Ухвала суду № 79433097, 24.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/2653/18

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Солоніної Є.Б., представника відповідача Вовк І.В., представника третьої особи ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард» до Львівської міської ради, за участі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про скасування ухвали,

В С Т А Н О В И В:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард» (далі - ОСББ «Авангард», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради про скасування ухвали № 3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документації із землеустрою» в частині, що стосується надання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення землекористування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Суд залучив до участі у справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Доводи позивача щодо підстав звернення до суду з цим позовом зводяться до такого:

ОСББ «Авангард» створене власниками квартир, що знаходяться у будинку АДРЕСА_2; 15.06.2018 звернулося до Львівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку. Прибудинкова територія цього будинку межує з будинком АДРЕСА_1. 21.06.2018 члени ОСББ зафіксували факт знищення мешканцями сусіднього будинку межових знаків та огорожі, що розділяла прибудинкову територію цих будинків. Позивачі стверджують, що треті особи (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) разом із заявою про надання їм дозволу на виготовлення документації із землеустрою надали Львівській міській раді архівну довідку про розмір закріпленої за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки, що містить недостовірні відомості (завищена площа), що зумовило прийняття протиправного рішення. Позивач стверджує, що Львівська міська рада з порушенням процедури надала третім особам дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, частина якої входить до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2, тому це рішення порушує інтереси мешканців, котрі створили ОСББ «Авангард» для захисту своїх прав.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та стверджує, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач зазначає, що третіми особами була подана документація, яка необхідна для прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, тому Львівська міська рада погодила розроблення проекту землеустрою для оформлення землекористування за цією адресою. Відповідач вказує, що позивач не надав жодної документації, яка б характеризувала прибудинкову територію будинку АДРЕСА_2 та визначала її межі. Стверджує, що у цій справі подано позов з метою захисту неіснуючих прав та інтересів позивача, що виключає підстави для його захисту. Зазначає, що третім особам у цій справі не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, що могло б зачіпати інтереси мешканців цього будинку.

Третя особа ОСОБА_5 подав через представника письмові пояснення (том 1 а.с. 113-117, 245-248), наголошує на тому, що оскаржувана ухвала про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою стосується оформлення землекористування за адресою третіх осіб: АДРЕСА_1 і, як стверджує ОСОБА_5, не є прибудинковою територією позивача, оскільки розміщена поза внутрішнім двором з титульного боку будинку АДРЕСА_4. Звертає увагу суду на той факт, що позивач не довів факту перебування цього будинку на балансі, тому право на отримання прибудинкової території у постійне користування має відповідне комунальне підприємство, а не позивач.

Суд заслухав вступні слова та промови учасників справи, дослідив долучені до справи письмові докази та встановив такі обставини, що мають значення для прийняття судового рішення у цій справі:

громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 (треті особи) є власниками усіх (шести) квартир в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 (том 2, а.с.1-8). 21.05.2018 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 звернулися через центр надання адміністративних послуг до Львівської міської ради із заявою (том 1 а.с. 187, том 2 а.с.68 на звороті) та пакетом документів (том 1 а.с.188-223), просили надати їм дозвіл на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку. Серед іншого позивачі подали план земельної ділянки (том 1 а.с.223) та архівний витяг (том 1 а.с.219) з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 23 грудня 1959 р. «Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталу №858, відповідно до якого залишено в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: … б) за будинковолодінням нр. АДРЕСА_1 присадибну ділянку площею 1298 кв.м.

ОСББ «Авангард» 31.03.2019 створене власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_2.

15.06.2018 ОСББ «Авангард» звернулося до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,010 га на АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку (том 1 а.с. 10). Заявою від 18.06.2018 заявник додатково повідомив орган місцевого самоврядування, що будинок знаходиться на стадії зняття з балансу ЛКП «Цитадель-Центр» та передачі в управління ОСББ «Авангард», процедура не завершена.

ОСББ «Авангард» стверджує, що мешканці будинку АДРЕСА_2 використовують в якості прибудинкової території земельну ділянку, що примикає до будинку та розташована між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5. Ця земельна ділянка використовується як прибудинкова територія цього будинку з 1908 року (часу його спорудження), а в 1953 року закріплена в якості двору будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих від 13.10.1953 № 1506 (том 1 а.с.131) та схематичним планом будівельного кварталу № 641 м. Львова (том 1 а.с.91-92).

