Рішення № 79435223, 27.11.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

27.11.2018 Єдиний унікальний номер 205/6603/15-ц

Єдиний унікальний номер судової справи:205/6603/15-ц

Номер провадження: 2/205/203/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (далі - Позивачі) звернулися до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належало 1/2 частини домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1963 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Зазначені у договорі купівлі - продажу від 04.04.1963 року приміщення жилого будинку літ. А-1, на які набув право власності ОСОБА_7 не перебудовувались та в іншій спосіб не змінювались, що підтверджується даними технічного паспорту на домоволодіння на 30.07.2015 року. Інша 1/2 частина вищевказаного домоволодіння належала ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі продажу від 15.07.1969 року. В подальшому рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.1998 року, у зв'язку із здійсненням добудов до такого домоволодіння, за ОСОБА_5, ОСОБА_9 було визнано право власності на 91/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складає: жилий будинок «б-1», сіни «б», погріб під «б», крильце «б-1», колодязь «к», мощення «№1», вбиральня «№3», вхід в погріб «Д», літня кухня «Ж», сарай «Е», душ «Л», та сарай «И». Таким чином, внаслідок зміни розміру часток власності, що належать співвласникам у спірному домоволодінні на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.1998 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10, як подружжю, стали належать на праві власності 9/100 частин такого домоволодінні, яке складається з житлового будинку А-1 та погрібу «В». ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 помер. На час відкриття спадщини ОСОБА_7 належним чином володів 4,5/100 часток вищевказаного домоволодіння. Разом із померлим в спірному домоволодінні проживали його дружина - ОСОБА_10, та його донька - ОСОБА_1. Таким чином, ОСОБА_10 набула право власності на 6,75/100 частини домоволодіння, а ОСОБА_1 - на 2,25/100 частини домоволодіння, але вони не встигли оформити право власності на зазначенні частки. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_10. Після смерті матері ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_11 звернулися до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак постановою державного виконавця від 28.07.2015 року їм було відмовлено, у зв'язку з тим, що частка яка належала померлому ОСОБА_7 в домоволодінні не перереєстрована та не має можливості визначити склад спадкового майна.

У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 змушені були звернутися до суду та просити суд у первісній редакції позовної заяви визнати право власності в порядку спадкування за законом, а саме: за ОСОБА_1 на 5,625/100 часток вказаного житлового будинку, і за ОСОБА_11 на 3,375/100 часток такого житлового будинку.

В уточненій позовній заяві, у зв'язку зі смертю одного із позивачів, та залучення до розгляду даної справи правонаступників такого учасника справи, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності за законом після ОСОБА_7 на 2,25/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці площею 1028 кв.м., яка складається з жилого будинку літ. А-1 загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В», визнати за ОСОБА_1 право власності за законом після ОСОБА_10 на 3,375/100 частини такого домоволодіння; визнати за ОСОБА_12 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_10 на 1,125/100 частини такого домоволодіння; визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_10 на 1,125/100 частини домоволодіння; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_10 на 1,125/100 частини спірного домоволодіння.

Відповідач відповіді на позов не подав.

Третя особа ОСОБА_5 надала суду письмові заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволені позовних вимог через ту обставину, що спадкове майно фактично знищено, безпосередньо спадкодавці не користувались спільною земельною ділянкою у домоволодінні АДРЕСА_3.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.06.2016 року клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, було задоволено. Вирішено провадження по справі ОСОБА_1, ОСОБА_11 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зупинити до залучення до участі у справі правонаступників.

Ухвалою суду від 30.07.2017 року було прийнято уточнену позовну заяву та залучено до участі у цивільній справі в якості правонаступників ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року було прийнято до свого провадження уточнену позовну заяву, в якій залучені позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Відповідними ухвалами суду з Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори були витребувані спадкові справи, що були заведені після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_11 та ОСОБА_10.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі по мотивам, що викладені в уточненій позовній заяві. В судове засідання, після оголошення перерви, представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Дніпровської міської ради у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. В судове засідання, після оголошення перерви, представник відповідача не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, у судовому засіданні просила суд ухвалити рішення про відмову в задоволені позову.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що право власності на 91/100 частини домоволодіння належать ОСОБА_5 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.1998 року (а.с. 22-23, т. 1) та свідоцтва про спадщину від 25.03.2010 року, виданого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-555, зареєстроване 05.05.2010 року в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за реєстровим № 29420908.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 на праві приватної власності належало 1/2 частини вказаного домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1963 року, посвідченого Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 1-1373, зареєстровано 13.04.1963 року у Комунальному підприємстві «ДМБТІ» ДОР та зареєстровано в книзі № сух. 2-9-2-91(а.с.7-8 том 1).

При цьому, вказаним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.1998 року ідеальні частки власників такого домоволодіння були змінені, і за ОСОБА_7 було визнано право власності на 9/100 частин такого майна. Матеріалами справи підтверджено, що за своє життя такий спадкодавець право власності на таку частку у встановленому порядку не зареєстрував.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.10.2010 року, актовий запис про смерть № 2517 (а.с.25 том 1), і після його смерті Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 403/2010 (а.с. 69-84).

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_7до органу нотаріату із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину 02.09.2010 року звернулись ОСОБА_10, дружина померлого (а.с. 69, зворотній бік, т.1.) та 27.08.2015 року ОСОБА_1, донька померлого, через свого уповноваженого представника за довіреністю (а.с. 77, т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що постановою державного нотаріуса Другої Дніпровської державної нотаріальної контори І.В. Нестеренко від 08.07.2015 за вих. № 2859/02-31 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку з тим, що за життя померлий не перереєстрував своє право власності на частку в домоволодінні (а.с.84, т 1).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.32, т. 1), про що було видано свідоцтво про смерть від 07.09.2012 року серії НОМЕР_5 у зв'язку із чим такій особі не було видано свідоцтво про право на спадщину, а після її смерті Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 257/2012 (а.с. 85.- 109, т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_11 прийняв спадщину у вигляді частини домоволодіння АДРЕСА_3 після смерті матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом подачі відповідної заяви від 07.09.2012 року за № 392 до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.86 о.с. том 1).

Також, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.05.2016 року, актовий запис про смерть № 864 (а.с.126 том 1), а після його смерті Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 965/2016 (а.с. 221-238, т.1). Матеріалами справи підтверджено, що за своє життя ОСОБА_11 відповідне речове право на вказана спадкове майно не зареєстрував у передбачений законом спосіб.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді частини домоволодіння АДРЕСА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7,шляхом подачі відповідної заяви від 15.06.2017 року за № 979 до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.233, т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 прийняла спадщину у вигляді частини домоволодіння АДРЕСА_3 після смерті батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7шляхом подачі відповідної заяви від 19.11.2016 року за № 2170 до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (а.с.221 а.с. т. 1).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки 9/100 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3 було набуте ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під час їх перебування в шлюбі, то суд доходить висновку, що на дане майно розповсюджується правовий режим спільної сумісної власності.

Суд критично ставиться до посилання третьої особи, що спадкове майно було зруйноване і не існує в натурі, оскільки згідно матеріалів технічної інвентаризації, проведеної 30.07.2015 року у домоволодінні АДРЕСА_3, є наявними житловий будинок літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., та погріб «В», тобто саме те майно на яке претендують спадкоємці. А відтак, суд відноситься критично до вказаних стверджень третьої особи, оскільки вони спростовуються належним, достатнім та допустим доказом по справі у вигляді технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виконаний ТОВ «Содель» (а.с. 13-16, т1.) .

Згідно ст.ст. 370, 372 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. У разі поділу такого майна, вважається, що частки співвласників є рівними.

Враховуючи те, що вищевказане нерухоме майно набуте у шлюбі і частки подружжя є рівними, то суд доходить висновку, що на момент смерті спадкодавців такого майна кожному з них належало 4,5/100 такого спадкового майна у вигляді 9/100 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008р., № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством; за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_7 була заведена відповідна спадкова справа, однак вказаною постановою державного нотаріуса від 08.07.2015 за вих. № 2859/02-31 спадкоємцям відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відтак суд доходить висновку про відсутність у позивачів можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину внаслідок чого їх цивільне право підлягає захисту в судовому порядку.

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті. За змістом даної статті, до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Отже, з наведеної норми матеріального закону вбачається, що спадковим може бути тільки майно, яке перебувало у власності спадкодавця.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що право власності спадкодавця на нерухоме майно є саме тим правом, яке переходить спадкоємцеві в разі відкриття спадщини, однак до спадкоємця може перейти право тільки на те майно, яке належало спадкодавцеві на підставі діючого законодавства.

