Рішення № 79433859, 28.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. № 520/11260/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Богомол Т.С.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Кільцева, 41) до Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив скасувати податкові-повідомлення рішення №00012411316 від 09.07.2018, №00012401316 від 09.07.2018 та №00012391316 від 09.07.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзив на позовну заяву, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що у період з 11.05.2018 по 08.06.2018 ГУ ДФС у Харківській області на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 19.04.2018 № 2796, г було проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.07.2016 по з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 31.03.2018.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт №2415/20-40-14-02-08/04852585 від 15.06.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки АТ «КДБК», податковий номер 04852585, податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.07.2016 по 31.03.2018.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «КДБК»: п.п.168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст.168, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України: податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати або дивідендів за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року, лютий 2018 року, підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та несвоєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим кодексом для місячного податкового періоду податок на доходи фізичних осіб за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року, підприємством перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі. Станом на 31.08.2018 підприємством не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 922 329,82 грн.

Позивачем були надані заперечення до висновків акту, направлені на адресу ГУ ДФС у Харківській області №657 від 22.06.2018, які за результатами розгляду залишилися без змін.

На підставі висновків акту перевірки №2415/20-40-14-02-08/04852585 від 15.06.2018 контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №00012411316 Форма «Д» від 09.07.2018 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 2 203 050,78 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням збільшення - 1 922 329,82 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 162450,13 грн. та пені - 118270,83 грн.; податкове повідомлення-рішення №00012401316 Форми «Ш» від 09.07.2018, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 31937,24 грн.; податкове повідомлення-рішення №00012391316 Форми «Ш» від 09.07.2018, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 494 472,85 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскарження позивачем до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.10.2018 №34752/6/99-99-11-02-01-14 оскаржувані податкові повідомлення-рішення від залишені без змін.

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судовим розглядом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 09.07.2018 №0012411316 до Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» були застосовані штрафні санкції на підставі ст.127 ПК України.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що позивачем несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб до бюджету в зв'язку з чим до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно зі ст.127 ПК України.

Відповідно до ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Згідно пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вченні повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10 листопада 2015 року у справі № 813/6793/13-а та від 22 березня 2016 року у справі № 813/6774/13-а.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 62.1 статті 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Виходячи з положень вказаної статті, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50% та 75% суми податку) застосовуються не за сам факт виявлення будь-якого податкового порушення, а за повторне вчинення діянь. Застосування штрафу більшого розміру можливе у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів.

Як встановлено під час розгляду справи, у періоді, що перевірявся, Приватним акціонерним товариством «Куряжський домобудівельний комплекс» працівникам виплачувались доходи, нараховані (сплачені) у зв'язку з відносинами трудового найму, що згідно з вимогами Закону України «Про оплату праці» належать до категорії заробітної плати та прирівняних до неї виплат.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення вимог ст.24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата сплачувалась з порушенням термінів її виплати.

Станом на 31.03.2018 підприємство має заборгованість із сплати заробітної плати на суму 9578352,93 грн. за вересень 2017 року - лютий 2018 року).

В порушення вимог пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, податок на доходи фізичних осіб за березень 2017 року - лютий 2018 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлення для місячного податкового періоду перераховувалися до бюджету несвоєчасно та в повному обсязі (підприємство мало заборгованість із виплати заробітної плати).Станом на 31.03.2018 підприємство не перерахували до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1922329,82 грн. В порушенням вимог пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України податок на доходи фізичних осіб за червень-листопад 2017 року та лютий 2018 року під час виплати доходу у вигляді заробітної плати або дивідендів до бюджету перераховано позивачем не у повному обсязі.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати» виникла внаслідок затримки виплати позивачем заробітної плати.

При цьому, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено висновків щодо першочерговості дій позивача, а саме: виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку.

Положенням ст. 127 ПК України встановлена міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Таким чином, несвоєчасність сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб не відповідає складу правопорушення, встановленого ст. 127 ПК України, на яку контролюючий орган посилається у спірному податковому повідомленні - рішенні.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015 року, №813/6774/13а від 22.03.2016 р. та у постанові від 07.02.2018 року по справі № 813/5787/15, а також Верховний Суд у постанові 07.02.2018 року у справі № 813/5787/15, який за правилами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що приписи ст. 127 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення №00012411316 від 09.07.2018, №00012401316 від 09.07.2018 та №00012391316 від 09.07.2018 не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Кільцева, 41) до Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00012411316 від 09.07.2018, №00012401316 від 09.07.2018 та №00012391316 від 09.07.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» (код ЄДРПОУ 04852585) судовий збір у розмірі 40941,92 грн. (сорок тисяч дев'ятсот сорок одна гривня 92 копійки).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.01.2019.

Суддя В.В. Єгупенко