21.06.2018 члени ОСББ «Авангард» склали акт про те, що невідомі особи (в позові вказано, що це сусіди з будинку АДРЕСА_1) розібрали огорожу та зняли межові знаки, що розділяли прибудинкову територію будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (а.с.47). ОСББ «Авангард» повідомило про цей факт місцевий відділ поліції (а.с.48), звернення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

Представники ОСББ «Авангард» надали суду схематичний план будівельного кварталу №641 м. Львова та відповіді на їх запити (том 1 а.с.92, 173, 229, 231), на підставі яких стверджують, що будинковолодіння АДРЕСА_1 знаходиться в кварталі №641, і за ним в 1953 році залишено в користуванні земельну ділянку площею 612,5 кв.м., а не 1298 кв.м. З огляду на це позивач стверджує, що Львівська міська рада з порушенням процедури надала третім особам дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, частина якої входить до прибудинкової території будинку АДРЕСА_2, тому це рішення відповідача порушує охоронювані законом інтереси мешканців будинку, що об'єдналися в ОСББ «Авангард».

Заслухавши доводи та репліки учасників справи щодо наявності та змісту порушеного права/законного інтересу, що зумовило звернення до суду з цим позовом, а також посилання на різну судову практику Верховного Суду при розгляді схожих спорів суд повернувся до вирішення питання про юрисдикцію цього спору. Вирішуючи це питання, суд враховує правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові, постановленій 04.09.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77969515) по справі №823/2042/16, оскільки такі містять обґрунтування необхідності відступу від раніше висловленої правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 квітня 2018 року у справах №817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі №823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій Постанові серед іншого наголосила на такому:

«… Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. […]

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення […], не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

[…] Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис».

Правовідносини у цій справі не є ідентичними, проте підходи до позовних вимог шодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень третьою особою, що не була учасником спірних публічно-правових відносин, видається цілком аналогічною.

В контексті визначення характеру правовідносин, з яких виник спір, суд виокремлює такі обставини:

- ОСББ «Авангард» не є учасником публічно-правових відносин, що виникли між заявниками (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9) та суб'єктом владних повноважень (Львівською міською радою) щодо розгляду заяви третіх осіб про надання їм дозволу на розробку документації із землеустрою;

- відповідач Львівська міська рада реалізовувала свої владні управлінські функції у правовідносинах із заявниками (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9), а не з ОСББ «Авангард» чи його членами;

- прийняте Львівською міською радою рішення стосується третіх осіб, а не ОСББ «Авангард»;

- дозвіл на розробку документації із землеустрою надано заявникам, які підтвердили належними та допустимими доказами той факт, що є власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 власникам будинку, при цьому відповідач у дозволі вказав лише адресу бажаної земельної ділянки (АДРЕСА_1) та не визначав її площу;

- реалізація третіми особами отриманого дозволу передбачає розробку та погодження землевпорядної документації, в тому числі узгодження меж із суміжними землекористувачами.

З огляду на ці обставини суд дійшов висновку, що фактично має місце спір між мешканцями сусідніх будинків (інтереси одних представляє об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард») щодо розмежування прибудинкової території, що супроводжується, як стверджує позивач, знищенням межових знаків та огорожі, фальсифікацією документів щодо розміру прибудинкової території тощо. Навіть у випадку скасування оскарженого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою таке рішення суду не вирішує спору між сусідами щодо розмежування прибудинкової території, а отже - не виконується основне завдання судочинства. Тому суд дійшов висновку, що цей спір є спором про цивільне право незалежно від того, що позивач (який не є учасником публічних правовідносин щодо прийняття оскарженого ним рішення Львівської міської ради) заявив доводи про порушення процедури розгляду цього питання відповідачем. З огляду на суб'єктний склад учасників спору ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України). Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) є підставою для повернення судового збору. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.

Керуючись ст.ст. 132, 143, 238, 241, 248, 250, 251, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

закрити провадження в адміністративній справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард» до Львівської міської ради, за участі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про скасування ухвали.

Повернути об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Авангард» (Львівська область, місто Львів, вул. Героїв Майдану, 17; ідентифікаційний код 36462540) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Роз'яснити позивачу, що:

- розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства;

- повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 28.01.2019.

Суддя Москаль Р.М.