Рішення № 79445071, 14.01.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/18357/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2019 року , Сватівський районний суд

Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

За участю секретаря судового засідання Концур А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення про стягнення коштів у цивільній справі №426/18357/18

встановив:

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просить суд стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення на користь ОСОБА_1 грошові кошти - суми страхових виплат в розмірі 12672,12 грн, які належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.04.2018.

Позов обґрунтувала тим, що 26.05.2017 помер батько позивача - ОСОБА_3. Під час життя, і зв’язку із бойовими діями на території м. Лутугине не виплачувались страхові виплати, на які він мав право, тому зазначені грошові кошти залишились недоотриманими. 17.07.2018 його представник ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності, яка посвідчена нотаріально державним нотаріусом Першої Сватівської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №436, звернувся до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення, для отримання грошових коштів на підставі свідоцтва про право на спадкування, виданого 04.04.2018, відповідно до якого спадщина складається з суми недоотриманих страхових виплат в сумі 12672, 12 грн. Однак, листом від 25.07.2018р. №03/1448 було відмовлено у здійсненні виплати, з повідомленням про те, що страхові виплати спадкоємцям не виплачуються. Вважає, що така позиція відповідача є помилковою через незнання законодавства виходячи з того, що норми національного законодавства вбачають, що страхові виплати є правом власності особи. Такий самий висновок зроблений Європейським судом з прав людини у справі «Пічкур проти України». Тому, на підставі свідоцтва про право на спадкування, ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування на грошові кошти, які належали його померлому батькові ОСОБА_3, але не були ним отримані під час життя. Дана ситуація виникла через те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, тому до нього працівники фонду висувають вимоги, які утруднюють отримання ним належних на праві власності грошових коштів. Через порушення законних прав та інтересів позивача, він вимушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач 10.09.2018 надав письмовий відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовано тим, що позивач звернувся за виплатою страхових коштів, нарахованих за минулий період, в зв’язку з чим виплачуватися вони повинні на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Таким чином, оскільки такий окремий порядок на даний час не прийнятий КМУ здійснити виплату страхових коштів на даний час не є можливий. (а.с.20-22)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу без її участі, на задоволені позову наполягає.

Уповноважений представник відповідача - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в судове засідання не з’явився, надав клопотання де просив розглянути справу за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнає у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву про стягнення коштів від 06.09.2018 №3797/06-1.(а.с.33)

У зв'язку з розглядом справи за відсутністю осіб, які беруть участь, судове засідання проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звуко записувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

На підставі викладеного суд, вважає, можливим розглянути справу за відсутності сторін по наявним матеріалам в справі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії 1- ЕД № 517943, 26 травня 2017 року помер батько позивача – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.14)

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом серії ННВ №528741 виданого 04 квітня 2018 року державним нотаріусом Першої Сватівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, спадкоємцем майна ОСОБА_3, який помер 26 травня 2017 року, є його син – ОСОБА_1, спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманих страхових виплат в сумі 12672, 12 грн., що знаходяться в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. (а.с.10)

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в отримані спадкової суми недоотриманих страхових виплат в сумі 12672, 12 грн. за померлого батька ОСОБА_3, оскільки відсутні суми, які належали спадкодавцю за життя, а отже суми, що можуть бути включені до складу спадщини відсутні. (а.с.11-12)

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що страхові виплати є правом власності особи. Такий самий висновок зроблений Європейським судом з прав людини у справі «Пічкур проти України».

Щодо посилання відповідача як на підставу обґрунтованості невиплати страхових виплат позивачу на Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 року № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, судом встановлено наступне.

Згідно п. 15 зазначеного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Як було встановлено судом, відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді щомісячних страхових виплат за червень – листопад 2014 року (включно) в розмірі 12672,12 грн, які належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 2018 року.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, посилаючись на відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України,

відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною.

Так, у ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і у ст. 41 Конституції України.

У порушення вище зазначених норм позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які він успадкував після смерті свого батька і які відповідач відмовляється йому сплачувати.

Таким чином відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту способом примусового виконання обов'язку в натурі, тобто стягнення її на користь позивача.

Заперечення відповідача не спростовують позову і не беруться до уваги виходячи з того, що порядок отримання сум страхових виплат, які були нараховані спадкодавцю за життя, але не виплачені, і входить до складу спадщини, регулюється нормами цивільного законодавства, а не адміністративного, внаслідок чого відсутні підстави для розгляду питання про закриття провадження. Крім того, керуючись нормами ЦПК України, суд застосовує до спірних правовідносин нормативно правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України щодо виплати грошових коштів - суми страхових виплат позивачу, не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права позивача.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне задовольнити їх в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти - суми страхових виплат в розмірі 12672,12 грн, які належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 2018 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 704,80 грн., понесені позивачем, що підтверджується квитанцією від 15.08.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 7, 10, 12, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти - суми страхових виплат в розмірі 12672,12 грн, які належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 2018 року.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Сватівського відділення на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 704, 80 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сватівського

районного суду ОСОБА_6