Рішення № 79437022, 24.01.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3863/18

Провадження № 2/191/1123/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.01.2019

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Г.В.

за участю секретаря Лободи Т.О.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно копії свідоцтва про шлюб серії І-КИ № 0022278, виданого 17 вересня 2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом № 177, ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_1. Відповідно до свідоцтва про народження серії І-КИ № 265316 від 16 жовтня 2009 року виданого Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації актів народження зроблено запис № 329. Згідно рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі №2-1756/11 від 31 жовтня 2011 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Із довідки про склад сім’ї вбачається, що дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1. Згідно довідки № 305 від 03.09.2018 р. ОСОБА_4 дійсно навчається в Синельниківський ЗОШІ-ІІІ ступенів № 2, в 3 - г класі, і харчується в шкільній їдальні. Наразі, спір між сторонами щодо місця проживання ОСОБА_4 Олександровича- відсутній, проте відповідач не бере належної участі у вихованні дитини, не надає жодної матеріальної допомоги, таким чином не виконує свій батьківський обов’язок. Позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою розділити витрати на дитину, визначитись з розміром аліментів. Нещодавно позивач дізналась від дитини - ОСОБА_4, що відповідач збирається виїхати за кордон до Польщі та навіть отримав паспорт для виїзду за кордон. На утриманні позивача знаходиться двоє неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується довідкою про склад сім’ї. Витрати позивача на дитину складають не менше 4000 грн. щомісячно, що підтверджується переліком витрат за 2017 рік (без врахування витрат на харчування), при цьому позивач не отримує доходу, оскільки знаходиться у декретній відпустці, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Натомість, відповідач працевлаштований на ТОВ «СНЕК-ЕКСПОРТ», і як відомо позивачу, отримує дохід в орієнтовному розмірі 6000 грн., хоча офіційно отримує мінімальну заробітну плату.

Просить судстягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. щомісячно, з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання стягнення всієї суми боргу з аліментів, але не менше суми платежу за один місяць у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та надали пояснення щодо обставин справи, які відповідають фактам, викладеним в позовній заяві. Не заперечували проти заочного розгляду справи

В судове засідання 24 січня 2019 року представник позивача надала суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його присутності, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, відповідно до ч.1ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

Судом встановлено, що сторони з 17.09.2005 року перебували у шлюбних відносинах, що підтверджується свідоцтвом серії І-КИ №022278 про шлюб, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за №177.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії 1-КИ №265310, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №329, підтверджено, що батьками ОСОБА_4, 05.10.2009 року є сторони у справі.

З рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.10.2011 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, який був зареєстрований 17 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Синельникове Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №177 розірвано.

З довідки наданої головою ОСББ вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір'ю, за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 305 від 03.09.2018 року ОСОБА_4 дійсно навчається в Синельниківський ЗОШІ-ІІІ ступенів № 2, в 3 - г класі, і харчується в шкільній їдальні.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні, яке відбулося 28.12.2018 року пояснила, що вона разом з відповідачем в період часу з 2007 року по 2008 року працювала на підприємстві СНЕК експорт, вона – переберальщиком, а відповідач- станочником. Вона отримували заробітну плату 3-4 тисячі гривень на місяць, а станочник 5-6 тисяч на місяць. Офіційна зарплата була мінімальна, а решту давали на руки. Чи працює ОСОБА_3 зараз на підприємстві вона не знає, але чула що він збирається їхати за кордон працювати.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні, яке відбулося 28.12.2018 року пояснила, що вона до 2016 року працювала на підприємстві СНЕК експорт, отримували хорошу заробітну плату, на картку – офіційну, а решту в конверті. Від знайомих чула, що відповідач збирається їхати у Польщу працювати.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ОСОБА_6 України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,разом з яким проживає дитина. В цей же час, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів, згідно зі ст.182СК України, враховується 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини,батьків,дочки,сина; 3-1)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна,сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 1. ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд виходить з того, що відповідач є працездатною особою, інших утриманців немає, тому спроможній платити аліменти на утримання дитини в розмірі 2000 грн. , що на момент розгляду справи складає половину витрат, які несе позивач на утримання дитини.

Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Сторонам роз'яснити, що за положеннями ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 179, 180, 181-183, 191 СК України, ст. ст. 5, 10, 19, 141, 197- 200, 206, 235, 259, 261 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3, який народився 20 серпня 1984 року в м. Синельникове, Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 –ОСОБА_2, яка народилася 27 квітня 1985 року, РНОКПП: НОМЕР_2, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 (три тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 05.10.2027 року.

Стягнення провадити з 28.09.2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, який народився 20 серпня 1984 року в м. Синельникове, Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача МФО: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_9