Суд виходить з того, що відсутність державної реєстрації права на майно, що входить до спадкової маси, не може позбавляти спадкоємця права на таку спадщину.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи із змісту наведеної норми і відповідно до встановлених у даній справі обставин несправедливість процедури щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не може обмежувати права власника.

Суд зауважує, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на придбане до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його придбання, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

В даному випадку ОСОБА_7 та ОСОБА_10, як подружжям, право власності на 9/100 частин домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3 було набуто до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно із законодавчим порядком що існував на момент набуття такого речового права. Відтак, суд доходить висновку, то вказане домоволодіння належало на праві приватної власності таким спадкодавцям. У зв'язку із чим, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на 4,5/100 частин спадкового майна у вигляді домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3.

Спадкоємцями, що звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до органу нотаріату є ОСОБА_1 (донька спадкодавця), та ОСОБА_10 (дружина спадкодавця).

Таким чином, за ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, на 2,25/100 частини вказаного домоволодіння, оскільки вказане нерухоме майно належало спадкодавцю на праві власності, такий спадкоємець вжив передбачені законом дії для прийняття спадщини, однак умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не має через вищевказані обставини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У зв'язку із тим, що на день розгляду справи ОСОБА_10 вчинила дії щодо прийняття такої спадщини у розмірі 2,25/100 частини домоволодіння, однак померла до моменту оформлення свого речового права на таке майно, суд констатує факт прийняття спадщини та належність на момент смерті такої особи їй на праві власності 6,75/100 частини вказаного домоволодіння (2,25/100 частки у вигляді спадкового майна та 4,5/100 частки в якості спільного сумісного майна подружжя). У зв'язку із чим, суд доходить висновку, що після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на 6,75/100 частини домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_3.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_10 органом нотаріату була заведена спадкова справа із заявами про прийняття спадщини після смерті такого спадкодавця звернулись ОСОБА_2 (донька спадкодавця) та ОСОБА_11 (син спадкодавця), однак свідоцтва про право на спадщину у вигляді вказаної частки спірного домоволодінні такі спадкоємці не отримали, через не оформлення свого речового права на таке майно спадкодавцем за своє життя.

Таким чином, за ОСОБА_1 слід визнати у судовому порядку право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10на 3,375/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, оскільки і в даному випадку такий спадкоємець вжив усі передбачені законом дії для прийняття спадщини після смерті матері, однак умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не має через вищевказані обставини.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_11 вчинив дії щодо прийняття такої спадщини у розмірі 3,375/100 частини домоволодіння, однак помер під час розгляду справи, до моменту оформлення свого речового права на таке майно.

Спадкоємцями, що звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 до органу нотаріату звернулись ОСОБА_2 (дружина спадкодавця), ОСОБА_4 (донька спадкодавця) та ОСОБА_3 (син спадкодавця).

Відтак за кожним із вказаних спадкоємців слід визнати по 1,125/100 частин домоволодіння АДРЕСА_3, оскільки через не оформлення спадкодавцем свого речового права на таке майно і відсутності умов у таких спадкоємців отримати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, та враховуючи наведені вимоги матеріального закону, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивачів підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивачівнеобхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 892 (вісімсот дев'яносто дві) грн. 80 коп., по 223 грн. 20 коп. на користь кожного позивача окремо.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1233, 1247, 1251, 1252, 1269 ЦК України, ст. ст. 4,5, 81, 82, 90, 141, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом- задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4) право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, на 2,25/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з жилого будинку літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В».

3. Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4) право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, на 3,375/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з жилого будинку літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В».

4. Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1), як за правонаступником ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, в порядку спадкування за законом після смерті матері такої особи ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на 1,125/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з жилого будинку літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В».

5. Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) як за правонаступником ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, в порядку спадкування за законом після смерті матері такої особи ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на 1,125/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з жилого будинку літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В».

6. Визнати за ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5) як за правонаступником ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7, в порядку спадкування за законом після смерті матері такої особи ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на 1,125/100 частини домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з жилого будинку літ. А-1, загальною площею 27 кв.м., житловою площею 16,8 кв.м., погріб «В».

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан