Рішення № 79440380, 23.01.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10347/18

Провадження №2/592/716/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

23 січня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення невиплаченої заробітної плати та витрат на професійну правничу допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витрат на професійну правничу допомогу, який у подальшому було уточнено. В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що позивачка, починаючи з 16.10.2003 року працювала на різних посадах в ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” та відповідно до наказу № 7379/вк від 09.08.2018 року звільнена за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте в день звільнення позивачки з роботи відповідачем не було проведено повного розрахунку, а саме: не була виплачена заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при припиненні трудового договору. Таким чином загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати становить 32139,63 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10.08.2018 року по день винесення рішення складає 10988,12 грн. . Відповідач відмовляється сплатити позивачу заборгованість через відсутність грошових коштів. Тому позивачка змушена звернутись до суду та просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість з заробітної плати в розмірі 32139,63грн. , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судом рішення в розмірі 10988,12 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

До початку судового засідання від представника позивачки за договором – адвоката ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він просив справу розглянути у його відсутність та відсутність позивачки. Позовні вимоги підтримав. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” в судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Він не з’явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом було встановлено, що позивачка ОСОБА_2 знаходилася в трудових відносинах з публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” .

09.08.2018 року позивачка звільнилась з роботи за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивачки ОСОБА_1 (а. с. 33 – 36) . Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України) .

Судовим розглядом було встановлено, що в день звільнення позивачки ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” не виплатило належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Як вбачається з наданих представником позивачки розрахункових листів відповідач не виплатив їй заробітну плату в розмірі 32139,63 грн. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в розмірі 32139,63 грн. .

Заробітна плата позивачки за два останні місяці, що передували звільненню, становить: - за червень 2018 року – 3650 грн. 57 коп. ; - за липень 2018 року – 1843 грн. 70 коп. , згідно з індивідуальними відомостями з Пенсійного фонду.

Кількість робочих днів позивачки в червні 2018 року – 20 робочих днів, в липні 2018 року – 22 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 130,81 грн. , а саме: (3650,57 грн. + 1843,70 грн) : (20 + 22) = 130,81 грн. . Період затримки розрахунку при звільненні позивачки на дату ухвалення цього рішення, тобто з 10.08.2018 року до 23.01.2019 року включно становить 68 робочих днів: - серпень 2018 року – 9; - вересень 2018 року – 12; - жовтень 2018 року – 14; - листопад 2018 року – 12; - грудень 2018 року – 12; - січень 2019 року – 9, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8895 грн. 08 коп. , а саме: (130,81 грн. х 68 = 8895 грн. 08 коп. ) .

Відповідно до наказу № 75 від 21.03.2014 року у ПАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” з 26.05.2014 року встановлено всім працівникам робочу неділю з режимом роботи 3 робочі дні: понеділок, вівторок, середа.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” на користь позивачки заборгованість із заробітної плати в розмірі 32139,63 грн. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8895 грн. 08 коп. (з суми середнього заробітку підлягають стягненню податки та обов’язкові платежі) .

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. , суд приходить до наступного висновку.

Так, право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.

З 15.12.2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч. ч. 1 – 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом ОСОБА_4 було надано наступні документи: - договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року, укладений між позивачкою та адвокатськими бюро “ОСОБА_4 і партнери” ; - додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року; - рекомендовані (мінімальні) ставками адвокатського гонорару (винагороди) , затверджені рішенням засновника адвокатського бюро “ОСОБА_4 і партнери” № 3/2018 від 17.07.2018 року; - додаток № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року; - акт виконаних робіт (надання послуг) (а. с. 18 – 23) .

При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) , а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі “Двойних проти України” (п. 80) , від 10.12.2009 року у справі “Гімайдуліна й інші проти України” (п. п. 34 – 36) , від 23.01.2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” , від 26.02.2015 року у справі “Баришевський проти України” (п. 95) зазначено про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 року у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено про те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23.01.2014 року) .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (“Серявін та інші проти України” (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04) .

Отже, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи: - договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року, укладений між позивачкою та адвокатськими бюро “ОСОБА_4 і партнери” ; - додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року; - рекомендовані (мінімальні) ставками адвокатського гонорару (винагороди) , затверджені рішенням засновника адвокатського бюро “ОСОБА_4 і партнери” № 3/2018 від 17.07.2018 року; - додаток № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 5/18 від 19.07.2018 року; - акт виконаних робіт (надання послуг) не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З акту виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатським бюро “ОСОБА_4 і партнери” було виконано (було надано послуги) щодо усного з вивченням документів, консультація клієнта та складання відповідних процесуальних документів. При цьому витрати на складання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, на думку суду, взагалі не є витратами на професійну правничу допомогу.

Зазначені представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Належними доказами, які б могли підтвердити та обґрунтувати реальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, є докази, які доводять відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України “Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення” № 481 від 16.09.2013 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218 (офіційне опублікування: Офіційний вісник України, 2013, № 78 (18.10.2013) , ст. 2917) .

Із змісту п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Таким чином, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги те, що позивачкою ОСОБА_1 не було надано суду жодних, переконливих відповідних доказів, які б підтвердили здійснення адвокатом ОСОБА_3 відповідних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. (платіжні документи про оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, тощо) , відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення начебто понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є абсолютно необґрунтованим.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України; ст. ст. 2, 12, 13, 76 – 81, 137, 141, 259, 263 – 265, 280 – 282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення невиплаченої заробітної плати та витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (місцезнаходження: м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОПП НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати в розмірі 32139,63 грн. .

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (місцезнаходження: м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8895,08 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов’язкових платежів.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (місцезнаходження м. Суми, вул. Горького, 58 код ЄДРПОУ 05747991) на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков