Рішення № 79431856, 17.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №445/1737/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Львів

16 год. 37 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Чернігівського прикордонного загону (в/ч2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (14026, м. Чернігів, вул. Квітнева, 3в) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Золочівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону (в/ч2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, просив визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виплати індексації його грошового забезпечення з 01.07.2015 року, відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, нарахувати та виплатити індексацію його грошового забезпечення з 01.07.2015 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та моральну компенсацію за відмову від виплати передбаченої Законом одноразової грошової допомоги та індексації грошового забезпечення у розмірі одного його місячного грошового забезпечення, яке було встановлено на момент звільнення з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до наказу начальника Чернігівського прикордонного загону від 21.05.2018 року №213-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.«а» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту). На момент звільнення зі служби, загальна вислуга років позивача становила 11 років 04 місяці 21 день, з яких календарна - 08 років 10 місяців 21 день, та пільгова - 02 роки 06 місяців 00 днів. Всупереч вимог ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 03.07.2018 року позивач скерував командуванню Чернігівського прикордонного загону звернення стосовно виплати вказаної грошової допомоги, однак 18.07.2018 року отримав відповідь про неможливість виплати такої допомоги у зв'язку з тим, що на момент виключення зі списків Чернігівського прикордонного загону вислуга років ОСОБА_1 становила 08 років 10 місяців 21 день. Таку відмову позивач вважає протиправною.

Крім цього, позивач вважає, що має право на індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». 03.07.2018 року позивач скерував командуванню Чернігівського прикордонного загону звернення щодо надання довідки про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, та 18.07.2018 року отримав відповідь про те, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України не дозволяють здійснити нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців і такі виплати не проводились з 01.07.2015 року.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 17.09.2018 року адміністративну справу №445/1737/18 передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.11.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач у справі зазначив, що кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплати індексації грошових доходів персоналу, тому позивачу індексація не нараховувалась, що відповідає вимогам п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідач зазначив, що станом на 21.06.2018 року календарна вислуга років позивача становила 08 років 10 місяців 21 день, відтак, позивач не мав права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Враховуючи наведене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 року закрито підготовче провадження в справі, судовий розгляд призначено на 17.01.2019 року.

В судове засідання Львівського окружного адміністративного суду 17.01.2019 року з'явився позивач ОСОБА_1, який доводи, викладені в адміністративному позові, підтримав повністю, просив позовні вимоги задовольнити. Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, клопотання про відкладення судового розгляду справи не подав.

Суд, заслухавши вступне слово позивача у справі, його правову позицію, дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, встановив наступні обставини справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, та при вирішенні спору керується таким.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом начальника 105 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.05.2018 року №213-ОС «По особовому складу», капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.44).

Наказом начальника 105 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 21.06.2018 року № 270-ОС «По особовому складу», капітана ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років ОСОБА_1 станом на 21.06.2018 року становить: загальна - 11 років 04 місяці 21 день, календарна - 08 років 10 місяців 21 день, пільгова - 02 роки 06 місяців 00 днів (а.с.45).

03.07.2018 року ОСОБА_1 скерував начальнику Чернігівського прикордонного загону дві заяви, у яких просив виплати йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім цього, позивач просив надати довідку про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 року по 21.06.2018 року (а.с.6, 8).

Листом від 17.07.2018 року №11/2840 «Про надання відповіді», відповідач повідомив позивачу, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України не дозволяють здійснити нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців і такі виплати не проводились з 01.07.2015 року (а.с.9).

Листом від 18.07.2018 року №11/2850 «Про надання відповіді», відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв'язку з тим, що на момент виключення зі списків Чернігівського прикордонного загону вислуга років ОСОБА_1 становила 08 років 10 місяців 21 день (а.с.7).

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни відповідно до Конституції України визначає Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) та регулює відносини у цій галузі

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з нормами пункту 4.10.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008, військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов до висновку про те, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в ч. 2 ст. 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Матеріалами справи підтверджується, що загальна вислуга років позивача станом на 21.06.2018 року становила 11 років 04 місяці 21 день, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно ОСОБА_1 має право на таку виплату.

Таким чином, бездіяльність Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», слід визнати протиправною.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує аналогічну правову позицію Верховного Суду щодо спірних правовідносин, викладену у постанові від 11.04.2018 року у справі № 806/2104/17 (провадження № К/9901/3610/18).

Що стосується вимог позивача про нарахувати та виплату індексації його грошового забезпечення з 01.07.2015 року, відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд зазначає наступне.

Матеріалами адміністративної справи, а саме довідкою № 332 від 14.11.2018, підтверджується, що протягом розглядуваного періоду з 01.07.2015 по 21.06.2018 позивачу не проводилась індексація грошового забезпечення, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень Державної прикордонної служби України (а.с.41).

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ст. 5 вказаного Закону, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Так, згідно з пунктами 1-1, 6 цього Порядку, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність підстав для проведення позивачу індексації грошового забезпечення у розглядуваний період його військової служби є обґрунтованими, та позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Практика застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що позивачем не наведено доказів щодо характеру, глибини та тривалості страждань чи інших фактів, які б обґрунтовано доводили заподіяння йому моральної шкоди, тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням наведеного, доводи позивача є частково обґрунтованими, підтвердженими письмовими доказами, а відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З приводу цього суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Чернігівського прикордонного загону (в/ч2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членівїх сімей» - протиправною.

3. Зобов'язати Чернігівський прикордонний загін (в/ч2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (14026, м. Чернігів, вул. Квітнева, 3-в; код ЄДРПОУ: 14321765) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.01.2019.

Суддя Качур Р.П.