Ухвала суду № 79432816, 21.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

з питань залишення позовної заяви без розгляду

21 січня 2019 р. справа № 520/8684/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача 1 - Биковченко Н.І., представника відповідача 2 - не прибув, представника відповідача 3 - Биковченко Н.І., представника третьої особи - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача 3 про залишення пункту 3 прохальної частини позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, 2) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, 3) Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 /М-131385/ з 17.08.2018 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (скорочення штатів та скасувати наказ про його звільнення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 17.08.2018 №73 о/с;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділ (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2015 року, заяви і рапорти від 13.07.2016, та заяву від 28.11.2016, та прийняти ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Харківській області за аналогічною посадою, що заміщується, у відповідності до п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про національну поліцію" (враховуючи невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на публічній службі);

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківський РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) сплатити податки, збори та інші обов'язкові платежі з грошового забезпечення за час вимушеного прогулу нарахованого ОСОБА_1 за період з 06.11.2015 по день поновлення на роботі;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 448 133 грн. 09 коп.;

- допустити виконання судового рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах виплат за один місяць.

У судовому засіданні 21.01.2019 року судом поставлено на обговорення клопотання представника відповідача 3 про залишення без розгляду пункт 3 позовних вимог, а саме зобов'язати ГУМВС України та ГУНП в Харківській області розглянути заяви та рапорти ОСОБА_1 та прийняти позивача на службу в органах Національної поліції.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідачів 1,3 вказав, що на всі звернення позивачу своєчасно надавались відповіді, тобто позивач був обізнаний про відмову що у 2015 та 2016 році відповідно. Таким чином, представник відповідачів 1,3 вважає, що позивачем безпідставно пропущено строк звернення до суду щодо частини позовних вимог, які зазначені у пункті 3 адміністративного позову.

Позивач заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача 1 підтримав клопотання представника відповідача 3.

Представник відповідача 2 та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин клопотання відповідачів, зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тобто, чинне законодавство, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому, суд зазначає, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій (у даному випадку - на подання позову до суду). Оскільки дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявами до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області в яких просив: розглянути рапорт, щодо переводу мене як співробітника міліції, поновленого за рішенням суду, до органів поліції на відповідну посаду (рапорт додавався); видати завірену копію наказу Головного управління МВС України в Харківській області про поновлення мене на посаді; внести до трудової книжки АВ № 208170 запис відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;роз'яснити можливість фактично приступити за місцем проходження служби до виконання службових обов'язків на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, запропонувати відповідну посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України; на виконання вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-УІІІ видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції.

Також, 13.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до голови ліквідаційної комісії - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області генерала поліції третього рангу - Дмитрієва А.А., в якому просив, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, запропонувати відповідну посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України; на виконання вимог п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-УІІІ видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції.

29 липня 2016 року від ГУ НП в Харківській області від члена ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області надана відповідь за № 12/П-817, в якій ОСОБА_1 повідомлено, що видання наказу про прийом на службу в поліцію відповідно до п.9 розділу 11 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» задоволенню не підлягає, оскільки зазначена норма не розповсюджується на поновлених судом працівників міліції після закінчення терміну, зазначеному у Законі та фактично ОСОБА_1 не може проходити службу в ГУ НП в Харківській області у зв'язку з цим.

28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області в якій просив: повторно розглянути рапорт від 22.10.2015, поданий за місцем проходження служби, в якому ОСОБА_1 просив розглядати його як кандидата на посаду поліцейського відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", та рапорт від 13.07.2016, про бажання проходити службу в поліції, надісланий до ГУМВС України в Харківській області; враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, запропонувати відповідну посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України; на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-УІІІ видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції; виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2016 по фактичне працевлаштування.

27 грудня 2016 року від ГУ НП в Харківській області надана відповідь, в якій проінформовано ОСОБА_1 про можливе подальше його звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяви і рапорти ОСОБА_1 від 13.07.2016 року, та заява від 28.11.2016 року розглянуті суб'єктами владних повноважень по суті шляхом формування відповідей від 29.07.2016 року № 12/П-817 та від 27.12.2016 року за № 12/П-1591/2, які позивачем були отримані 29.07.2016 року та 27.12.2016 року, що підтверджується позивачем у адміністративному позову та поясненнями, наданими у судовому засіданні під час вирішення клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Водночас, позивач, звертаючись до суду із даним позовом в 2018 році не вказав суду поважних, об'єктивних, непереборних причин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів з 2016 року, у разі, якщо позивач не погоджувався із наданими суб'єктами владних повноважень відповідями на заяви та рапорти позивача від 13.07.2016 року та від 28.11.2016 року.

Водночас, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 11.04.2018 року по справі № 826/13046/16.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що суб'єктами владних повноважень розглянуто по суті заяви і рапорт ОСОБА_1 від 13.07.2016 року, та заяву від 28.11.2016 року та надано письмові відповіді, а позивачем не зазначено суду будь-яких інших поважних, об'єктивних та непереборних підстав, які перешкоджали позивачу звернутись до суду за захистом своїх прав з моменту отримання листів від 29.07.2016 року № 12/П-817 та від 27.12.2016 року за № 12/П-1591/2 у разі непогодження з такими відповідями у законодавчо встановлений строк, у зв'язку із чим клопотання представника відповідача 3 про залишення без розгляду пункту 3 позовних вимог щодо розгляду заяви і рапорт ОСОБА_1 від 13.07.2016 року, та заяву від 28.11.2016 року підлягає задоволенню.

Стосовно питання про залишення без розгляду пункту 3 позовних вимог ОСОБА_1 в частині розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.10.2015 року, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУ МВС України в Харківській області генерала - майора міліції Дмитрієва А.А. із рапортом, в якому просив зарахувати ОСОБА_1 до органів Національної поліції України.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні пояснив, що вказаний рапорт не відповідає формі звернення працівника міліції з метою його вступу до лав Національної поліції у розумінні Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, представник відповідача 3 вказав, що розгляд вказаного рапорту ОСОБА_1 відбувся шляхом накладення резолюції "До матеріалів", що, на думку представника відповідача 3, цілком відповідає вимогам чинного законодавства та, водночас не потребує формування окремої письмової відповіді.

По - перше, суд зазначає, що вчинення суб'єктом владних повноважень резолюції "До матеріалів справи" не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке позивач міг оскаржити у визначений законодавством строк.

По-друге, суд вважає, що правовідносини у даній справі мають триваючий характер, оскільки вимоги про визнання незаконним звільнення дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, поновлення ОСОБА_1 на посаді та зобов'язання Головного управління Національної поліції у Харківській області прийняти ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Харківській області мають похідний характер та пов'язані із незгодою позивача щодо бездіяльності відповідачів у не розгляді його заяви від 22.10.2015 року.

А відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення без розгляду пункту 3 позовних вимог про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2015 року та прийняти ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Харківській області за аналогічною посадою, що заміщується, у відповідності до п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про національну поліцію" (враховуючи невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 щодо поновлення ОСОБА_1 на публічній службі), а тому клопотання представника відповідача 3 в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 122, 123, 240, 243, 246, 248, 256, 370 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача 3 про залишення пункту 3 прохальної частини позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 520/8684/18 за позовом ОСОБА_1 до 1) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, 2)Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, 3) Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді - задовольнити частково.

Позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції у Харківській області розглянути заяви і рапорти ОСОБА_1 від 13.07.2016 року, та заяву від 28.11.2016 року - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 28 січня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.