Рішення № 79438257, 24.01.2019, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1529/18

Провадження №2/283/34/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2019 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Міхненка С.Д.

за участю

секретаря - Ільніцької С.В.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківська Леся Володимирівна, про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 31 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з уточненням позовних вимог, з підстав, передбачених ст.229 Цивільного Кодексу України, просив визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 31 січня 2017 року між ним та відповідачем.

Під час шлюбу позивач та його дружина ОСОБА_6 придбали житловий будинок АДРЕСА_1.

Право власності на даний будинок було зареєстровано за ОСОБА_3

У травні 2016 року ОСОБА_6 померла.

На початку 2017 року його онук ОСОБА_4 звернувся до позивача з проханням проїхати в м. Малин до нотаріуса.

Вважаючи, що це необхідно для належного оформлення спадкового майна після смерті дружини, то позивач погодився на дану пропозицію.

Жодних намірів щодо продажу будинку ОСОБА_3 не мав.

Він тривалий час проживав разом з своєю дружиною в спірному будинку та мав намір до кінця свого життя там мешкати.

У нотаріуса він підписував якісь документи, однак про їх зміст позивачу не було відомо, оскільки він є особою похилого віку, хворіє, фактично втратив слух, має захворювання очей, на момент укладення договору не мав з собою окулярів, а тому не міг належним чином ознайомитись з умовами договору.

Примірника договору він не отримував, будь - яких коштів за договором, онук йому не передавав.

Після поїздки до нотаріуса він продовжував проживати в будинку, який є його єдиним житлом.

Через деякий час ОСОБА_4 став робити ремонт в будинку та на запитання позивача для чого він зриває підлогу, останній повідомив , що будинок не належить позивачу і, що ОСОБА_4 є власником будинку.

Відповідач заперечив по суті позову, просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог.

Пояснив, що 31 січня 2017 року він та позивач приїхали в м. Малин, де в приміщені державної нотаріальної контори між сторонами був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1.

Перед укладенням договору нотаріус Ходаківська Л.В. по черзі викликала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до себе в кабінет та роз'яснювала їм права та обов'язки при укладенні договору.

Будь - яких зауважень ОСОБА_3 на момент укладення договору не висловлював.

Також перед укладенням договору ОСОБА_4 передав позивачу кошти в розмірі 46647 грн.

Третя особа на стороні відповідача державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківська Л.В. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась судом.

Надіслала заперечення в яких просить в задоволені позову відмовити.

Зазначила, що спірний договір купівлі - продажу будинку укладався в нотаріальної конторі, куди ОСОБА_3 звернувся особисто сам.

Перед укладення договору сторонам декілька разів були роз'яснені їх права та обов'язки. Договір був прочитаний сторонами та особисто ними підписаний. Будь - яких запитань до даному договору від сторін нотаріусу не надходило.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позов про визнання договору купівлі-продажу недійсними позивач пред'явив з підстав його вчинення внаслідок помилки, оскільки ОСОБА_3 не мав намір укладати даний договір та вважав, що підписуючи договір вчиняє певних дії щодо збереження належного йому майна, оскільки це потрібно після смерті його дружини.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України).

У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту ст.ст.203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Такими обставинами є: вік позивача та стан його здоров'я; наявність у позивача іншого житла, крім спірного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором купівлі-продажу покупцеві та продовження позивачем проживати в спірному будинку після укладення договору купівлі-продажу.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору купівлі-продажу, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору купівлі-продажу та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за іншими вищеперерахованими обставинами.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1, інше житло відсутнє, є пенсіонером, людиною похилого віку ( на момент укладення договору мав вік 85 років), у відповідності до медичного висновку ЛКК від 04 грудня 2018 року, позивачу встановлено діагноз: хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість 4 ступеню, згідно довідки окуліста від 24 грудня 2018 року ОСОБА_3 має захворювання у вигляді незрілої катаракти обох очей. ( а.с.65 -66).

У приватній власності позивача була земельна ділянка із розташованим на ній житловим будинком з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яким останній користується як єдиним житлом і на час пред'явлення позову.

31 січня 2017 року між позивачем та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, відповідно до якого позивач передав у власність а відповідач прийняв у власність житловий будинок АДРЕСА_1.

Зазначений договір були посвідчений державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківською Л.В., реєстровий № 1-33. ( а.с. 6-7).

Після укладення спірного договору ОСОБА_3 продовжив проживати в будинку по АДРЕСА_1 , а відповідач, в свою чергу, не вселилися у будинок з моменту укладення спірного договору.

Факт того, що позивач не мав наміру продавати будинок і цей будинок є його єдине житло, підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_7, який є рідним братом позивача по справі.

Належних доказів про отримання позивачем коштів за договором купівлі-продажу, відповідачем суду не надано.

Вказані обставини та зазначені докази у своїй сукупності переконують суд у відсутності наміру та волі позивача на відчуження спірного будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, який був та є його єдиним місцем проживання.

Встановлені обставини справи підтверджують вчинення правочину внаслідок помилки, що охоплюється змістом ст.229 ЦК України.

Також суд вважає, що про вчинення правочину внаслідок помилки свідчить і те, що на порушення вимог пункту 6 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5, вважаючи на ті обставини, що позивач має похилий вік, поганий зір, нотаріус договір купівлі - продажу будинку останньому вголос не прочитала та відповідної відмітки про це в договорі не зробила.

Посилання відповідача на умови договору, за яким сторони дійшли згоди щодо усіх його істотних умов та підтвердили це своїми підписами, з оцінкою поряд з іншими зазначеними вище обставинами, що не відображали дійсну волю позивача, отже не можуть бути вирішальними для відмови у задоволені позовних вимог.

У відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4,13,76,263,265,273,315,354 ЦПК України, на підставі статті 229 Цивільного Кодексу України , суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 31 січня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області Ходаківською Лесею Володимирівною.

Стягнути з ОСОБА_4 місце проживання АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 місце проживання АДРЕСА_1, судові витрати в розмірі 704,80 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С. Д. Міхненко