Рішення № 79434672, 23.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3949/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника відповідача Куртмоллаєва А.Е.,

представника третьої особи Лотоцького А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про:

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку з не розглядом заяви більше двох місяців;

- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у місячний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_4 зазначено, що відповідачем, у порушення абзацу 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, його заяву про призначення одноразової грошової допомоги у місячний строк не розглянуто. Також зазначив про протиправність оскаржуваного рішення щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оскільки останнє прийнято з підстав встановлення йому інвалідності понад 3-місячний термін, але без урахування висновків, викладених у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 (справа № 825/1701/18), відповідно до яких суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 05.12.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_4, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівським обласним військовим комісаріатом подано до суду письмові пояснення, в яких остання просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки для виплати одноразової грошової допомоги позивачем не подано до уповноваженого органу документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також зазначив, що інвалідність позивачу встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з військової служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги. Крім того зазначив, що позивачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження того факту, що він проходив військову службу у Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівського обласного військового комісаріату у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та просили суд у їх задоволенні відмовити з аналогічних підстав, зазначених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чернігівським обласним військовим комісаріатом у письмових поясненнях щодо позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач з 09.11.1986 по 10.11.1988 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР, що підтверджується військовим квитком останнього від 09.11.1986 серії НОМЕР_2 та довідкою Прилуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 07.12.2017 № 3500 (а.с.14-15,17).

З 01.06.1987 по 18.05.1988 ОСОБА_4, у складі військової частини пп 71351, яка входила до складу діючої армії у Афганістані, безпосередньо приймав участь у бойових діях, що підтверджується довідкою Прилуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 06.12.2016 № 4577 (а.с.17).

Як вбачається з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 20.12.2016 № 2928/Ж щодо ОСОБА_4, описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1988 році (а.с.18).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.12.2016 № 5169 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох верхніх кінцівок, сідничних ділянок, правої нижньої кінцівки (контузія) колишнього військовослужбовця ОСОБА_4 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.19).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 28.11.2017 серії АВБ № 058021 під час первинного огляду позивачу встановлено з 14.11.2017 третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, на строк до 01.12.2018 (а.с.26).

14.12.2017 позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_3, відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.5).

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю позивач звернувся до Військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України з відповідною заявою від 26.01.2018 та надав необхідні документи для оформлення й призначення одноразової грошової допомоги (а.с.29-30).

Листом від 21.02.2018 № 248/3/6/542 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув заяву позивача та додані документи на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату без реалізації, оскільки ОСОБА_4 звільнений зі строкової військової служби у 1988 році, а інвалідність первинно встановлена у 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення зі служби (а.с.31).

Про вищевказаний факт Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача листом від 02.03.2018 № 5/806с (а.с.32).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_4 та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення листом від 21.02.2018 № 248/3/6/542 заяви ОСОБА_4 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові (а.с.33-40).

Листом від 27.08.2018 № 5/3759с Військовим комісаром Чернігівського обласного військового комісаріату, на виконання рішення суду, на ім'я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено документи ОСОБА_4 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги за рішенням суду (а.с.41).

Як вбачається з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.11.2018 № 115, остання відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що ОСОБА_4 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, понад 3-місячний термін після звільнення зі служби, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.42).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ, у редакції станом на дату встановлення позивачу інвалідності).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на дату встановлення позивачу інвалідності) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 статті 16-2 встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_4 та доданих до неї документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення листом від 21.02.2018 № 248/3/6/542 заяви ОСОБА_4 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові (а.с.33-40).

Так, суд у рішенні, зокрема, дійшов висновку, що, всупереч помилкових доводів Міноборони України, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, внаслідок чого і зобов'язав останнього прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням зазначеного висновку.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже право позивача на отримання одноразової грошової допомоги встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, та не підлягає доказуванню у даній справі, в якій беруть участь ті самі особи та особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

У свою чергу, як підтверджено матеріалами справи, позивачу встановлено інвалідність, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 058021 від 28.11.2017 (а.с.26), з 14.11.2017, із заявою до військового комісаріату про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 звернувся 26.01.2018 (а.с.29-30).

Суд відхиляє посилання відповідача у оскаржуваному рішенні і у судовому засіданні та третьої особи у письмових поясненнях на той факт, що інвалідність позивачу встановлена більше, ніж через три місяці після звільнення із служби, а тому позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки після встановлення позивачу III групи інвалідності - з 14.11.2017 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату - 26.01.2018 ОСОБА_4 мав право на отримання одноразової грошової допомоги, що встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, висновки якого відповідач зобов'язаний був врахувати, та, у відповідності до частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, ним не було пропущено трирічного строку для звернення із заявою про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги.

Крім того суд зауважує, що Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 визначено, що норма згідно якої військовослужбовці, які проходили строкову військову службу, мають право на виплату допомоги, якщо інвалідність їм встановлена не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби стосується лише тих осіб, яким інвалідність встановлена у період з 01.01.2007 до 01.01.2014. ?Ця правова позиція не стосується до осіб, яким інвалідність встановлена в інший період, ніж з 01.01.2007 до 01.01.2014.

