Рішення № 79431826, 28.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4233/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, за участі Головного управління ДФС у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) 18.09.2018 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2015 № 731-17, від 30.06.2016 № 4287-13. Цими податковими повідомленнями-рішеннями позивачці визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. в кожному рішенні. Ухвалою від 20.09.2018 суддя відкрив провадження у цій справі, цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом та поновив його. Відповідач не надав доказів того, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Суд з'ясував, що оскаржені позивачкою рішення прийняв інший контролюючий орган - ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області та Галицька об'єднаної державної податкової інспекції (Сихівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області, в той час як позов заявлено до Головного управління ДФС у Львівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 «Про деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, реєстрацію Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області станом на дату подання позову до суду не припинено. З огляду на ці обставини та за згодою представника позивачки суд ухвалою від 22.10.2018 замінив неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Львівській області, на належного - Галицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), змінивши процесуальний статус Головного управління ДФС у Львівській області на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. 25.10.2018 позивачка подала уточнену позовну заяву від 22.10.2018 до належного відповідача - Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з такими позовними вимогами (а.с. 53-59):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2015 № 731-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області від 30.06.2016 № 4287-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.

Позивачка вважає, що у неї відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2015 році, оскільки 2015 рік є плановим періодом, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків і зборів. Щодо нарахування транспортного податку за 2016 рік, то ОСОБА_1 вказує, що вартість купленого нею автомобіля є меншою, аніж вартість цього автомобіля для справляння транспортного податку в 2016 році. Позивачка вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. 05.11.2018 представник позивачки подала відповідь на відзив, навела додаткові аргументи на спростування доводів контролюючого органу у цій справі, долучила розрахунок вартості автомобіля із сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та правові позиції Верховного Суду в цій категорії спорів.

Контролюючий орган заперечує щодо позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 39-41), наполягає на тому, що позивачка була власницею транспортного засобу, що відповідно до положень ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відповідач звернув увагу суду, що транспортний податок як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 ПК України. Відповідач стверджує, що порівняв відомості про автомобіль позивачки, надані органами внутрішніх справ, з Переліком легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році (складений на підставі Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів уповноваженим органом, Мінекономрозвитку, та надісланий ДФС України) та встановив, що цей автомобіль був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році. Оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Суд на підставі частини дев'ятої статті 205 КАС України ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження та постановити рішення 28.01.2019.

Суд дослідив заяви по суті справи та долучені до матеріалів справи письмові докази, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Позивачка, ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу № 0040/10/13 від 25.10.2013 придбала автомобіль марки Toyota LC-200, 4.5 А/Т D (ВА), 2013 року випуску, вартістю 850803 грн. (а.с. 20-27).

Контролюючий орган отримав від органів внутрішніх справ інформацію про те, що ОСОБА_1 є власником цього автомобіля. ДПІ у Сихівському районі м. Львова 15.06.2015 прийняла податкове повідомлення-рішення № 731-17, відповідно до якого відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачці визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік в сумі 25000 грн. (а.с.14).

Мінекономрозвитку України листом №3252-08/4797-03 від 22.02.2016 повідомило ДФС України, що на виконання п. 13 Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, надає інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016» станом на 1 січня 2016. В цьому переліку вказано дві модифікації автомобілів марки Toyota моделі Land Cruiser 200, що є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2016 році (додаток № 2, а.с.44):

- об'ємом циліндрів двигуна 4.6л, тип палива бензин, тип коробки передач - АТ, - за умови, що строк експлуатації легкового автомобіля становить до 3 років;

- об'ємом циліндрів двигуна 4.5л, тип палива дизель, тип коробки передач - АТ, - за умови, що строк експлуатації легкового автомобіля становить до 1 року.

Галицька ОДПІ (Сихівське відділення) м. Львова 30.06.2016 прийняла податкове повідомлення-рішення № 4287-13, згідно з яким позивачці відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 рік в сумі 25000 грн. (а.с.16).

03.05.2017 ОСОБА_1 продала автомобіль Toyota LC-200 на підставі договору купівлі-продажу № 4643/2017/440050 (а.с. 76-78).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема і з транспортного податку.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Базою оподаткування, згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (п. 267.4. ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 ПК України).

За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Застосовуючи ці норми до спірних правовідносин щодо нарахування транспортного податку за 2015 рік суд керується такими міркуваннями:

відповідно до пункту 8.1 статті 8, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих податків належить податок на майно.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8, пункту 4.4 статті 4 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено нормами ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Згідно з пунктами 10.2., 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до пункту 12.5 статті 12, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради. Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909 від 24.12.2015 встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIІІ у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становила 1378 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика № 66). Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до пункту 13 Методики № 66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики № 66).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями:

Щодо справляння транспортного податку за 2015 рік суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду з цього питання. Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду з цього питання висловив свою позицію в аналогічних спірних правовідносинах (постанови від 15.01.2019 № 826/16686/16, від 27.12.2018 № 806/2395/16, 22.10.2018 № 820/6879/16, від 03.04.2018 №804/612/16, від 22.08.2018 № 813/3221/17). Суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року. Рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою. З огляду на викладене у контролюючого органу були відсутні правові підстави щодо прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 15.06.2015 № 731-17 та визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25000 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 № 4287-13 про стягнення транспортного податку за 2016 рік суд зазначає таке:

транспортний податок є обов'язковим видом місцевого податку на майно та у 2016 році підлягає сплаті за встановленою статтею 267 ПК України ставкою незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку. Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.06.2018 у справі №813/4228/16.

У 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких станом на 1 січня податкового (звітного) року на 2016 рік становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750). Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМ України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортних засобів покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Відтак, підставою для нарахування контролюючим органом транспортного податку шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення є надані Мінекономрозвитку відомості (переліки транспортних засобів, що є об'єктом оподаткування) з інформацією органів внутрішніх справ про власників таких транспортних засобів, що зазначені у згаданих переліках.

Згідно Переліку (додаток № 2), наданого Мінекономрозвитку ДФС України для використання в 2016 році, належний ОСОБА_1 автомобіль марки Toyota модель Land Cruiser 200, об'ємом циліндрів двигуна 4.5, тип палива дизель, тип коробки передач - АТ визнається таким, що підлягає оподаткуванню, за умови, що з часу випуску такого автомобіля минуло до одного року. Суд встановив, що належний ОСОБА_1 автомобіль виготовлено в 2013 році та придбано позивачкою 25.10.2013. Отже, станом на початок 2016 році з часу випуску цього автомобіля минуло більше двох років (2014-2015). Ці обставини дозволяють зробити висновок, що контролюючий орган очевидно протиправно визначив ОСОБА_1 податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік. Відтак, податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області від 30.06.2016 № 4287-13 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та необґрунтовано.

Суд дійшов висновку, що позивачка довела обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами, що у своїй сукупності повністю спростовують доводи контролюючого органу. Тому суд дійшов висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд стягує на користь позивачки понесені нею судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2015 № 731-17.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької ОДПІ (Сихівське відділення) ГУ ДФС у Львівській області від 30.06.2016 № 4287-13.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 39508163) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.