Рішення № 79433564, 16.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року справа № 2340/4130/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Калініченка В.В. - за ордером,

представника відповідача Чирви С.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест" до Золотоніської районної державної адміністрації про визнання розпорядження протиправним в окремій частині та часткове скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Золотоніської районної державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 20 липня 2018 року № 171 "Про затвердження акту № 1 від 18.07.2018 року комісії Золотоніської РДА з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, в частині затвердження розміру збитків за час фактичного користування товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест" земельною ділянкою з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,4363 га в розмірі 22388,12 грн., 1/50 частини комплексу за період з 23.08.2016 року по 01.07.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскаржуване рішення в частині затвердження розміру збитків за час фактичного користування товариством з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест" земельною ділянкою є протиправним, оскільки вказаною земельною ділянкою позивач фактично не користувався.

Ухвалою від 16.10.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання з розгляду справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 06.11.2018 відповідач надав до суду заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017 знаходиться частина майнового комплексу, яка належить на праві власності позивачу. Також відповідач вказує, що позивач відповідно до норм чинного законодавства України не може отримати вказану земельну ділянку на праві постійного користування, як попередній власник об'єкту нерухомості. Земельна ділянка може бути передана позивачу на праві оренди. При цьому відповідач вказує, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Використання землі є платним, однак плата за використання земельної ділянки позивачем не проводилася.

Ухвалою від 21.12.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві та запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017, розташованій в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району, загальною площею 71,8170 га розміщений об'єкт нерухомості загальною площею 57440,7 м.кв., власниками майна є товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерагроінвест» (1/20 частина), ТОВ «Біогазінвест» (1/50 частина), товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» (91/100 частина), КП «Джерело» (1/50 частина).

Згідно з відомостями, що містяться у Державному реєстрі земель на дану земельну ділянку виданий державний акт на право постійного користування землею серія І-ЧР № 000663 від 27.12.1992 ВАТ "Пальмирський цукровий завод" для розміщення промислового об'єкту.

За договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. 08.09.2014 за № 512 відкрите акціонерне товариство «Пальмирський цукровий завод» продало товариству з обмеженою відповідальністю «Олійноекстраційний завод «Прилуки» майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, селище Пальміра, вул. Заводська, б/н.

У подальшому відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. 26.04.2016 за № 96 товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» придбало вказаний майновий комплекс у товариства з обмеженою відповідальністю «Олійноекстраційний завод «Прилуки».

23 серпня 2016 року був укладений договір між товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-СПП» та товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазінвест» був укладений договір купівлі-продажу 1/50 частини майна, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченком Сергієм Валерійовичем, за № 1977.

Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації № 762 від 26.12.2016 надано дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю«БІОГАЗІНВЕСТ» та товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-СПП» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 71,81470 га в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з подальшим наданням в оренду на 10 років.

Відповідно до розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 900 від 29.12.2017 припинено ВАТ «Пальмирський цукровий завод» право постійного користування земельною ділянкою площею 71,81710 га та затверджено товариству з обмеженою відповідальністю «БІОГАЗІНВЕСТ» та товариству з обмеженою відповідальністю «АГРО-СГШ» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 71,8170 в натурі (на місцевості) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

18 липня 2018 року комісією Золотоніської районної державної адміністрації з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, яка діє на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації від 28.11.2017 № 278, у присутності керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазінвест» Павліченко В.В., розглянувши лист Черкаської обласної державної адміністрації встановила, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017, (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що знаходиться в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 71,8170 га розміщений об'єкт нерухомості загальною площею 57440,7 кв.м., власниками майна відповідно до Державного реєстру, рендаих прав на нерухоме майно є: ТОВ «Торговий дім «Інтерагроінвест» (1/20 'частина, згідно договору купівлі-продажу від 31.03.2018); ТОВ «Біогазінвест» (1/50 частина, згідно договору купівлі продажу від 23.08.2016); ТОВ «Агро-СПП» (91/100 частина, згідно договору купівлі-продажу від 26.04.2016); КП «Джерело» (1/50 частина, згідно договору передачі у власність частини комплексу від 10.11.2016), які використовують дану земельну ділянку без правоустановлюючих документів встановила що вказана земельна ділянка.

За результатами розгляду вказаного вище питання комісією затверджено розмір збитків, заподіяних власнику землі за час фактичного користування ТОВ «Торговий дім «Інтерагроінвесх», ТОВ «Біогазінвест», ТОВ «Агро-СПП», КЇЇ «Джерело» земельною ділянкою з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017, про що складено акт про визначення збитків власнику землі № 1 від 18.07.2018.

Відповідно до вказаного акта розмір збитків заподіяних позивачем власнику земельної ділянки становить 22 388 грн 12 коп.

Розпорядженням першого заступника голови Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області №171 від 20.07.2018 "Про затвердження акту комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам" відповідно до ст.ст. 13, 16, 21, пункту 9 ст.39, ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 156, 157 Земельного Кодексу України, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», розпорядження голови районної державної адміністрації від 28 листопада 2017 року № 278 «Про комісію районної державної адміністрації з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам», враховуючи протокол комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам при Золотоніській районній державній адміністрації № 1 від 18.07.2018 затверджено акт комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам № 1 від 18.07.2018.

Пунктом 2 вказаного розпорядження рекомендовано боржникам відшкодувати визначені збитки в повному обсязі у місячний термін з дня прийняття даного розпорядження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Діючим законодавством, а саме згідно приписів статей 141, 142, 149 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

При цьому, для встановлення факту припинення права на користування земельною ділянкою необхідно встановити, для яких потреб така земельна ділянка надавалась, чи можливе її використання для вказаних потреб у разі, якщо будівлі або споруди займають не всю площу земельної ділянки та чи лишилось на вказаній земельній ділянці належним чином оформлене нерухоме майно належне користувачу земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує, що у зв'язку з відчуженням вказаних у договорах купівлі-продажу об'єктів, відкрите акціонерне товариство «Пальмирський цукровий завод» не мало можливості використовувати спірну земельну ділянку за призначенням.

З наведеного вбачається, що у відкритого акціонерного товариства «Пальмирський цукровий завод» припинилось право постійного користування земельною ділянкою з моменту державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Олійноекстраційний завод «Прилуки» на майновий комплекс, що знаходиться на цій земельній ділянці за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, селище Пальміра, вул. Заводська, б/н за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. 08.09.2014 за № 512.

Згідно з ч.2 ст.120 Земельного кодексу України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з п. "а, б, е" ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Аналіз вказаних норм свідчить, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є окремою автоматичною підставою припинення права користування земельною ділянкою в момент переходу права власності на такий жилий будинок, будівлю або споруду і не потребує ніяких додаткових дій чи рішень.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.09.2018 у справі № 911/2391/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу Ураїни відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Пунктом З Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п.2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Розпорядженням Золотоніської райдержадміністрації від 28.11.2017 № 278 «Про комісію районної державної адміністрації з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам» до складу якої включено представники Золотоніської РДА, власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, фінансового управління, сектор у справах містобудування і архітектури та Золотоніської РДА.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1 Порядку).

Згідно зі статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п «в» ч. 1 ст. 80 суб'єктом права державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Повноваження органів виконавчої влади, які здійснюють від імені держави розпорядження землями державної власності, визначено ст.ст. 118, 122, 129, 149, 150 ЗК України.

Згідно з вимогами Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245- VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою статті 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування 'у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в адміністративних межах Вознесенської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту площею 71,8170 га має державну форму власності, власником (розпорядником) цієї земельної ділянки є Черкаська обласна державна адміністрація.

Право власності є відмінним від права користування, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (стаття 78 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 ЗК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Таким чином на підставі викладеного вище та враховуючи правову позицію Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 911/2391/17 суд висновує про безпідставність доводів позивача про те що, Черкаська ОДА набула права власності на спірну земельну ділянку з моменту державної реєстрації, тобто з 06.12.2017 .

Відтак, суд приходить висновку про наявність у позивача обов'язку зі сплати плати за землю - за користування 1/50 земельної ділянки з кадастровим номером 7121582000:08:002:0017 з 23.08.2016 по 01.07.2018.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідно до визначення наданого у п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що такий правовий акт породжує права та обов'язки тільки того суб'єкта, якому його адресовано.

Разом з цим, оскаржуваним розпорядженням першого заступника голови Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 20 липня 2018 року № 171 затверджено акт № 1 від 18.07.2018 року комісії Золотоніської РДА з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, та рекомендовано зокрема позивачеві відшкодувати визначені збитки у повному обсязі у місячний термін з дня прийняття даного розпорядження.

Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб'єктом владних повноважень - відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, при цьому, задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Аналогічна позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам."

Так, на переконання суду, оскаржувані дії відповідача не порушують ніяким чином не впливають на права чи інтереси позивача.

Як зазначив Верховний Суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі №6-9743сво08, право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційної інстанції зазначених норм матеріального права в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак оскаржуване розпорядження носить лише рекомендаційний характер,

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б вказували на порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття оспорюваного розпорядження, а тому позов є необґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та на їх виконання, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест" до Золотоніської районної державної адміністрації про визнання розпорядження протиправним в окремій частині та часткове скасування розпорядження - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазінвест".

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.01.2019.

Суддя С.О. Кульчицький