Рішення № 79441557, 10.12.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1590/17

Рішення

Іменем України

"10" грудня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"( м.Київ, вул.Грушевського,1Д. код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості ,-

встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 20.08.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

Відповідач не надає своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2017 року має заборгованість 14063,56 грн., яка складається з наступного: 190,52 грн. заборгованість за кредитом; 9525,86 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3201,30 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 645,88 грн. - штраф (процентна складова).

Тому позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 14063,56 грн. та судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслав заяву в якій просить слухати справу у їх відсутність, позов підтримує повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив суду, що умови та правила надання банкувських послуг він не підписував. Влітку 2014 року у нього було викрадено дану картку, про що він звернувся до банку, однак повторної карки він не отримував, і за її отримання не розписувався і не фотографувався, кредит ним погашено, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити .

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 20.08.2010 року отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно позовної заяви заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2017 року становить: 14063,56 грн., яка складається з наступного: 190,52 грн. заборгованість за кредитом; 9525,86 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3201,30 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 645,88 грн. - штраф (процентна складова).

Із матеріалів справи суд вбачає, що в матеріалах справи міститься анкета-заява ОСОБА_1 від 20.08.2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

На зворотному боці анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім'я: карта «Універсальна», зарплатний пакет, карта Gold, послуга накопичення «Копилка», пенсійна картка, дебетова особова картка, ідентифікація з паспортом.

Однак жодного із варіантів ОСОБА_1 не обрано та поле бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою не заповнено.

Також відсутня спеціальна відмітка про отримання пам'ятки клієнта, яка містить тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, та ознайомлення з її змістом під підпис.

Згідно п. 1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Згідно п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник у разі невиконання зобов'язань за договором зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.

Дійсно, ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, чого останнім не заперечувалося у відзиві до позову.

Разом із тим, банківські послуги не обмежуються наданням кредитів, а тому із наданої позивачем анкети-заяви не можна дійти беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 мав намір укласти саме кредитний договір, враховуючи відсутність обраного виду картки та розміру кредитного ліміту.

Також відповідачем, виходячи із відсутності відповідної відмітки в анкеті-заяві, не отримано і не ознайомлено його під підпис з Памяткою клієнта, яка містить Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування.

Дана Памятка клієнта і Тарифи є складовою договору про надання банківських послуг, а отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.

Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Розрахунок заборгованості, на думку суду, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В матеріалах справи міститься лише розрахунок заборгованості, якій не визнається відповідачем.

Також в матеріалах справи відсутні докази видачі ОСОБА_1 кредитної картки, оскільки позивачем на неодноразові вимоги суду не надано документу з підписом відповідача, який би підтверджував одержання останнім картки. А відповідач в категоричній формі заперечує отримання ним повторної картки 29.05.2014 року та його фотографування.

Отже, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо самого виду договору (кредитний або будь-який інший), а також щодо інших умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, а отже вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.

З огляду на викладене суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 267, 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд , -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2018 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта