Рішення № 79433565, 28.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/4183/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /далі - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної агрофірми "Україна" /далі - відповідач, ПАФ "Україна"/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 326039,20 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 113655,22 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на те, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2016 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у сумі 326039,20 грн у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у сумі 113655,22 грн /а.с.6-7/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, а також призначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У судове засідання 28 січня 2019 року учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання.

Від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною першою статті 205 згаданого Кодексу передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом першим частини третьої цієї статті якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а відповідач свого уповноваженого представника до суду не направив та про причини неявки не повідомив, суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Згідно з частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та у судове засідання не з'явилися, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта суд визнав за можливе проводити судове засідання у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватна агрофірма "Україна" (ідентифікаційний код 03772192) зареєстрована як юридична особа 25 травня 1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 19-23/.

14 вересня 2018 року Приватною агрофірмою "Україна" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) вх. №4274 від 14 вересня 2018 року /а.с. 8/.

Згідно з відомостями, зазначеними у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2016 році становила 286 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 11 осіб.

Беручи до уваги дані звіту, Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (8 осіб), - 326039,20 грн /а.с. 9/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 581 день (з 19 квітня 2017 року по 20 листопада 2018 року) позивачем нараховано пеню у сумі 113655,22 грн /а.с. 9/.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21 березня 1991 року (далі - Закон №875-XII) /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно із частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із аналізу наведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця, що передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 18 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, із аналізу наведених норм слідує, що саме державна служба зайнятості організовує працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто здійснює для них пошук роботи.

Таким чином, обов'язок суб'єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. До обов'язків суб'єкта господарювання належить лише надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

За таких обставин у разі якщо суб'єктом господарювання вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення державної служби зайнятості про наявність вакантних місць, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування або відсутність у населеному пункті за місцем знаходження суб'єкта господарювання осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, або відмову особи з інвалідністю працевлаштуватись у суб'єкта господарювання тощо.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалася у судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 20 червня 2011 року № 21-60а11 та у постанові від 26 червня 2012 року № 21-105а12, а також Верховного Суду, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року справі №806/1368/17.

У свою чергу висновок про належне виконання суб'єктом господарювання свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю може бути зроблений у разі підтвердження здійснення суб'єктом господарювання передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування осіб з інвалідністю та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 21 серпня 2018 року у справі №804/6950/15.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на зазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені у суб'єкта господарювання робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення до суб'єкта господарювання для працевлаштування осіб з інвалідністю.

За таких обставин належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме: подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю до державної служби зайнятості звільняє суб'єкта господарювання від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

На виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 26 грудня 2018 року у справі №440/4183/18 Великобагачанська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості листом вих. № 16/25/21-19 від 11 січня 2019 року повідомила, що у 2016 році Приватною агрофірмою "Україна" до Великобагачанської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості щомісячно (28 січня 2016 року, 26 лютого 2016 року, 30 березня 2016 року, 28 квітня 2016 року, 31 травня 2016 року, 29 червня 2016 року, 28 липня 2016 року, 26 серпня 2016 року, 28 вересня 2016 року, 27 жовтня 2016 року, 26 листопада 2016 року, 28 грудня 2016 року) подавалася звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням 13 вакантних посад для осіб з інвалідністю, у тому числі однієї вакансії за посадою "кухар", однієї вакансії за посадою "прибиральник", двох вакансій за посадою "сторож", однієї вакансії за посадою "зоотехнік", однієї вакансії за посадою "електрик", однієї вакансії за посадою "програміст", чотирьох вакансій за посадою "бухгалтер", однієї вакансії за посадою "головний економіст" та однієї вакансії за посадою "економіст". До Приватної агрофірми "Україна" на працевлаштування на посаду "слюсар-ремонтник" у березні 2016 року направлялася 1 особа з інвалідністю та працевлаштована 1 особа з інвалідністю у квітні 2016 року /а.с. 38-161/.

Таким чином, протягом 2016 року Великобагачанська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості була проінформована про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у Приватній агрофірмі "Україна", однак направила на працевлаштування лише одну особу.

Отже, відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2016 році, а саме: щомісячно подавав до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позовна вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 326039,20 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 113655,22 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Приватної агрофірми "Україна" (с. Радівонівка, В.Багачанський район, Полтавська область, 38333, ідентифікаційний код 03772192) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.І. Слободянюк