Рішення № 79440245, 21.01.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/10985/18

Провадження №2/592/752/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив свої позовні вимоги про визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав про те, що з 10.09.1997 року він проживав разом з своєю бабусею ОСОБА_3 та із своїми батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в однокімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати площею 14,3 м ? , загальною площею 23,7 м ? , та належала їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.09.1996 року ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе” , зареєстрованого 24.09.1996 року Сумським ООБТІ за реєстровим № 704. 30.06.1996 року помер його батько – ОСОБА_4. 22.10.2007 року померла його бабуся – ОСОБА_3, якій належала 1/4 частина квартири. Постійним місцем проживання ОСОБА_3 до дня смерті було село Синівка Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Заповіт від її імені Синівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області не посвідчувався, земельні ділянки, які б належала померлій на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області відсутні. Оскільки після її смерті спадщина ніким не приймалась, спадкова справа не заводилась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось, тому 1/4 частина зазначеного об’єкту нерухомості на даний час не має власника. На сьогоднішній день позивач разом зі своєю матір’ю продовжують проживати в цій квартирі, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років. Позивач постійно сплачує комунальні послуги за користування квартиро, розташованою за цією адресою. Його мати – ОСОБА_2 власні вимоги щодо визнання права власності за набувальною давністю не висуває, а не заперечує проти задоволення вимог позивача. Позивач має на руках оригінали документів на вищевказану квартиру. Він просив визнати на ним право власності за набувальною давністю на 1/4 квартири, розташованої за адресою: Сумська оюл. , АДРЕСА_2 (вхідний № 32833/18 від 09.08.2018 року) (а. с. 2 – 4, 39 – 41) .

В судове засідання позивач та його представниця не з’явились. Представниця позивача надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, на задоволенні позову з урахуванням уточнених вимог наполягала, просила позов задовольнити у повному обсязі, на стягненні судового збору не наполягала (вхідний № 3824 від 21.01.2019 року) (а. с. 47) .

В судове третя особа на стороні позивача не з’явилася. Надала суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечувала (вхідний № 3830 від 21.01.2019 року) (а. с. 49) .

В судове засідання представник відповідача – головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради та міського голови правового управління Сумської міської ради ОСОБА_5 не з’явився. Надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог і просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову за необґрунтованістю. Розгляд справи просив провести розгляд справи без участі представника Сумської міської ради, про прийняте рішення повідомити (вхідний № 37049 від 06.09.2018 року) (а. с. 34) .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Оголосивши стислий зміст позовної заяви, відзиву на позовну заяву, дослідивши документи та копії документів, доданих до позовної заяви, надані представницею позивача та третьою особою, документи, додані до відзиву на позовну заяву, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судовим розглядом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.09.1997 року зареєстрований та проживав разом з своєю бабусею – ОСОБА_3 та зі своїми батьками в однокімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з однієї жилої кімнати площею 14,3 м ? , загальною площею 23,7 м ? , та належала ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.09.1996 року ВАТ “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе” , зареєстрованого 24.09.1996 року Сумським ООБТІ за реєстровим № 704 (а. с. 5, 7, 8 – 11, 16 – 18) .

30.06.1996 року помер батько позивача – ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 13) .

22.10.2007 року померла бабуся позивача – ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 14) , якій належала 1/4 частина квартири.

28.11.2012 року помер ОСОБА_6 (а. с. 50) .

Його 1/4 частину у спільній сумісній власності на вищевказану квартиру успадкувала мати позивача – ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 19) .

Таким чином їй належить 1/2 частина вищевказаної квартири (а.с. 20, 21) .

Як вбачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, останнім і постійним місцем проживання ОСОБА_3 до дня смерті було село Синівка Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Заповіт від її імені сільською радою не посвідчувався, земельні ділянки, які б належала померлій на території Синівської сільської ради відсутні (а. с. 15) .

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві після смерті ОСОБА_3 спадщина ніким не приймалась, спадкова справа не заводилась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось, тому 1/4 частина зазначеного об’єкту нерухомості на даний час не має власника. На сьогоднішній день позивач разом зі своєю матір’ю продовжують проживати в цій квартирі, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років. Постійно сплачує комунальні послуги за цією адресою.

ОСОБА_2 власні вимоги щодо визнання права власності за набувальною давністю не висуває, а підтримує вимоги позивача.

Позивач має на руках оригінали документів на вищевказану квартиру.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) , якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” № 5 від 07.02.2014 року відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність) , якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України) .

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України) (п. 9 Постанови) .

Враховуючи положення ст. ст. 335, 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, а не особі, яка заявляє про давність володіння, й також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Враховуючи положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року, відтак положення ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01.01.2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01.01.2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (п. 11 Постанови) .

Можливість пред’явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв’язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що в неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови) .

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв’язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”) (п. 14 Постанови) .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, після того як у 2007 році добросовісно нею заволодів, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна заявлено не було, третя особа – ОСОБА_2 власні вимоги щодо визнання права власності за набувальною давністю не висуває та не заперечує проти задоволення позову, а тому позивач після більш 10 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій 22.10.2007 року ОСОБА_3.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 77 – 81, 141, 259, 263 – 265 ЦПК України; ст. ст. 15,16, 344 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на 1/4 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій 22.10.2007 року ОСОБА_3.

Стягнути Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,00 грн. .

Рішення суду може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков