Рішення № 79433133, 28.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 р. № 520/11432/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов.,м. Харків,61022) про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повернути ОСОБА_1 незаконно утримані пенсійні виплати за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням, перерахунку, що відбувся у жовтні 2017 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що відповідачем всупереч постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року протиправно не повернуто ОСОБА_2 незаконно утримані пенсійні виплати за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року з урахуванням перерахунку, що відбувся у жовтні 2017 року. Вказані обставини порушують конституційні інтереси ОСОБА_1 на соціальний захист, з огляду на що представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача 04.01.2019 року через канцелярію суду надав відзив на позов, в якому вказав, що в березні 2018 року розпорядженням Управління постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року виконано належним чином, виплату пенсії поновлено у встановленому раніше розмірі з 05.03.2018 року - з дати прийняття постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17, та скасовано утримання переплати з вересня 2017 року. Отже, покладені судом зобов'язання вчинити дії в порядку, встановленими судовими постановами, виконані в повному обсязі, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача через канцелярію суду 14.01.2019 року подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що Харківський апеляційний адміністративний суд у мотивувальній частині постанови від 05.03.2018 року вказав, що рішення відповідача № 160727/204 від 03.04.2017 року не виносилось у законний спосіб. Таким чином, як вважає позивач, судом визнано рішення відповідача № 160727/204 від 03.04.2017 року незаконним з моменту його видання, тобто з 03.04.2017 року, а відтак з травня 2017 року по квітень 2018 року відповідачем із зменшеної пенсії ОСОБА_1 додатково утримувалась «переплата», що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу приписів п. 4 ст. 78 Податкового кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17, адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень задоволено частково. Визнано рішення Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 01.08.2017 року №929 про утримання переплати з вересня 2017 року у розмірі 20% - незаконним та скасовано. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишено без задоволення. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 по справі № 638/10460/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позову. Прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії без прийняття відповідного рішення відповідно до діючого законодавства. Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відновити виплату пенсії у встановленому раніше розмірі. В іншій частині постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 залишено без змін.

Так, рішення суду встановлено преюдиційні обставини, які не підлягають доказуванню.

Зокрема, рішенням суду встановлено, що Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

У відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (п.п.2.1, 2.10) (далі - Порядок), до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000 року, а починаючи з 01.07.2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

Також передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до п.4.2 Порядку, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з приписами ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Тобто, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок щодо здійснення виплат пенсій з урахуванням вимог пенсійного законодавства, а також щодо контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, що виключає можливість виплати пенсій, виплата яких не передбачена чинним законодавством, навіть за умови послідуючого відшкодування відповідних втрат Пенсійного фонду сторонніми особами.

Статтею 1215 Цивільного кодексу України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Приписами ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09 липня 2003 року встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Процедура стягнення врегульована Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21 березня 2003 року, та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09 липня 2003 року у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що необхідною умовою його застосування є рахункова помилка при здійсненні нарахування пенсії та зловживання з боку пенсіонера, тобто подання ним недостовірних даних.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі №6-91 цс 14, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 Цивільного кодексу України,за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Таким чином, наведеними положеннями Цивільного кодексу України встановлена неможливість повернення безпідставно набутої пенсії у разі відсутності недобросовісності з боку пенсіонера.

Шевченківським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України м. Харкова прийнято рішення № 160727/204 від 03.04.2017 року про проведення пенсійної справи у відповідність. Розмір пенсії після перерахунку складає 1628,08 грн.

Як вбачається з відповіді позивача на відзив, позивач, обґрунтовуючи підстави для звернення до Харківського окружного адміністративного суду в рамках справи № 520/11432/18 вказав, що за час дії визнаного судом в рамках справи № 638/10460/17 незаконним рішення відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року, відповідач з 03.04.2017 року по 05.03.2018 року незаконно сплачував пенсію позивача у зменшеному розмірі.

Так, представник відповідача зазначив, що Харківський апеляційний адміністративний суд у мотивувальній частині постанови від 05.03.2018 року вказав, що рішення відповідача № 160727/204 від 03.04.2017 року не виносилось у законний спосіб, а відтак судом визнано рішення відповідача № 160727/204 від 03.04.2017 року незаконним з моменту його видання, тобто з 03.04.2017 року.

Однак, суд зазначає, що ані постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17, ані постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року не містять висновку про те, що рішення відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року є незаконним з моменту його видання, тобто з 03.04.2017 року.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції прийняв як доказ рішення відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року, проте вказане рішення не виносилось у законний спосіб.

Таким чином, суд не приймає до уваги вищезазначену позицію позивача, яка є довільним трактуванням позивачем рішенням суду на власний розсуд, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Окрім того, суд зазначає, що ОСОБА_1, не погоджуючись із спірним рішенням відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року не скористалась своїм правом та не оскаржила таке рішення в рамках справи № 638/10460/17.

Натомість, в мотивувальній частині постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17 вказано, що позовні вимоги ОСОБА_1 сформульовані не конкретно, не зрозуміло, які саме рішення та дії позивач просить визнати незаконними.

Додатково суд звертає увагу, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 року по справі № 638/10460/17 судом апеляційної інстанції відмовлено ОСОБА_1 у роз'ясненні постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 р. по справі № 638/10460/17 стосовно надання роз'яснення чи передбачає постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року, та в якій сумі, вимогу усунення відповідачем наслідків прийняття ним незаконних рішень, з моменту їх прийняття до винесення постанови суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що постановлю Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17 визнано протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова щодо зменшення розміру пенсії без прийняття відповідного рішення відповідно до діючого законодавства та зобов'язав Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова відновити виплату пенсії у встановленому раніше розмірі.

Тобто, рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17 не покладено на відповідача обов'язок щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому раніше розмірі з квітня 2017 року (моменту прийняття рішення відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1.).

Як вбачається з матеріалів справи та відзиву відповідача на позов, на виконання вищезазначеного рішення суду, листом від 05.12.2018 року (вих..№ 19114-02-1/149) Управління повідомило представника позивача - ОСОБА_3 про те, що 20.12.2018 року відповідач отримав постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року та в березні 2018 року розпорядженням Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено у встановленому раніше розмірі з 05.03.2018 року - з дати прийняття постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 638/10460/17, та скасовано утримання переплати з вересня 2017 року.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до увагу, що відповідач, діючи у межах, на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства, на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року з березня 2018 року (дати прийняття вказаного рішення суду) поновив виплату пенсії ОСОБА_1 у встановленому раніше розмірі, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення позивачу утриманих пенсійних виплат з квітня 2017 року, з огляду на те, що ані постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року по справі № 638/10460/17, ані постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року рішення відповідача №160727/204 від 03.04.2017 року (щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1.) не визнано незаконним з моменту його видання, а позивачем вищезазначене рішення суб'єкта владних повноважень не оскаржувалось.

Стосовно вимоги позивача про повернення ОСОБА_1 незаконно утриманих пенсійних виплат з квітня 2017 року, то, як зазначив відповідач у відзиві на позов, пенсія ОСОБА_1 була зменшена з 01.05.2017 року на підставі рішення Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова від 03.04.2017 року.

Вказані обставини також підтверджуються наданим позивачем листом - розрахунком утримання коштів - пенсії ОСОБА_1, в якому зафіксовано, що розмір пенсії ОСОБА_1 змінився саме з травня 2017 року, а відтак суд вважає необґрунтованою позицію позивача щодо порушення прав ОСОБА_1 з квітня 2017 року.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо вимог позивача, відносно встановлення судового контролю, то суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, враховуючи те, що за визначенням ст. 382 КАС України встановлення судового контролю є можливим у випадку прийняття рішення в адміністративній справі на користь позивача та, водночас, є правом суду, а не обов'язком, то суд відмовляє у його задоволенні.

Стосовно вимоги позивач про стягнення з відповідача витратна правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013р. №12-рп/2013, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя.

Згідно ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Таким чином, витрати по сплаті судового збору є судовими витратами.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд звертає увагу, що представником позивача на підтвердження витрат на правову допомогу, які отримані ОСОБА_1, залучено до матеріалів справи лише копію чека адвоката ОСОБА_3.№ 4 від 28.11.2018 року на суму 2500 грн.

При цьому, представником позивача не надано до суду договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунку погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі та який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, акту приймання-передачі послуг за договором.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, з огляду на його недоведеність.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.