Ухвала суду № 79444141, 28.01.2019, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 433/1426/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Сватове

Колегія суддів Сватівського районного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

суддів – Скрипника С.М., Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Вєдєрникової Т.А.,

прокурора Боровкової Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Сватове кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,-

Встановила:

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурор вважала за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину; ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не змінилися та зменшились. Обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу на більш м’який, може впливати на свідків та переховуватись від суду. Вважає, що інший запобіжний захід щодо обвинуваченого буде не в змозі запобігти вказаним ризикам.

Потерпілі підтримали думку прокурора.

Захисник вважав, що підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні. Просив обрати обвинуваченому ОСОБА_1 більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, предбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років, що само по собі може стимулювати обвинуваченого до переховування від суду.

Слід врахувати те, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З огляду на підвищену суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчинених кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків; за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м’який, та відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 331 КПК України, –

Постановила:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 березня 2019 року включно.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:

_____ ______ _____

А.С. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Бабічева