Враховуючи наведене, суд вважає вищевказані доводи необґрунтованими.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

У свою чергу, на виконання частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, у редакції станом на дату встановлення позивачу інвалідності).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (пункт 1 Порядку № 975).

Так, згідно з пунктом 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку № 975 визначений розмір одноразової грошової допомоги, зокрема: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи; військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи; військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.29,30), позивачем подано уповноваженому органу усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975.

Водночас відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку № 975 при поданні заяви від 26.01.2018 до військового комісаріату.

У свою чергу, згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18 набрало законної сили 17.08.2018, а заява позивача Чернігівським обласним військовим комісаріатом направлена до Департаменту фінансів Міністерства оборони України 27.08.2018 (а.с.41), тобто з дотриманням строку, передбаченого абзацом 1 пункту 13 Порядку № 975.

Разом з тим оскаржуване рішення відповідачем прийнято та затверджено 16.11.2018 (а.с.42), тобто з порушенням місячного строку, встановленого абзацом 2 пункту 13 Порядку № 975.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині: визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку з не розглядом заяви більше двох місяців; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Щодо посилання відповідача у судовому засіданні та третьої особи у письмових поясненнях щодо позову на той факт, що заявником не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, а також, що позивачем не подано до суду будь-яких доказів на підтвердження того факту, що він проходив військову службу у Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, як вбачається з рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с.42), відповідачем не було зазначено у ньому підставою для відмови як факту ненадання заявником документу, що свідчить про причини та обставини поранення, так і факту непідтвердження позивачем проходження військової служби у Збройних Силах України або у іншому, утвореному відповідно до законів України, військовому формуванні та правоохоронному органі спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Отже у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не може посилатися на вищевказані обставини, оскільки останні не були покладені в основу рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

У той же час суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на той факт, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Водночас, відповідно до пункту 21.3 глави 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

На переконання суду рішення, оформлене протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 22.12.2016 № 5169 (а.с.19), яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та несенням військової служби, є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

У свою чергу саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена і Верховним Судом у постановах від 25.05.2018 (справа № 729/426/17) та від 02.11.2018 (справа № 825/1558/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, передбачено документи, які подаються для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву).

Вищевказаним пунктом передбачено, що для одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності подається, зокрема, копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Отже, зі змісту вказаної норми розуміється, що копія акту про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) необхідно подавати саме у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Разом з тим, як вбачається з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.12.2016 № 5169, ОСОБА_4 отримав поранення, контузію, захворювання, пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими вищевикладені доводи відповідача та третьої особи.

Також, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розроби ти і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України від 07.06.2001 № 2495-ІІІ «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року» ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Радянській Армії, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд зазначає наступне.

Так, як зазначалось судом вище, у відповідності до абзацу 2 пункту 13 Порядку № 975, розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

У свою чергу, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас, у відповідності до висновку Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 (справа № 623/1711/17), який, згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим до врахування, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Як встановлено судом вище, у рішенні від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18, яке набрало законної сили 17.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд, зокрема, дійшов висновку, що, всупереч помилкових доводів Міноборони України, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження, внаслідок чого і зобов'язав останнього прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, з урахуванням зазначеного висновку (а.с.33-40).

Разом з тим відповідач, всупереч вищевказаного висновку Чернігівського окружного адміністративного суду, відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, що ОСОБА_4 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, понад 3-місячний термін після звільнення зі служби (а.с.42).

У той же час суд зазначає, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку належним способом захисту права, який фактично призведе до поновлення порушеного права у спірному випадку, є зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оскільки за наслідками виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 825/1701/18 відповідач визначився зі своєю позицією у спірних правовідносинах та відмовив у призначенні позивачу такої допомоги. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, відповідач вчинив певні дії щодо прийняття рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, яке визнано судом протиправним та скасовано.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 (справа № 333/2180/17).

Разом з тим, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу саме у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, суд відмовляє, оскільки розмір одноразової грошової допомоги не був предметом позову у справі № 825/1701/18, за результатами розгляду якої відповідач не врахував висновки, викладені у рішенні, а тому суд розцінює позовну вимогу у цій частині саме як втручання у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов'язання Міністерства оборони України протягом місяця, з дня набрання рішенням суду законної сили, подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто Кодексом адміністративного судочинства України визначено встановлення судом судового контролю, як право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови ОСОБА_4 у задоволенні даної вимоги.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_4

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_4 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку з не розглядом протягом двох місяців.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_4 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 28.01.2019.

Позивач: ОСОБА_4, вул. Вокзальна, 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач: Міністерство оборони України, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ - 00034022.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Чернігівський обласний військовий комісаріат, вул. Гетьмана Полуботка, 68, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ - 08536958.

Суддя В.В. Падій