примусового виконання виконавчого листа №642/8362/13-ц виданого тим же судом м. Харкова 29 листопада 2016р., який було пред'явлено для примусового виконання до Ленінського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. від 19 січня 2017р. виконавче провадження було закінчено.

На підставі заяви ОСОБА_8, ОСОБА_5 оголошений судом померлим, згідно рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2017 р.

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 була його дружина - ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_8 є її донька - заявник.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом 2-ї ХДНК Пилипенко О.В. за р.№2-137, спадкоємицею майна ОСОБА_5, а саме 35/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4. (т.1 а.с.15,16,161-163)

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018р. (справа №642/8362/13-ц, провадження №22ц/790/107/18) заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільного майна та визначення порядку користування земельною ділянкою залишений без задоволення.

Вказана постанова набула законної сили.

Вважаючи дії державного виконавця Ленінського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Х/О Лисакова Є.С. по примусовому виконанню рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р. протиправними та незаконними, ОСОБА_4 звернулася в суд зі скаргою в порядку , передбаченому ст.447 ЦПК України.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, ст.18 ЦПК України, ст.ст.1,2,3 Закону України «Про виконавче провадження» судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Посилання представника заявника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та виключення його з числа доказів не є предметом розгляду зазначеної скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця.

Враховуючи, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2018р. заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 травня 2014 р., дії державного виконавця з виконання якого оскаржуються в порядку ст.447 ЦПК України, скасоване і позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділ в натурі частки зі спільного майна та визначення порядку користування земельною ділянкою залишений без задоволення, беручи до уваги, що примусовому виконанню підлягають тільки рішення, що набули законної сили, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, оскільки примусове виконання скасованого рішення Законом не передбачено, а питання поновлення прав заявника у даному випадку вирішується в порядку передбаченому ст.444 ЦПК України, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011р. №13-рп/2011.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.18, 258, 259, 260, 268, 444, 447, 450, 451 ЦПК України, ст.ст.1, 2, 3, 14, 15, 26, 28, 39, 74 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ГТУЮ у Харківській області Лисакова Євгена Сергійовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали виконано 28 січня 2019р.

Суддя Л.Г. Проценко